Рішення

від 27.09.2012 по справі 2772-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2012Справа №5002-21/2772-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод»,

про стягнення 13 910,83 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Шевченко Ю.В., довіреність № б/н від 30.12.2011, юрисконсульт;

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму 13 910,83 грн., а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 10 752,00 грн., пеню у сумі 3 158,83 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує наступне. 01.12.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди майна. На виконання умов договору позивачем відповідачу в оренду було передано майно. Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, плату за орендоване майно здійснював не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідач у засідання суду призначене на 28 серпня 2012 року не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року надсилалась відповідачу за адресою вказаною позивачем у позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 15 серпня 2012 року. Однак, 21 серпня 2012 року поштове відправлення було повернуто поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим з довідкою форми № 20 з позначкою «за зазначеною адресою не проживає» (а. с. 31).

У зв'язку з неявкою відповідача у засідання суду 28 серпня 2012 року слухання справи ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2012 року було відкладено на 11 вересня 2012 року.

07 вересня 2012 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення адресоване відповідачу (ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2012 року) з довідкою за формою № 20 «за зазначеною адресо не проживає» (а. с. 41).

У засідання суду 11 вересня 2012 року представником позивача було надано клопотання за вих. № 172 від 29.08.2012, відповідно якому позивач вказує, що при складанні позовної зави в преамбулі була допущена помилка у назві позивача, та вказано - Публічне акціонерне товариство «Віvм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат», тоді як згідно статутних документів вірна назва позивача - Публічне акціонерне товариство «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2012 року було здійснено заміну найменування позивача у справі № 5002-21/2772-2012 - змінено Публічне акціонерне товариство «Віvм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат» на Публічне акціонерне товариство «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат», слухання справи було відкладено на 25 вересня 2012 року.

18 вересня 2012 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення адресоване відповідачу (ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2012 року) з довідкою за формою № 20 «за зазначеною адресо не проживає» (а. с. 41).

У засідання суду 27 вересня 2012 року представник позивача з'явився, вимоги позову підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27 вересня 2012 року не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином - ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2012 року надсилалась на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 740196 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» зареєстрований за юридичною адресою: провулок Заводський, будинок 29, квартира 14, Центральний район, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000, Україна, тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 грудня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» був укладений договір оренди № 1205.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) зобов'язується надати Орендарю (відповідачу) холодильне обладнання, разом з усіма його приналежностями та документами, що до нього відносяться (технічний паспорт та інше), для використання в цілях експонування молочної продукції ВБД, а Орендар зобов'язався виплачувати Орендодавцю орендну плату та повернути майно в справному стані з урахуванням нормального зносу після закінчення строку дії договору.

Пунктом 2.1.2. сторони визначили обов'язок Орендодавця протягом 10 днів після підписання договору передати майно за актом приймання-передачі.

01 грудня Орендарем та Орендодавцем було підписано акт приймання-передачі майна відповідно договору оренди № 1205 від 01 грудня 2009 року, згідно якому позивач передав, а відповідач прийняв холодильне обладнання - вітрина-прилавок холодильна торгова економ класу ВПХТ-1,2-0,8 у кількості 8 штук.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Пунктом 3.1. договору оренди сторони визначили, що орендна плата за одиницю обладнання складає: 160,00 грн. ПДВ - 20 % 32,00 грн. разом - 192,00 грн. за місяць.

Орендар оплачує орендну плату не пізніше 10 числа першого місяця оренди, що визначено пунктом 3.2. договору.

Однак відповідач у порушення умов укладеного договору плату за оренду обладнання здійснював не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості за період з травня 2010 року по листопад 2010 року в розмірі 10 752,00 грн.

30 листопада 2010 року позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору оренди, відповідно якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди з 30.11.2010, та відповідачем було повернуто орендоване майно за актом приймання-передачі від 30.11.2010.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів оплати виниклої заборгованості позивачу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 10 752,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 158,83 грн.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати орендної плати.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період щомісячної заборгованості за 10 місяців підлягають частковому задоволенню в розмірі 1155,20 грн., оскільки пеня підлягає нарахуванню з прострочення помісячної сплати оренди кожного місяця за 183 дні (1536 х 15 % : 365 х 183 = 115,52).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 27 вересня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 28 вересня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» (провулок Заводський, будинок 29, квартира 14, Центральний район, місто Сімферополь, 95000; р/р 260043548100107 в АКБ «Базис», МФО 351760, код ЄДРПОУ 36165787, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства «Вімм-Білль-Данн Україна» в особі філії Публічного акціонерного товариства «ВБД Україна» - Харківський молочний комбінат» (вул. Роганська, 149, м. Харків, 61172; р/р 260067366 в Райффайзен Банк «Аваль» м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 35325369, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 10 752,00 грн., 1155,20 грн. пені, а також судовий збір в розмірі 1376,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення 2003,63 грн. пені - відмовити

Суддя С.І. Чонгова