Рішення

від 31.07.2012 по справі 5006/41/29/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/41/29/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Донецька, в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 11602,04грн., пені у розмірі 290,44грн., 3% річних у розмірі 57,79грн., інфляційних витрат у розмірі 9,09грн.

Представники сторін:

Прокурор: Бахарєв М.А.

Від позивача: Шкляр М.В.

Від відповідача: не прибув

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Донецька, в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ (далі -Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк (далі -Відповідач), про стягнення заборгованості у розмірі 11602,04грн., пені у розмірі 290,44грн., 3% річних у розмірі 57,79грн., інфляційних витрат у розмірі 9,09грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р.

Прокурор та позивач в судових засіданнях підтримали вимоги викладені в позовній заяві.

31.07.2012р. позивач через канцелярію суду надав супровідним листом копію квитанції, яка свідчить про сплату відповідачем суми боргу в розмірі 11602,04грн.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, у судове засідання свого представника не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, суд

ВСТАНОВИВ

11.10.2007р. позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №5-07-671 фл, згідно п.1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Статтею 292 Господарського кодексу України та 806 Цивільного кодексу України, СТ.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом прийманням-передачі сільськогосподарської техніки №13 від 01.11.2007р.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

П. 3.5.3. договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

П.п. 4.1., 4.2. договору передбачено, що черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього договору. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі кожні три місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 13 від 01.11.2007р.

Разом з цим, відповідач порушив умови Договору, лізингові платежі в повному обсязі та у встановлені строки не здійснив.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11602, 04 грн., пеню у розмірі 290,44грн., 3% річних у розмірі 57,79грн., інфляційних витрат у розмірі 9,09грн.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму основного боргу - 11602, 04 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу в сумі 11602, 04 грн. на момент розгляду справи відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 290,44грн. - пені, 9,90грн. - індексу інфляції, 57,79грн. - 3% річних, суд зазначає наступне:

За змістом статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 7.1. договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 290,44грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаного, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем Договірних зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 57, 79 грн. та інфляційні в сумі 9, 90 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, ці суми нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 57, 79 грн. та інфляційних в сумі 9, 90 грн. підлягають задоволенню.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на умови договору фінансового лізингу №5-07-671фл від 11.10.2007р., господарський суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилається у позові (порушення умов Договору відповідачем, понесення витрат позивачем на виконання умов Договору), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі за позовом Прокурора м. Донецька, в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 11602, 04 грн.

Позовні вимоги Прокурора м. Донецька, в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті», м. Донецьк, про стягнення пені у розмірі 290,44грн., 3% річних у розмірі 57,79грн., інфляційних витрат у розмірі 9,09грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, р/р 26004018076000 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Доньку, код ЄДРПОУ 33135702, код МФО 335076) на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул.. Мечнікова, буд. 16-5, р/р 26006010890602 в ПАТ «Альфа-банк», код ЄДРПОУ 30401456, код МФО 3003456) пеню у розмірі 290,44грн., 3% річних у розмірі 57,79грн., інфляційні витрати у розмірі 9,09грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, р/р 26004018076000 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Доньку, код ЄДРПОУ 33135702, код МФО 335076) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1609,06 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Колесник Р.М.