Рішення

від 02.07.2012 по справі 5020-537/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року справа № 5020-537/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»

(03151, м. Київ, вул.Смілянська,1)

(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуднко,18)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров`я»

(99040, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова,89, кв.19),

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 38/12),

про стягнення заборгованості у розмірі 21 049,05 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача -Гальчун О.В., довіреність № б/н від 30.05.2012;

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору :

18.05.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров`я», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму за Договором №1122 від 15.07.2009 у розмірі 21049,05 грн., з яких: 15760,93 грн. основного боргу, 2505,99 грн. інфляційних збитків, 1611,07 грн. пені та 1171,06 грн. 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за поставлений товар за договором № 1122 від 15.07.2009.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.05.2012 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 11.06.2012 на 02.07.2012.

У судове засідання 02.07.2012 з`явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.05.2012 не виконав.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим їм статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд.

ВСТАНОВИВ:

15.07.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОНУС ПЛЮС ЗДОРОВ`Я» (покупець) було укладено договір № 1122 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю косметичну продукцію виробництва компанії », Німеччина (надалі -товар) в асортименті та кількості, що вказані у Додатках, а покупець прийняти та оплатити зазначений товар (а.с. 11-14).

Згідно п.2.1. договору, найменування, вид, кількість та ціна товарів визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною Договору.

У розділі 3 сторони обумовили ціну товару та порядок розрахунків.

Так, у пункті 3.1. визначено, що ціна товару, що поставляється за даним Договором, зазначається у накладних на поставки.

Згідно пунктів 3.4.-3.5. договору, покупець зобов'язується щомісячно (до 08 числа поточного місяця, станом на 02 число поточного місяця) надавати постачальнику звіт про реалізований товар та залишки товару. Звіт повинен бути направлений у письмовій формі за підписом керівника та з відтиском печатки покупця поштою або кур'єром постачальнику на поштову адресу Україна 04205 м. Київ, вул. Тимошенка,29 та на адресу електронної пошти weleda@bc-pharmacy.com.ua . У випадку не надання або несвоєчасного надання звіту про реалізований товар, товар вважається проданим та підлягає оплаті. На підставі звіту про реалізований товар постачальник виставляє покупцю рахунок на оплату реалізованого товару.

Пунктом 7.1.3. договору передбачено, що постачальник має право вимагати від покупця вчасної оплати реалізованого товару.

Згідно з пунктом 7.2.2. договору, покупець зобов'язується перерахувати постачальнику грошові кошти за реалізований товар.

У розділі 8 цього договору передбачена відповідальність сторін і порядок вирішення спорів.

Так, зокрема пунктом 8.1. договору встановлено, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно з даним договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за прострочення оплати реалізованого товару покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін строком дії до 31.12.2009 пункти 11.1.-11.2 договору) .

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 30000,41 грн., що підтверджується видатковою накладною № 14678-ТОВ від 19.08.2009, підписаною представниками обох сторін та скріпленими печатками (арк.с.16-17).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав та сплатив вартість поставленого товару частково, у зв'язку з чим станом на 14.05.2012 у нього склалась заборгованість у розмірі 15760,93 грн., що підтверджується несплаченою накладною від 12.12.2011 на суму 15760,93 грн.

17.12.2010 за №672, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо сплати основної суми боргу у розмірі 15760,93 грн., збитків від інфляції у розмірі 1450,1 грн., пені у розмірі 3088,93 грн. та 3% річних у розмірі 502,62 грн. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті боргу, позивач просить стягнути збитки від інфляції у розмірі 2505,99 грн., пеню у розмірі 1611,07 грн. та 3% річних у розмірі 1171,06 грн., а всього 21049,05 грн.

Зазначене стало причиною звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Покупець зобов'язався відповідно до п.3.4. договору, надавати звіт про реалізований товар, однак зазначений обов'язок не виконав, що також не спростовується відповідачем та не сплатив залишок заборгованості за поставлений товар, яка станом на 14.05.2012 становить 15760,93 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором № 1122 від 15.07.2009 на загальну суму -15760,93 грн.

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 15760,93 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 23.11.2009 року по 23.05.2010 року у розмірі 1611,07 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.3. договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати реалізованого товару покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем пені за період з 23.11.2009 по 23.05.2010 у розмірі 1611,07 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 23.11.2009 року -14.05.2012 року у розмірі 1171,06 грн. та заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 18266,92 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров`я» (ідентифікаційний код 35418307; 99040, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова,89 кв.19, п/р 260013928 в КРД "Райфайзенбанк Аваль" м. Севастополь, або з будь-якого іншого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (ЄДРПОУ 30177378; 03151, м. Київ, вул. Смілянська,1; п/р 26006601002474 в Операційному департаменті ПАТ «Промінвестбанк»(код банку 300012), МФО 300012; або на інший рахунок) заборгованість за договором №1122 від 15.07.2009 у розмірі 21049,05 грн. (двадцять одна тисяча сто сорок п'ять грн. 05 коп.), у тому числі 15760,93 грн. основного боргу, 2505,99 грн. збитків від інфляції, 1611,07 грн. пені, 1171,06 грн. 3% річних.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров`я» (ідентифікаційний код 35418307; 99040, м. Севастополь, просп. Генерала Острякова,89 кв.19, п/р 260013928 в КРД "Райфайзенбанк Аваль" м. Севастополь, або з будь-якого іншого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (ЄДРПОУ 30177378; 03151, м. Київ, вул. Смілянська,1; п/р 26006601002474 в Операційному департаменті ПАТ «Промінвестбанк»(код банку 300012), МФО 300012; або на інший рахунок)судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 09.07.2012.

Суддя C.О.Щербаков