Рішення

від 12.06.2012 по справі 5006/8/22/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.12 р. Справа № 5006/8/22/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД», м. Макіївка

до відповідача: Приватного підприємства «Тепловодтехнології», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 355974,40 грн., пені в сумі 45776,83 грн., 38 % в сумі 113662,07 грн.

за участю представників:

від позивача: Полянська Л.Ю. - за дов. від 06.12.2011 р. № б/н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 24.05.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процес?уальний строк розгляду справ?и на п'ятнадцять днів до 12.06.2012 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД»,

м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Тепловодтехнології», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 355974,40 грн., пені в сумі 25395,10 грн., 38 % в сумі 62259 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки № НК-704 від 02.09.2011 р., видаткові накладні № НК-0004386 від 06.09.2011 р., № НК-0004541 від 07.09.2011 р., № НК-0004554 від 08.09.2011 р., № НК-0004570 від 09.09.2011 р., № НК-0004579 від 12.09.2011 р., № НК-0004605 від 13.09.2011 р., № НК-0004631 від

14.09.2011 р., № НК-0004670 від 16.09.2011 р., № НК-0004696 від 19.09.2011 р., № НК-0004699 від 19.09.2011 р., № НК-0004700 від 19.09.2011 р., № НК-0004796 від

20.09.2011 р., № НК-0004797 від 20.09.2011 р., № НК-0004832 від 22.09.2011 р., № НК-0004833 від 22.09.2011 р., № НК-0004881 від 23.09.2011 р., № НК-0004907 від

26.09.2011 р., № НК-0004905 від 26.09.2011 р., № НК-0005146 від 29.09.2011 р., № НК-0005148 від 29.09.2011 р., № НК-0005243 від 29.09.2011 р., № НК-0005334 від

03.10.2011 р., № НК-0005337 від 03.10.2011 р., № НК-0005391 від 03.10.2011 р., № НК-0005513 від 05.10.2011 р., № НК-0005514 від 05.10.2011 р., № НК-0005526 від

06.10.2011 р., № НК-0005613 від 10.10.2011 р., № НК-0005615 від 10.10.2011 р., № НК-0005618 від 10.10.2011 р., № НК-0005620 від 10.10.2011 р., № НК-0005621 від

10.10.2011 р., № НК-0005670 від 11.10.2011 р., № НК-0005671 від 11.10.2011 р., № НК-0005762 від 14.10.2011 р., № НК-0005767від 17.10.2011 р., № НК-0005768 від

17.10.2011 р., № НК-0005842 від 19.10.2011 р., № НК-0005835 від 19.10.2011 р., № НК-0005878 від 21.10.2011 р., № НК-0005940 від 24.10.2011 р., № НК-0006081 від

27.10.2011 р., № НК-0006062 від 27.10.2011 р., № НК-0006217 від 31.10.2011 р., № НК-0006231 від 31.10.2011 р., довідки № 1086/300-2 від 12.04.2012 р. та № 1583/300-2 від 30.05.2012 р., податкові накладні за вересень-жовтень 2011 р.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог.

20.04.2012 р. від позивача надійшла заява уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 445254,40 грн., пені в розмірі 39649,40 грн., 38 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 98096,72 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

31.05.2012 р. від позивача надійшла заява про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 355974,40 грн., суму пені в розмірі 45776,83 грн., 38 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 113662,07 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги. Водночас виходячи із змісту заявленої заяви, змісту раніше поданої позовної заяви та обставин справи, уточнення суми основного боргу суд розцінює як зменшення розміру позовних.

Остаточно позивач визначив свої позовні вимоги в наступному розмірі: заборгованості в сумі 355974,40 грн., суму пені в розмірі 45776,83 грн., 38 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 113662,07 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 31.05.2012 р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 19.04.2012 р. № 964491 місцезнаходження відповідача Приватного підприємства «Тепловодтехнології»: 83102, м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, буд. 37 А кв. 20.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

02.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД» (постачальник), та приватним підприємством «Тепловодтехнології» (покупець) було укладено договір поставки № НК-704, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати бензин, дизпаливо у власність покупцю у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, а покупець (відповідач по справі) в порядку й на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти й оплатити цей товар.

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2011 р. Строк дії Договору може бути продовжений шляхом підписання сторонами додаткової угоди, про що одна сторона направляє відповідне повідомлення не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну цього договору другій стороні (п. 7.2. Договору).

