Рішення

від 04.07.2012 по справі 5020-528/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа № 5020-528/2012 за позовом Прокурора Балаклавського району м. Севастополя

(вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(вул. Л.Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до громадської організації «Антирейдер»

(вул. Сафронова,3, м. Севастополь, 99003)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 13615,82 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю

прокурора -Негеля М.О., посвідчення №37 від 27.04.2012;

представника позивача -Іванова П.П., довіреність №7654 від 28.12.2011;

представника відповідача -не з'явився;

представника третьої особи -не з'явився;

Суть спору:

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради до громадської організації «Антирейдер»про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 13615,82 грн., з яких: 12746,06 грн. -сума основного боргу за листопад 2010 по квітень 2012, 486,31 грн. пені, 243,85 грн. 3% річних та суму збитків від інфляції у розмірі 139,60 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Наказом КМУ від 03.10.2007, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії №1929 від 16.12.2008 щодо обов'язку сплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою суду від 18.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.06.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 13.06.2012 на 04.07.2012.

У судовому засіданні 04.07.2012 прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.05.2012 не виконав. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання 06.06.2012 надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим їм статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 04.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про теплопостачання" основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено Комунальне підприємство "Севтеплоенерго", основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради.

16.12.2008 між громадською організацією «Антирейдер»(Покупець) та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №1929 (далі -Договір), згідно з пунктом 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до меж балансової та експлуатаційної відповідальності вчасно і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам (а.с. 13-15).

Облік споживання гарячої води проводиться водоміром. Дані про прилади обліку гарячої води вказуються в Додатку 1, що являється невід'ємною частиною договору (пункт 3.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору водомір та допоміжне обладнання знаходяться на балансі Покупця, який несе за них відповідальність згідно з законодавством та умовами договору.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору розрахунковим періодом являється календарний місяць. Плата за гарячу воду при наявності водоміру стягується за їх показниками згідно з пунктами 10-11 "Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води і водовідводу" на підставі наданої довідки.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по всім видам теплопостачання, передбаченим дійсним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Відповідно до п. 4.7. договору, кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в термін до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, діючим на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.2.1 Договору встановлений обов'язок Покупця оплачувати теплову енергію в установленні договором строки.

Пунктами 4.8 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію -шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Даний договір укладений строком на три роки і вступає в силу з 01.11.2008 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

На виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконало у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури від 24.11.2010 та від 13.01.2011, 28.01.2011, 03.02.2011, 04.03.2011, 15.04.2011, 11.05.2011, 02.06.2011, 12.07.2011, 11.08.2011, 02.09.2011, 03.10.2011, 25.11.2011, 09.12.2011, 18.01.2012, 14.02.2012, 13.02.2012, 14.03.2012, проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з листопада 2010 по квітень 2012 у розмірі 12746,06 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України (далі -ГК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (далі -Закон).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про купівлю продаж теплової енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 ГК України) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії відповідачем оплачувалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з листопада 2010 року по квітень 2012 року у розмірі 12746,06 грн. (а.с. 9). Доказів сплати вказаної суми відповідачем суду не надано.

Положеннями статті 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Враховуючи те, що своєчасне внесення платежів за отриману теплову енергію є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також те, що доказів внесення плати відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача за період з листопада 2010 по квітень 2012 у розмірі 12746,06 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 486,31 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 139,60 грн. та 3% річних у розмірі 243,85 грн.

В силу ч.2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалося вище, п.п. 4.8 та 6.1.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність у відповідності до Договору за несвоєчасне внесення платежів за теплову енергію -шляхом уплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла у період, за який виплачується пеня від суми простроченого платежу.

Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/9-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунків за теплову енергію, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з квітня 2011 по березень 2012 суд знаходить його частково вірним у розмірі 486,29 грн. (53,90 грн. + 53,90 грн. + 53,90 грн. + 53,90 грн. + 53,90 грн. + 53,90 грн. + 46,50 грн. + 2,04 грн. + 39,46 грн. + 37,54 грн. + 21,02 грн. + 14,70 грн. + 1,63 грн. = 486,29 грн.), а тому вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені підлягають задоволенню частково у розмірі 486,29 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача індексу інфляції за період з січня 2011 по березень 2012 року (а.с.12) визнаний судом вірним, а тому індекс інфляції підлягає стягненню з відповідача у розмірі 139 , 60 грн.

Розрахунок позивача 3 % річних за період з листопада 2010 по березень 2012 (а.с. 11) визнаний судом правильним, а тому вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 243,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають частково задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації «Антирейдер» (ідентифікаційний код 34752080, м. Севастополь, вул. Сафронова, 3, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007020123615 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767, або на інші рахунки) заборгованість у розмірі 13615,80 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 80 коп.), у тому числі 12746,06 грн. основного боргу, 486,29 грн. пені, 139,60 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 243,85 грн.

3. Стягнути з громадської організації «Антирейдер» (ідентифікаційний код 34752080, м. Севастополь, вул. Сафронова, 3, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в дохід державного бюджету м. Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 09.07.2012

Суддя C.О. Щербаков