Ухвала

від 27.09.2012 по справі 5020-307/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

про відмову прийняти додаткове рішення

27 вересня 2012 року справа № 5020-307/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор",

ідентифікаційний код 20231747

(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 17)

до 1. Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

2. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної

реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 03358363

(99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-А)

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на нерухоме майно,

Суддя Головко В.О.,

(Представники учасників судового процесу викликались.)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі -суд) перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" (далі -ТОВ „Алькор") до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 2221 від 31.12.2010, скасування державної реєстрації права власності та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.07.2012 /том 3, арк. с. 97-112/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 28.08.2012 /том 4, арк. с. 83-93/, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" задоволені повністю.

10.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Алькор" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою від 10.09.2012 про прийняття додаткового рішення у справі та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" 2 400,00 грн судових витрат /том 4, арк. с. 102-103/.

Заяву обґрунтовано тим, що вказана сума у розмірі 2 400,00 грн є судовими витратами, які були оплачені заявником за Договором № 08/10 від 12.03.2012 про надання правової допомоги, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алькор" та ОСОБА_2 для забезпечення представництва інтересів заявника в суді при розгляді справи № 5020-307/2012.

Розглянувши заяву про винесення додаткового рішення у справі № 5020-307/2012 з доданими до неї документами та матеріали справи № 5020-307/2012, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною першою статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення чи не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Додаткове рішення -це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту.

Як установлено судом, рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 5020-307/2012 ухвалено 05.07.2012.

Під час ухвалення вказаного рішення судом, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на підставі належних та допустимих доказів, наданих учасниками судового процесу в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Із системного аналізу зазначених норм процесуального закону випливає, що суд може ухвалити додаткове рішення щодо понесених судових витрат лише в тому разі, якщо: 1) докази таких витрат були надані суду при розгляді справи до ухвалення рішення; 2) ці докази були предметом судового розгляду; 3) були надані іншим особам, які беруть участь у справі, для ознайомлення та 4) були досліджені судом у судовому засіданні, проте 5) стосовно них рішення не було ухвалене.

Натомість, під час розгляду справи № 5020-307/2012 позивачем не заявлялася вимога про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" 2 400,00 грн судових витрат.

Так само надані заявником докази (Договір № 08/10 від 12.03.2012 про надання правової допомоги; Звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 05.07.2012) не були предметом дослідження суду під час розгляду справи та прийняття судового рішення, оскільки не надавались суду.

За приписами абзацу четвертого пункту 13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 Господарського процесуального кодексу України. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Підсумовуючи викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" про прийняття додаткового рішення не відповідає вимогам статті 88 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки питання стягнення судових витрат не було предметом судового розгляду при ухваленні рішення по суті спору, проте ці витрати, як зазначає ТОВ „Алькор" з поданням відповідних доказів, дійсно були понесені, не позбавляє заявника права звернутись до суду на загальних підставах.

Керуючись статтями 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Алькор" про прийняття додаткового рішення у справі № 5020-307/2012 -відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко