Постанова

від 25.09.2012 по справі 5019/842/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/842/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/842/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів"

до Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос", Рівненської обласної спілки споживчих товариств

про стягнення 213 070 грн. 26 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Бицюк Н.П.;

відповідача 1 - Никонця Д.А.;

відповідача 2 - Никонця Д.А.. Петрової О.Є., Катеринчука Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Сарненський комбінат хлібопродуктів" звернулось з позовом до підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" та Рівненської обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості в сумі 213070 грн. 26 коп..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 року (суддя Павленко Є.В. ) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" та Рівненської обласної спілки споживчих товариств на користь відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" три проценти річних у сумі 5811 грн. 91 коп., 3021 грн. 86 коп. інфляційних втрат, а також 176 грн. 68 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 509 ЦК України, дійшовши висновку, що лише внаслідок ухвалення судового рішення правовідносини між сторонами були трансформовані в грошове зобов'язання зі сплати збитків, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відтак, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених вищезазначеною нормою ЦК України, слід проводити саме з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2011 року у справі № 19/16, а не з моменту звернення з позовом до суду про стягнення цих збитків.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги положення п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України про те, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та помилково застосовано положення ч. 5 ст. 11 ЦК України , яка в даному випадку не є підставою для виникнення зобов'язання у вигляді стягнення збитків, а наслідком реалізації способу захисту порушених цивільних прав. Окрім того, апелянт вважає помилковим залишення поза увагою суду положення ст. 530, ст. 390 ЦК України щодо права кредитора вимагати виконання зобов'язання у будь-який час та права власника на одержання всіх доходів, одержаних незаконним володільцем від належного власнику майна. Вказує, що днем початку нарахування 3% річних та інфляційних слід вважати день звернення з позовом про стягнення збитків до господарського суду (20.01.2009 року)

Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу в якому просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду рівненської області від 25.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2011 року у справі № 19/16 (а.с. 19-22) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року з Рівненської обласної спілки споживчих товариств та підприємства споживчої кооперації "Торговий дім" "Рікос" було солідарно стягнуто на користь позивача 604372 грн. 46 коп. збитків (упущеної вигоди) у зв'язку з незаконним використанням відповідачами належної позивачу на праві власності будівлі універмагу, розташованої у місті Костопіль по вул. Грушевського, 29 Рівненської області.

Вказане рішення набрало законної сили, проте, відповідачами не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на нього в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 1 цього Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки у випадках встановлених актами цивільного законодавства можуть виникати з рішення суду.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відшкодування позивачу збитків (упущеної вигоди) має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки в межах розгляду справи № 19/16 позивач обрав саме грошовий спосіб відшкодування збитків.

Отже, в даному випадку відшкодування позивачу збитків (упущеної вигоди) має саме грошовий характер.

Окрім того, з огляду на положення ст. 111-28 ГПК України, суд першої дійшов правильного висновку про наявність також правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України, врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі № 37/64 про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму збитків, підлягаючих до відшкодування позивачу на виконання судового рішення, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст.11 ЦК України.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо виникнення згідно ч.5 ст.11 ЦК України грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а, відтак, і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України є вірним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише внаслідок ухвалення судового рішення правовідносини між сторонами зазнали відповідних змін, а саме були трансформовані в грошове зобов'язання зі сплати 604372 грн.46 коп. збитків, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, й нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних в даному випадку слід проводити саме з 18.01.2012 року, тобто моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2011 року у справі № 19/16.

Судом першої інстанції з урахуванням вірно встановленої згідно з ст. 253 ЦК України дати початку нарахування процентів річних та інфляційних - 19.01.2012 року по 14.05.2012 року (дата, вказана позивачем у своїй позовній заяві) проведено арифметично правильний розрахунок 3% річних в сумі 5811 грн. 91 коп. та 3021 грн. 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих по квітень 2012 року (кінцева дата нарахування інфляційних втрат, визначена Комбінатом у позові).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 25.07.2012 р. у справі № 5019/842/12 залишити без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.