Рішення

від 25.06.2012 по справі 5020-472/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року справа № 5020-472/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

(вул. Новокостянтинівська, 18-В, м. Київ, 04080)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»,

(вул. М. Музики,58 кв.74, м. Севастополь, 99007)

товариства з обмеженою відповідальністю «Паніол»

(вул. М. Музики,58 кв.74, м. Севастополь, 99007)

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 374 419,91 доларів США ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін -не з`явились;

Суть спору:

27.04.2012 публічне акціонерне товариство «Сведбанк»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», товариства з обмеженою відповідальністю «Паніол», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 143-144) просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №08062007К15/07-49 від 20.09.2007 у розмірі 1 374 419,91 доларів США, що еквівалентно 10 981 340,20 грн., з яких: 1 023 000,00 доларів США (еквівалентно 8 173 565,40 грн.) заборгованість за кредитом, 289 446,68 доларів США (еквівалентно 2 312780,88 грн.) заборгованості по процентах, 61 953, 23 доларів США (еквівалентно 494 993,92 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, де також просить стягнути судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 525, 536, 541, 543, 546, 549, 553, 554, 1046, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачами прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 08062007К15/07-49 від 20.09.2007 та договором поруки №42Т2004І від 17.04.2009.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.04.2012 було порушено провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 21.05.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 21.05.2012 на 13.06.2012 та 13.06.2012 на 25.06.2012.

У судове засідання, яке відбулося 25.06.2012, представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 27.04.2012, 21.05.2012 та 13.06.2012 у повному обсязі не виконали, відзиву на позовну заяву не надали, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

З матеріалів справи вбачається, що копії ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення справи були надіслані відповідачам за адресою: 99029, м.Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Паниол») та 99007, м.Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум») та відповідають відомостям, зазначеним у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 67-70).

Копії ухвал суду були надіслані відповідачам за вищевказаними адресою. Крім цього, представник відповідача Іконніков К.Ю., який був присутній в судовому засіданні 13.06.2012 року, під розписку повідомлений про судове засідання, яке було відкладене на 25.06.2012.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві"). За таких обставин, суд вважає учасників судового процесу належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачі не скористалися правом, наданим їм статтею 59 Господарського кодексу України: не надали суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Зокрема, представник відповідача Іконніков К.Ю. в судовому засіданні 13.06.2012 посилався на те, що позивачем невірно здійснений розрахунок сум пені та вказував, що надасть контррозрахунок суми пені у наступному судовому засіданні. Проте, в судове засідання 25.06.2012 відповідачами зазначеного контррозрахунку надано не було.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу за відсутністю сторін, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

20.09.2007 між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк") (далі -Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум" (далі -Позичальник) був укладений кредитний договір №08062007К15/07-49 (надалі -Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (арк. с. 14-20).

Пунктом 1.2 Кредитного договору визначений розмір кредитної лінії -2400000,00 доларів США, який змінюється відповідно графіку, наведеного у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 Кредитного договору встановлений строк користування кредитною лінією: з 20.09.2007 по 19.09.2012 включно з урахуванням Графіку.

Відповідно до пунктів 1.4-1.4.2 Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: 11% річних; 13% річних при невиконанні позичальником всіх або будь-якого зобов'язання встановленого п.п. 7.1.10., 7.1.11., 7.1.12. цього кредитного договору.

Змістом пункту 1.4.3 Кредитного договору визначено, що умова зміни процентної ставки, відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2 цього договору, вступає в дію, починаючи з 01 числа місяця наступного за місяцем, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно пункту 1.4. кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії).

Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 19.09.2012 включно, у відповідності із змінами розміру кредитної лінії, встановленими у Графіку.

21.03.2008 сторонами укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору №08062007К15/07-49 від 20.09.2007, про внесення змін та доповнень, пунктом 1.1. якої сторони, зокрема, домовилися змінити пункт 1.4.2 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: «1.4.2. 13% річних при невиконанні позичальником всіх або будь-якого зобов'язання встановленого п.п. 7.1.10., 7.1.11., 7.1.12., 71.1.13 та/або 7.1.14. цього кредитного договору».

26.08.2008 сторонами укладена додаткова угода №2 до кредитного договору від 20.09.2007, пунктом 1 якої сторони виклали пункт 1.4. кредитного договору у наступній редакції: «1.4. Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: 1.4.1. 13% річних. У разі виконання п. 7.1.10. договору процентна ставка становить 11% річних; 1.4.2. 13% річних при невиконанні позичальником всіх або будь-якого зобов'язання, встановленого п.п. 7.1.10., 7.1.11., 7.1.12., 7.1.13., та/або 7.1.14. цього кредитного договору;1.4.3 Умова зміни процентної ставки, відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2 цього договору, вступає в дію, починаючи з 01 числа місяця наступного за місяцем, в якому виникли підстави для зміни процентної ставки.

17.04.2009 сторонами укладена додаткова угода №3 до кредитного договору №Т08062007К15/07-49 від 20.09.2007, пунктом 1.2. якої сторони виклали пункт 1.4. кредитного договору у наступній редакції: «1.2. розмір кредитної лінії: 2400000,00 доларів США, який змінюється відповідно до Графіку, наведеного у додатку №2, що є невід`ємною частиною цього договору (далі -Графік)».

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відкрив для Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум» кредитну лінію у розмірі 2400000,00 доларів США.

Положеннями пунктів 8.2, 8.3 Кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом Кредитного договору. У випадку невиконання Позичальником умов пункту 8.1 та/або 8.2 Банк має право звернути стягнення на заставне майно/майнові права, чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором та/або пред'явити позов у відношенні Позичальника. При настанні обставин, передбачених пунктом 8.1 та пунктом 8.2 цього Договору, які визначені сторонами як такі, що свідчать про те, що кредитна лінія не буде своєчасно повернута, Банк має право відмовитись від надання Позичальнику всієї або частини кредитної лінії.

31.01.2012 Банк звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" з вимогою погасити заборгованість по Кредитному договору в розмірі 3546637,26 доларів США (арк. с. 36-37).

Дана вимога залишена відповідачами без виконання.

17.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паниол" (Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум" (Позичальник) був укладений договір поруки №42Т2004І (далі -договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику в межах кредитної лінії згідно кредитного договору №08062007К15 /07-49 від 20.09.2007 у сумі 2400000,00 доларів США строком по 19.09.2012 включно. Згаданий кредитний договір №08062007К15/07-49 від 20.09.2007, а також додаткові угоди до нього, які будуть укладені між сторонами у подальшому та будуть невід'ємною частиною кредитного договору №08062007К15/07-49 від 20.09.2007 надалі у тексті даного договору іменуються «Основне зобов'язання»(арк. с. 32-34).

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Згідно з пунктом 3 Договору поруки, відповідальність Поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії, згідно Основного зобов'язання, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основним зобов'язанням.

Пунктом 12 Договору поруки передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони встановили, що строком припинення поруки є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених Основним зобов'язанням.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.04.2011 по справі №5020-354/2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволені частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Паниол" солідарно стягнуто заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1377000,00 доларів США, а також суму процентів за кредитом у розмірі 625216,75 грн., суму пені у розмірі 566524,90 грн. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 3046,50 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,66 грн. (арк. с.44-51).

Зазначене рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили.

Відповідачі свої зобов'язання за Кредитним договором та договором поруки не виконують.

З урахуванням рішення господарського суду міста Севастополя від 22.04.2011 по справі №5020-354/2011, банк частково вже стягнув суму боргу у судовому порядку, а тому сума боргу відповідача перед позивачем з урахуванням уточнених позовних вимог, на думку позивача складає 1374419,91 доларів США, з яких: 1023000,00 доларів США (еквівалентно 8173565,40 грн.) - заборгованість за кредитом, 289466,68 доларів США (еквівалентно 2312789,88 грн.) -заборгованість по процентах, 61953,23 доларів США (еквівалентно 494993,92 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, яка залишається непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум»на даний час своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконує, що підтверджується претензією позивача із розрахунком заборгованості, направленою на ім'я відповідачів (а.с. 36-47). Крім цього, відповідач в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довів суду належність виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин позивач правомірно просить стягнути суму заборгованості з відповідачів у солідарному порядку, оскільки

Перевіривши детальні розрахунки заборгованості за кредитом та по процентам, надані позивачем (а.с. 147-151), суд дійшов висновку, що він відповідає умовам Кредитного договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту в розмірі 1023000,00 доларів США (еквівалентно 8173565,40 грн.) та заборгованості по процентах за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 у розмірі 289466,68 доларів США (еквівалентно 2312780,88 грн.) такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже обіг іноземної валюти в Україні регламентований нормами спеціального законодавства.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 №15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частиною п'ятою статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 №15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З огляду на вищезазначене, стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо ці кошти надавались за договором і позивач просить стягнути їх суму у валюті, не суперечить чинному законодавству України.

Позивач також просить стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 08.03.2011 по 31.12.2011 в розмірі 41594,64 доларів США, що еквівалентно 332332,86 грн та пеню за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 20358,59 доларів США, що еквівалентно 162661,06 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з пунктом 6.1 Кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у договорі, Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у пункті 1.4, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін у пункті 6.1 Кредитного договору, пеня за несвоєчасне повернення кредитної лінії та несвоєчасну оплату процентів по кредитній лінії повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п.1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного погашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому, пеня повинна стягуватись у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

З розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту за вищевказаним договором вбачається, що її нарахування здійснюється у розмірі, що не перевищує подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п.1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного погашеного платежу за кожний день прострочення в межах шестимісячного строку, який обчислюється з дати щомісячного платежу, що передбачено умовами п.6.1. договору та не суперечить вимогам статті 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту за кожен місячний платіж за період з 08.03.2011 по 31.12.2011 в розмірі 332332,86 грн. та пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 08.03.2011 по 31.12.2011 в розмірі 162661,06 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно 1374419,91 доларів США, що еквівалентно 10981340,20 грн., з яких: 1023000,00 доларів США (еквівалентно 8173565,40 грн.) -заборгованість по кредиту, 289466,68 доларів США (еквівалентно 2312780,88 грн.) -заборгованість по процентах, 494993,92 грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74; код ЄДРПОУ 31005009, відомості про розрахункові рахунки відсутні) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Паниол" (99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74; код ЄДРПОУ 33459949, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства"Сведбанк" (01032 м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840, к/р 32002170101 в ОПЕРУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 300164) 1374419,91 доларів США, що еквівалентно 10981340,20 грн. , з яких: 1023000,00 доларів США (еквівалентно 8173565,40 грн.) -заборгованість по кредиту, 289466,68 доларів США (еквівалентно 2312780,88 грн.) -заборгованість по процентах, 494993,92 грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 64 380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 02.07.2012.

Суддя С.О. Щербаков