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався постачати покупцю товар в обсягах, визначених відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Умови та строки поставки товару визначені п. 1.4 Договору,а саме товар має бути передано покупцю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання специфікації. Згідно п. 4.5 Договору покупець зобов'язався оплачувати постачальнику вартість товару не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № НК-0004386 від 06.09.2011 р., № НК-0004541 від 07.09.2011 р., № НК-0004554 від 08.09.2011 р., № НК-0004570 від 09.09.2011 р., № НК-0004579 від 12.09.2011 р., № НК-0004605 від 13.09.2011 р., № НК-0004631 від 14.09.2011 р., № НК-0004670 від 16.09.2011 р., № НК-0004696 від 19.09.2011 р., № НК-0004699 від 19.09.2011 р., № НК-0004700 від 19.09.2011 р., № НК-0004796 від 20.09.2011 р., № НК-0004797 від 20.09.2011 р., № НК-0004832 від 22.09.2011 р., № НК-0004833 від 22.09.2011 р., № НК-0004881 від 23.09.2011 р., № НК-0004907 від 26.09.2011 р., № НК-0004905 від 26.09.2011 р., № НК-0005146 від 29.09.2011 р., № НК-0005148 від 29.09.2011 р., № НК-0005243 від 29.09.2011 р., № НК-0005334 від 03.10.2011 р., № НК-0005337 від 03.10.2011 р., № НК-0005391 від 03.10.2011 р., № НК-0005513 від 05.10.2011 р., № НК-0005514 від 05.10.2011 р., № НК-0005526 від 06.10.2011 р., № НК-0005613 від 10.10.2011 р., № НК-0005615 від 10.10.2011 р., № НК-0005618 від 10.10.2011 р., № НК-0005620 від 10.10.2011 р., № НК-0005621 від 10.10.2011 р., № НК-0005670 від 11.10.2011 р., № НК-0005671 від 11.10.2011 р., № НК-0005762 від 14.10.2011 р., № НК-0005767від 17.10.2011 р., № НК-0005768 від 17.10.2011 р., № НК-0005842 від 19.10.2011 р., № НК-0005835 від 19.10.2011 р., № НК-0005878 від 21.10.2011 р., № НК-0005940 від 24.10.2011 р., № НК-0006081 від 27.10.2011 р., № НК-0006062 від 27.10.2011 р., № НК-0006217 від 31.10.2011 р., № НК-0006231 від

31.10.2011 р.

На виконання умов Договору, а саме п. 5.1.2 позивач виставив відповідачу рахунки на сплату отриманого товару. В підтвердження факту отримання рахунків відповідачем, у матеріалах справи містяться посилання самого відповідача на дані рахунки при здійсненні часткової оплати товару.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, отриманий товар у повному обсязі не сплатив, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості партії товару у жовтні-листопаді 2011 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за паливно-мастильні матеріали в сумі 355974,40 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем -

355974,40 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 6 договору.

Так, відповідно до пункту 6.2.1 договору за порушення покупцем термінів оплати товару, обумовлених у специфікаціях до договору, він сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, у пункті 4.7 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати встановлених п. 4.5. Договору з покупця стягуються проценти за користування товарним кредитом в розмірі 38 % річних за кожний день прострочення.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог стосовно стягнення пені та процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 30.05.11 р. № 3-44гс11, в якому зазначено, що відповідальність у вигляді стягнення пені та процентів у розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором є правомірною та не суперечить нормам матеріального права.

Згідно приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідком розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача проценти в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за період з 01.11.2011 р. по 05.06.2012 р. в сумі 113662,07 грн.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача, крім процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати за Договором в сумі 113662,07, пеню в сумі 45776,83 грн. за період з 01.11.2011 р. по 05.06.2012 р.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого: розмір пені складає 44939,29 грн., проценти в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати складають 112700,14 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені та процентів в розмірі 38 % річних за користування товарним кредитом за кожний день прострочення оплати підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 612, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 199, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД»,

м. Макіївка до Приватного підприємства «Тепловодтехнології», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 355974,40 грн., пені в сумі 45776,83 грн., 38 % в сумі 113662,07 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Тепловодтехнології» (83102, м. Донецьк,

пр. Леніна, буд. 37 «А» кв. 20, ЄДРПОУ 34899728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД» (86114, м. Макіївка, вул. Перемоги, 1 «А», ЄДРПОУ 37294590 на поточний рахунок № 26005000100982 в філії ДД ПАТ «Банк Камбіо», МФО 394523) заборгованість в сумі 355974,40 грн., пеню в сумі 44939,29 грн., 38% річних в су?мі 112700,14 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Тепловодтехнології» (83102, м. Донецьк,

пр. Леніна, буд. 37 «А» кв.20, ЄДРПОУ 34899728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК ПОРТО ЛТД» (86114, м. Макіївка, вул. Перемоги, 1 «А», ЄДРПОУ 37294590 на поточний рахунок № 26005000100982 в філії ДД ПАТ «Банк Камбіо», МФО 394523) судовий збір в сумі 10272,28 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.06.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.