Рішення

від 25.04.2012 по справі 5020-263/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року справа № 5020-263/2012 за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна,16 м. Севастополь,99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до закритого акціонерного товариства «ЕЛКІС",

( вул.Дзержинського, 63, м. Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 69 685,47 грн. ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора -Алісова О.В. , посвідчення № 25 від 04.04.2012;

представника позивача - Познякова С.О., довіреність № 17 від 02.02.2012;

відповідача -не з`явився.

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до закритого акціонерного товариства «ЕЛКІС»про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №314 від 11.06.2010 із змінами відповідно до протоколу №241-11 від 10.08.2011 у розмірі 69685,47 грн., з яких: 9772,63 грн. основної суми заборгованості, 404,56 грн. пені, 754,84 грн. 30 % річних, 58753,44 грн. штрафу.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, статтю 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна №314 від 11.06.2010 із змінами відповідно до протоколу №241-11 від 10.08.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за період з 01.08.2011 по 31.01.2012.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 04.04.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.04.2012 розгляд справи відкладався на 25.04.2012 в зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 16.03.2012.

У судовому засіданні 25.04.2012 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце розгляду справи двічі повідомлявся судом своєчасно, у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

встановив:

11.06.2010 між комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон»та закритим акціонерним товариством «ЕЛКІС»(Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 314 (далі -Договір) відповідно до якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежилі приміщення № І-11, № І-10, загальною площею 47,80 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63 (далі -об'єкт оренди).

Об'єкт оренди знаходиться на балансі КП СМР „Аррікон", вартість якого згідно незалежної оцінки, станом на 30.06.2005 становить 61 340,00 гривень (пункт 1.2. Договору).

Розмір орендної плати визначається згідно з орендної ставки 15% від вартості об'єкта оренди, визначеної з незалежної оцінки майна, що передається в оренду, станом на 30 червня 2005 року (пункт 3.1 Договору).

Орендна плата на червень 2010 року складає 1 780,85 грн. та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

У пункті 4.4.3 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єкту оренди, у тому числі сплату комунальних послуг та технічне обслуговування об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 8.5 договору за порушення строку внесення орендної плати, визначеного у пункті 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця поза збитків пеню у розмірі 200 відсотків облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Строк дії Договору був визначений сторонами до 22.06.2012

Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 11.06.2010 Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррікон»(орендодавець) передав в оренду, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно -вбудовані нежилі приміщення № І-11, № І-10, загальною площею 47,80 кв.м., що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Дзержинського, 63.

Крім того, 11.06.2010 сторонами підписаний розрахунок розміру орендної плати до договору оренди № 314 від 11.06.2010, розмір якої за перший місяць оренди склав -1780,85 грн.

Протоколом №241-11 від 10.08.2011 узгодження змін договору оренди, погоджено зміни до вищевказаного Договору, згідно яких визначено, що орендодавцем замість КП СМР «Аррікон»виступає Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, а розмір орендної плати складає 1632,04 грн. на місяць.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі об'єкта оренди відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 314 від 11.06.2010 на загальну суму -9772,63 грн (з урахуванням індексу інфляції).

У зв'язку з цим вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до п.8.5. Договору сторони також узгодили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного цим договором, орендатор сплачує на користь орендодавця понад збитки пеню у розмірі 200 процентів від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за яким буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період серпень 2011 року -січень 2012 року у розмірі 404,56 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконано грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 404,56 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.6 Договору від 11.06.2010 сторони узгодили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця понад збитки 30 % річних від прострочення суми за весь період прострочення.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних від простроченої суми за період серпень 2011 року -січень 2012 року у розмірі 754,84 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку про те, що він відповідає умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 58753,44 грн., враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір орендної плати 1632,04 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 58753,44 грн. (1632,04 грн. *12 місяців * 3) /арк. с.14/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі.

У зв'язку з чим, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі місячної орендної плати - 1632,03 грн. (орендна плата за січень 2012 року з урахуванням індексу інфляції).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 12564,06 грн., з яких: 9772,63 грн. основної суми заборгованості, 404,56 грн. пені, 754,84 грн. 30% річних, 1632,03 грн. штрафу.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача у доход державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «ЕЛКІС» (99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського,63, ЄДРПОУ 20738897) на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя (стягувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, р/р 33213870700001 в ДУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу -22080400) заборгованість за Договором оренди нерухомого майна №314 від 11.06.2010 із змінами відповідно до протоколу №241-11 від 10.08.2011 у розмірі 12564,06 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири гривні 06 коп.) з яких: 9 772,63 грн. основного боргу, 404,56 грн. пені, 754,84 грн. -30 % річних, 1632,03 грн. штрафу.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «ЕЛКІС» ((99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського,63, ЄДРПОУ 20738897) в дохід державного бюджету м. Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 03.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков