Рішення

від 17.09.2012 по справі 5006/41/28/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.12 р. Справа № 5006/41/28/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» Горлівської міської ради, м. Горлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-групп», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 110 358,41 гривень, пені у розмірі 1412,40 гривень, 3% річних у розмірі 282,45 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 140,49 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Предвєчна Л.Ф.

Від відповідача: не прибув

Комунальне підприємство «Міська служба єдиного замовника» Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі -Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-групп», м. Донецьк (далі -Відповідач), про стягнення заборгованості у розмірі 66307,92 гривень, пені у розмірі 1412,40 гривень, 3% річних у розмірі 282,45 гривень та інфляційні нарахування в розмірі 110,49 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором про оренду нежитлового приміщення №141 від 15.06.2011р.

17.07.2012р. позивачем надана заява № 820 від 12.07.2012р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 110 358,41 гривень, суму пені в розмірі 852,60 гривень, суму 3% в розмірі 170,60 гривень, суму інфляційних нарахувань в розмірі 176,66 гривень. Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви №820 від 12.07.2012р., оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, і таке збільшення судом приймається.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Позивачем неоднаразово подовались заяви про уточнення позовних вимог, згідно останьої заяви про уточнення позовниг вимог останній просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 110 358,41грн., 3% річних в розмірі 282,45грн., інфляційні нарахування в розмірі 110,49грн., пеню в розмірі 1412,40грн.

Як зазначається у Постанові Пленуму ВХСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме у п. 3.11. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене заява судом розглянута та прийнята, як заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому зсіданні 07.08.2012р. заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, а саме посилається на той факт, що основною причиною несплати суми орендної плати за період лютий-червень 2012 року є неможливість освоєння підприємством об'єкта оренди, оскільки іншим підприємством самовільно зайнято та забудовано земельну ділянку. Відповідач суму заборгованості з орендної плати не визнає.

Розгляд справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2011р. між Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника» Горлівської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект-групп» (Орендар) був укладений договір про оренду нежитлового приміщення (далі -договір оренди) №141, згідно п.п. 1.1., 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №10 будівля, загальною площею 244,12 кв.м., яке знаходиться на балансі КП «Міська служба єдиного замовника» та розташоване за адресою: м. Горлівка, вул. Дубніна, 10, під розміщення магазину та офісу на період до 13.08.2014р.

Вартість орендованого приміщення визначена на підставі звіту про незалежну оцінку його вартості і становить 257539,00 гривень станом на 28.02.2011р. (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1.Орендар вступає в користування нежитловими приміщеннями у строк зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна.

Факт передачі зазначеного у п.1.1 Договору приміщення в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 15.08.2011р.

Положеннями розділу 3 договору сторонами визначені зобов'язання щодо здійснення орендних платежів, а саме:

- орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Горлівка або за результатами конкурсу на право оренди нежитлових приміщень і складає 18 309,00 гривень з щомісячним інфляційним коригуванням. Орендар самостійно щомісячно перераховує орендну плату та вносить її на рахунок орендодавця без додаткового повідомлення (п.3.1.);

- встановлену в п.3.1. орендну плату Орендар зобов'язаний вносити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.2.), а згідно п. 3.4. договору за прострочення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожне прострочення платежів.

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань позивачем складалися акти-рахунки відносно періоду оренди з лютого по червень 2012р. на загальну суму 110358,41 гривень, дані рахунки направлялись відповідачу органами поштового зв'язку, а деякі надавались відповідачу особисто, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, та відмітками про отримання на даних рахунка-актах, через несплату яких позивач звертався до відповідача з претензіями з вимогою про сплату заборгованості і нарахованої пені.

У зв'язку із незадоволенням претензійних вимог позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 110 358,41 гривень, суму пені в розмірі 1412,40 гривень, суму 3% в розмірі 282,45 гривень, суму інфляційних нарахувань в розмірі 110,49 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору про оренду нежитлового приміщення № 141 від 15.06.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм діючий між позивачем та відповідачем у визначеній в позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) період нарахування стягуваних сум договір про оренду нежитлового приміщення №141 від 15.06.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного позивачем періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 20 числа наступного місяця за звітним відповідно до умов п. 3.2 договору про оренду нежитлового приміщення №141 від 15.06.2011р.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за період з лютого по червень 2012р. включно утворилась та має місце заборгованість за договором про оренду нежитлового приміщення №141 від 15.06.2011р. в розмірі 110358,41 гривень.

Доводи відповідача стосовно того, що у останнього не було можливості освоєння об'єкта оренди, оскільки іншим підприємством самовільно зайнято та забудовано земельну ділянку, з огляду на що він не сплачував орендну плату, є такими, що не приймай маються судом до уваги, оскільки дані підстави не впливають на обов'язок щодо внесення орендної плати.

Крім того, об'єктом оренди виступає нежитлове приміщення, а не земельна ділянка, та за умовами договору сторони жодним чином не узгоджували виникнення обов'язку із внесення орендної плати за користування приміщенням із моментом оформлення, фактичним відведенням, розробкою будь-якої проектної документації щодо земельної ділянки, здійснення реконструкції переобладнання та т.і. об'єкту оренди, що зумовлює висновки суду про недоведеність позиції відповідача про неможливість користування об'єктом оренди та відсутністю, у зв'язку з цим, обов'язку з внесення орендної плати.

Створення третіми особами перешкод у реалізації прав орендаря не може бути сприйняте судом у якості обставини, що звільняє відповідача від обов'язку з оплати орендної плати з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Отже відповідач є управненою стороною на здійснення захисту своїх прав та інтересів від неправомірних дій третіх осіб, в тому числі і ТОВ «Овод» та реалізація відповідачем таких своїх прав чи не здійснення ним таких дій на захист своїх порушених прав не може впливати на його обов'язок за договором оренди № 141 від 15.06.2011р. щомісячно вносити плату за користування об'єктом оренди.

Невиконання відповідачем грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію, нараховані на заборгованість, за весь час її прострочення.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України визначає одним з наслідків, встановлених законом або договором, порушення зобов'язання сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.4. договору про оренду нежитлового приміщення №141 від 15.06.2011р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків умовам договору, дійшов висновку про можливість часткового стягнення з відповідача на користь позивача:

- заборгованості в розмірі 110 358,41 гривень;

- пені в сумі 1412,40 гривень;

- 3% річних в сумі 277,06 гривень та інфляційних витрат в сумі 110,49гривень.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з вини саме відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» Горлівської міської ради, м. Горлівка, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-групп», м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-групп» (83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 27/36, 84600, Донецька область, м.Горлівка, вул. Дубніна, 10, ЄДРПОУ 37602769, р/р 26004001349304 в АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) на користь Комунального підприємства «Міська служба єдиного замовника» Горлівської міської ради (84617, Донецька область, м.Горлівка, вул.Баранова, 4, 84629, Донецька область, м.Горлівка, вул. Оленіна, 16, ЄДРПОУ 36178136, п/р 2600830121033 у філії Горлівського міського відділення №2864 ПАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 394103) заборгованості в розмірі 110 358,41 гривень, суму пені в розмірі 1412,40 гривень, суму 3% в розмірі 277,06 гривень, суму інфляційних нарахувань в розмірі 110,489 гривень, судовий збір в сумі 2243,28 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.09.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.