Рішення

від 25.09.2012 по справі 5009/3140/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/81/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа № 5009/3140/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амос" (69065, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 5)

до Приватного підприємства "Світточ" (70401, с. Миколай-Поле Запорізької області, вул. Центральна, 83)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Кравець О.О. -довіреність б/н від 30.08.2012 р.

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амос" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Світточ" заборгованості за договором № 3003/1 від 30.03.2011 р., а саме: 39 894,00 грн. сума основного боргу, 3 446, 81 грн. сума пені, 390, 14 грн. сума втрат від інфляції та 991, 85 грн. сума 3 % річних.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 712, 691, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що за поставлені згідно договору № 3003/1 від 30.03.2011 р. нафтопродукти на загальну суму 44988,00 грн., відповідач розрахувався лише частково в сумі 5094,00 грн. Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворився основний борг в сумі 39894,00грн. За порушення грошового зобов'язання, на підставі пункту 2.2 Договору, відповідачу нараховано до сплати суму 3446,81 грн. пені. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано суму 390,14 грн. втрат від інфляції та суму 991,85 грн. -3% річних. Просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.08.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3140/12, розгляд якої призначено на 04.09.2012 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 25.09.2012 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів його технічної фіксації.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи викладені у позовній заяві та відповів на питання суду.

Відповідач -вимоги суду, викладені в ухвалах від 21.08.2012 р. та від 04.09.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно до Повідомлення про вручення поштової кореспонденції, ухвалу господарського суду від 21.08.2012 р. було направлену судом на адресу відповідача: 70401, с. Миколай-Поле Запорізької області, вул. Центральна, 83, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (Витяг з ЄДР станом на 10.09.2012р.), було вручено його уповноваженому представнику 25.08.2012 р. Ухвала про відкладення розгляду справи на 25.09.2012 р. до суду, через неотримання її адресатом, не поверталась. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

В судовому засіданні 25.09.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали свідчать, що 30.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амос»(Продавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємством «Світточ»(Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 3003/1 (надалі - Договір), за умовами якого, Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити протягом 2011 року наступні нафтопродукти: дизельне паливо, бензин.

Пунктом 1.2 Договору сторонами узгоджено, що найменування нафтопродуктів, кількість, ціна та порядок розрахунків за них встановлюється при поставці партії додатковими угодами до Договору, або по виставленим рахункам-фактурам.

Згідно із пунктом 2.1 Договору Покупець здійснює оплату Продавцю протягом 5-ти днів з дня поставки.

У випадку невиконання Договору з вини Покупця, він сплачує неустойку у розмірі 0,1% в день від загальної суми Договору згідно із ст. 231 ГК України (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти (дизельне паливо) на загальну суму 44988,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000195 від 04.11.2011 р. на суму 44988,00 грн. та ТТН № 041111 від 04.11.2011 р. Товар отримано представником ПП «Світточ»на підставі довіреності № 0411-1 від 04.11.2011 р.

Відповідач вартість отриманого дизельного пального сплатив частково в сумі 5094,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.03.2012 р.

Решта боргу в сумі 39894,00 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Світточ" заборгованості за договором № 3003/1 від 30.03.2011 р. в розмірі 44 722,80 грн., з яких 39 894,00 грн. сума основного боргу, 3 446, 81 грн. сума пені, 390, 14 грн. сума втрат від інфляції та 991, 85 грн. сума 3 % річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу товару, а обов'язком відповідача -прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткової накладної № РН-000195 від 04.11.2011 р. та ТТН № 041111 від 04.11.2011 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань 04.11.2011 р. поставив відповідачу дизельне паливо на загальну суму 44988,00грн.

Отримання відповідачем дизельного палива підтверджується вказаними вище накладними, які містять підпис уповноваженого представника Покупця та відбиток печатки підприємства відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами укладеного між сторонами Договору (п. 2.1) Покупець повинен оплатити отриманий товар протягом 5-ти днів з дати поставки, тобто до 09.11.2011 р. Проте, з боку відповідача, оплата була здійснена лише 26.03.2012 р. і до того ж частково - в сумі 5094,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у нього утворилась заборгованість в сумі 39894,00 грн.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем господарському суду надано не було.

Факт наявності заборгованості у розмірі 39894,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого дизельного палива, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39894,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Несвоєчасне та не в повному обсязі виконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів за отриманий від позивача товар підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 390,14 грн. (нарахованих з грудня 2011 р. по лютий 2012 р. на суму 44988,00 грн. та за березень 2012р. на суму 39894,00 грн.) та 3% річних в сумі 991,85 грн. (нарахованих за період з 10.11.2011 р. по 25.03.2012 р. на суму 44988,00 грн. та з 26.03.2012 р. по 20.08.2012 р. на суму 39894,00грн.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними і обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку сторони в п. 2.2 Договору встановили, що у випадку невиконання Договору з вини Покупця, він сплачує неустойку у розмірі 0,1% в день від загальної суми Договору згідно із ст. 231 ГК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені, нарахованої за період з 10.11.2011р. по 10.05.2012 р., заявлена правомірно.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 10.11.2011р. по 10.05.2012 р.) сума пені становить 3440,06 грн., тому в решті вимоги про стягнення пені слід відмовити як заявленої необґрунтовано.

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 3003/1 від 30.03.2011 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Світточ" (70401, с. Миколай-Поле Запорізької області, вул. Центральна, 83, код ЄДР 34909856, р/р № 26003193879100 в АТ «УкрСиббанк»м. Запоріжжя, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амос" (69065, м. Запоріжжя, вул. Сортувальна, буд. 5, код ЄДР 30850701, р/р № 2600610525501 в АТ «МетаБанк», м. Запоріжжя, МФО 313582) суму основного боргу в розмірі 39894 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., суму пені в розмірі 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 06 коп., суму втрат від інфляції в розмірі 390 (триста дев'яносто) грн. 14 коп., суму 3% річних в розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 85 коп. та суму судового збору в розмірі 1593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн. 40 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27 .09.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко