Рішення
від 25.09.2012 по справі 5006/20/115/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.12 р. Справа № 5006/20/115/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг"

до Красноармійського районного об'єднання підприємств громадського харчування

про стягнення заборгованості у розмірі 8652,20грн.

представники сторін:

від позивача: Манаєнко Т.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" до Красноармійського районного об'єднання підприємств громадського харчування про стягнення заборгованості у розмірі 8652,20грн., у тому числі основного боргу у розмірі 4233,94грн., штраф у розмірі 4233,94грн., пеню у розмірі 140,24грн., 3% річних у розмірі 27,14грн. та інфляційних витрат у розмірі 16,94грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору постачання товару з відстрочкою платежу №2362 від 01.09.2010 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 4233,94грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору постачання товару з відстрочкою платежу №2362 від 01.09.2010, товарно-транспортної накладної ФТс-0234404 від 22.05.2012, відомостей про вантаж, акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2012.

25.09.2012 позивач через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та рахунки Красноармійського районного об'єднання підприємств громадського харчування.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального Кодексу України , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального Кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних

вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача може зникнути або зменшитись.

Таким чином суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

В судовому засіданні 25.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, які повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин та керуючись ст.64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудторг", як постачальником (позивач) та Красноармійським районним об'єднанням підприємств громадського харчування, як покупцем (відповідач) укладено договір постачання товару з відстрочкою платежу №2362 (далі - договір), строком дії, згідно п. 8.1 договору, до 31.12.2015.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти продукти харчування та алкогольні напої (далі - товар) в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Згідно п. 2.2 договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця, за умови що покупець надав постачальнику всі необхідні копії документів, що підтверджують його право здійснювати торгівлю певними видами товарів.

Листом №47 від 27.08.2010, який є додатком до договору, відповідач засвідчив відбиток штампу, печатки та особисті підписи осіб, яким доручається отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі товарно-транспортних накладних від позивача.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 4433,94грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною з відомостями про вантаж: №ФТс-0234404 від 22.05.2012 на суму 4433,94грн., яка підписана сторонами, скріплена печатками сторін та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2 договору ціни на товар, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до товарно-транспортних накладних.

Пунктом 3.3 договору визначено форма і порядок розрахунку - готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, заборгованість становить 4233,94грн.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов договору, вартість товару в розмірі 4233,94грн. не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 4233,94грн.

Позивачем до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2012, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на 30.06.2012 складає 4667,38грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 4433,94грн. не надав, розмір заборгованості не спростував.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 4233,94грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 140,24грн. та штраф в розмірі 4233,94грн.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 5.2 договору за прострочення платежу понад 30 (тридцяти) днів покупець крім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахунку суми пені за договором, заявленої до стягнення, позивачем у розрахунку пені невірно вказано період прострочення з 28.05.2012 по 13.08.2012. оскільки, останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем приходиться на неділю, 28.05.2012, тому правомірним є нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за товар з 29.05.2012.

Отже, судом не може бути задоволена вимога про стягнення пені за договором в повному обсязі з вищенаведених підстав.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 29.05.2012 по 13.08.2012 становить 133,61грн., який і підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 4233,94грн. штрафу в розмірі 100% від несплаченої суми отриманого товару, сплата за яку було прострочено більше ніж на 30 днів, нарахований відповідно до п. 5.2 договору, суд також задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами в договорі самостійно узгоджений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання. При вирішення питання правомірності стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання судом враховані висновки Верховного суду України викладені у постанові від 09.04.2012 №20/246-08.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 27,14грн. та інфляційні втрати у розмірі 16,94грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не вірно визначено індекс інфляції за період з 29.05.2011 по 13.08.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір інфляційних витрат за період з 29.05.2012 по 13.08.2012 становить від'ємне значення суми 21,17грн.

Оскільки за період прострочення грошового зобов'язання у позивача інфляційних втрат не виникло, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за договором задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 29.05.2012 по 13.08.2012 становить 26,80грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Красноармійського районного об'єднання підприємств громадського харчування (вул. Центральна, с. Даченське, Красноармійський район, Донецька область, 85362, ЄДРПОУ 01708793 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" (вул. Рогачевська, буд. 1в, м. Донецьк, 83030 ЄДРПОУ 37133981) суму основного боргу в розмірі 4233 (чотири тисячі двісті тридцять три) грн. 94 коп., штрафу в розмірі 4233 (чотири тисячі двісті тридцять три) грн. 94 коп., пені у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 61коп., 3% річних в розмірі 26 (двадцять шість) грн. 80коп., судовий збір у розмірі 1605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 05коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 26.09.2012

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення25.09.2012
Оприлюднено01.10.2012
Номер документу26184272
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5006/20/115/2012

Рішення від 25.09.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Огороднік Д.М.

Ухвала від 21.08.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Огороднік Д.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні