Рішення

від 25.09.2012 по справі 5011-72/11574-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/11574-2012 25.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чесна музика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС"

про визнання правочину дійсним

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коктиш В.Р.

від відповідача: Король О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" про визнання дійсним правочину щодо передачі авторських прав на музичний твір «Маменькин сынок»(автор музики -Климашенко Д.М., автор тексту -Ильков О., виконавець - Джамала) із долею авторських прав в розмірі 100 % Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун рекордс»Товариству з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»за Ліцензійним договором № 03/12/09-П від 03.12.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані встановленням ділової практики (звичаїв ділового обороту) передачі та зміни в частині доповнення каталогу творів шляхом листування електронною поштою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив, та пояснив, що згідно п. 7.4. договору прямо встановлено, що всі зміни та доповнення до договору є дійсними виключно у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі

У судовому засіданні 11.09.2012 р. судом оголошувалась перерва до 25.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2009 р. між Приватним підприємством «Студія МУН»(далі-Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" (далі-Ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 03/12/09-П, умовами якого передбачено, що ліцензіар передає відповідачеві права на використання витворів, фонограм і кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право дозволяти чи забороняти використовувати витвори іншим особам.

Відповідно до п. 7.4. договору всі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тих випадках, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

01.01.2010 р. між Приватним підприємством «Студія МУН», Товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" укладено додаткову угоду про заміну сторони в договорі до ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р., умовами якої передбачено, що на умовах визначених даною додатковою угодою, ліцензіар передає всі свої права та обов'язки по договору, а відповідач безвідмовно приймає їх на себе в об'ємі та на умовах, які існували на момент укладення даної додаткової угоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що після укладення додаткової угоди про заміну сторони в договорі до ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" набуло прав ліцензіара по ліцензійному договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що між сторонами встановилася ділова практика (звичаїв ділового обороту) передачі виключних авторських прав на використання та надання дозволів щодо використання творів та фонограм, в частині доповнення каталогу таких творів та фонограм шляхом листування електронною поштою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, перед бачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно зі ст. 207 ЦК письмовою формою вважається фіксація змісту правочину у одному (договір, довіреність тощо) або у кількох документах (листи, телеграми тощо). Правочин також вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором), та скріплюються печаткою юридичної особи.

Проте, сторонами не було дотримано зазначених вимог.

Крім того, як встановлено п. 7.4. ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р. всі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тих випадках, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки договір був вчинений сторонами у письмові й формі, то і зміни до нього повинні вчинятися саме у письмовій формі, у зв'язку з чим, твердження позивача про внесення змін до каталогу творів та фонограм, на які передано виключні авторські права на використання та надання дозволів щодо використання творів та фонограм, шляхом листування електронною поштою не відповідає дійсності.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 218 ЦК України, в якій зазначено, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним, не береться судом до уваги, оскільки відповідач заперечує про передачу виключних авторських прав на використання та надання дозволів щодо використання творів та фонограм.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання дійсним правочину.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.09.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.