Рішення

від 30.05.2012 по справі 5020-379/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року справа № 5020-379/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

до публічного акціонерного товариства "С. Перовської"

(пос. Любимівка, м. Севастополь, 99026)

про стягнення заборгованості у розмірі 22 272,26 грн.,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін - не з'явились.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до публічного акціонерного товариства "С. Перовської" про стягнення на свою користь заборгованості у розмірі 21970,99 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 301,27 грн.

Позовні вимоги з посиланням на норми статей 625, 655, 692 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу №124 від 03.06.2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.04.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 23.04.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України 23.04.2012 розгляд справи відкладався на 16.05.2012 в зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду. У судовому засіданні 16.05.2012 оголошувалася перерва до 30.05.2012.

У судове засідання 30.05.2012 представники сторін не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином під розписку, про причини неявки суд не повідомили. Раніше, у судовому засіданні 16.05.2012 представник відповідача Саламатова М.О. надала заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Однак судом не приймається вказана заява представника відповідача, оскільки з наданої нею довіреності №648 від 29.07.2011 на представництво інтересів відповідача не вбачається наявність у неї зазначених повноважень на визнання позовних вимог, а тому справа розглядається на загальних підставах.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та публічним акціонерним товариством "С. Перовської" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №124 (далі -Договір) /а.с.7-8/, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його у строки, які обумовлені цим договором. Кількість, асортимент та ціна товару визначається відповідно до накладних.

Під партією товару сторонам слід розуміти товар, що вказаний у кожній окремій накладній ( пункт 1.3. Договору).

Строк дії Договору встановлений з 03.06.2011 і до 31.12.2011 (пункт 6.1 Договору).

За згодою сторін, із урахуванням обумовленої договірної ціни, відвантаження проводиться за накладними, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору, відпуск та прийом товару за кількістю, асортиментом та ціною проводиться відповідно до вимог діючого на час прийому товару законодавства України.

Згідно з пунктами 2.7., 2.8 Договору, строк оплати за товар - чотирнадцять календарних днів за кожну партію товару за безготівковою формою оплати.

На виконання умов вказаного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25037,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0004860 від 27.08.2011 на суму 1299,60 грн., №РН-0005454 від 20.09.2011 на суму 6846,40 грн., №РН-0005567 від 23.09.2011 на суму 3220,00 грн., №РН-0005698 від 28.09.2011 на суму 4285,00 грн., №РН-0005804 від 01.10.2011 на суму 4384,00 грн. та №РН-0005901 від 06.10.2011 на суму 5002,00 грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. (а.с. 10-15).

Відповідачем була проведена часткова сплата заборгованості за поставлену продукцію на суму 3220,00 грн. за видатковою накладною №РН-0005567 від 23.09.2011, в підтвердження чого є банківська виписка (а.с. 17).

Актом звірки розрахунків станом на 21.12.2011 відповідач заборгованість перед позивачем за Договором визнав повністю на суму 21 817,00 грн. /а.с.9/.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 21970,99 грн.

Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення позивача до суду з вимогою оплатити отриманий товар.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем ПАТ «С. Перовської»дійсно була отримана поставлена продукція на загальну суму 25037,00 грн., про що свідчать видаткові накладні №РН-0004860 від 27.08.2011 на суму 1299,60 грн., №РН-0005454 від 20.09.2011 на суму 6846,40 грн., №РН-0005567 від 23.09.2011 на суму 3220,00 грн., №РН-0005698 від 28.09.2011 на суму 4285,00 грн., №РН-0005804 від 01.10.2011 на суму 4384,00 грн. та №РН-0005901 від 06.10.2011 на суму 5002,00 грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов укладеного договору, відповідачем була проведена часткова сплата заборгованості за поставлену продукцію на суму 3220,00 грн. за видатковою накладною №РН-0005567 від 23.09.2011, що підтверджується банківською випискою. Таким чинок залишок заборгованості перед позивачем складає 21 817,00 грн.

Відповідач всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 21 817,00 грн.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 21 817,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21 970,99 грн. та 3% річних у розмірі 301,27 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

На підставі вищезазначеного, згідно наданого до позовної заяви розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за видатковими накладними №РН-0004860 від 27.08.2011 у розмірі 1309,99 грн. та 19,54 грн., №РН-0005454 від 20.09.2011 у розмірі 6894,32 грн. та 98,47 грн., №РН-0005698 від 28.09.2011 у розмірі 4314,99 грн. та 58,81 грн., №РН-0005804 від 01.10.2011 у розмірі 4414,68 грн. та 59,09 грн., №РН-0005901 від 06.10.2011 у розмірі 5037,01 грн. та 65,36 грн. відповідно.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, складених позивачем у позовній заяві, суд визнав ці розрахунки вірними.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 22 272,26 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «С. Перовської» (99026, м. Севастополь, пос. Любимівка, ідентифікаційний код 00412895, р/р 2600613719 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Сімферополь, МФО 324021, або з інших рахунків) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 95006; АДРЕСА_1, АР Крим 98400; ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у КРУ КБ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, або на інші рахунки) заборгованість у розмірі 22 272,26 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят дві грн. 26 коп.), у тому числі основна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21970,99 грн. та 3% річних у розмірі 301,27 грн.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «С. Перовської» (99026, м. Севастополь, пос. Любимівка, ідентифікаційний код 00412895, р/р 2600613719 в КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Сімферополь, МФО 324021, або з інших рахунків) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 95006; АДРЕСА_1, АР Крим 98400; ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у КРУ КБ «Приватбанк»м. Сімферополь, МФО 384436, або на інші рахунки) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 05.06.2012

Суддя С.О. Щербаков