Рішення

від 28.09.2012 по справі 40/248-22/356-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/248-22/356-2012 28.09.12

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави

в особі 1. Міністерства фінансів України

2. Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача-2: Коротун О.М. (довіреність № 25/61 від 18.06.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Долгорук С.М. (посвідчення №162 від 12.06.12)

В судовому засіданні 28.09.2012р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (надалі позивач-1), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ (надалі ПАТ «АКБ «Київ, позивач-2) з позовом про стягнення з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», відповідач) індексу інфляції за час прострочення сплати орендної плати за договором оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р., а також 3 % річних від простроченої суми в період з 20.06.2008р. по 24.02.2010р. на загальну суму 307 223, 01 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2011р. у даній справі, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва задоволені, вирішено стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»252 720 грн. індексу інфляції та 54 503, 01 грн. -3% річних, 3 072, 23 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012р. рішення від 11.08.2011р. Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. у справі № 40/248 скасовано в частині стягнення 3% річних у розмірі 54 503, 01 грн., а справу в скасованій частині направлено на новий розгляд.

Таким чином, предметом нового розгляду у справі є вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних в розмірі 54 503, 01 грн. за прострочення виконання зобовязання за договором оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р. в періоді з 20.06.2008р. по 23.02.2010р..

Позовні вимоги мотивовані допущеним простроченням у сплаті орендних платежів по договору № 22/07-21 від 01.02.2007р., спір щодо стягнення суми боргу та пені по якому, вже вирішено також і в судовому порядку.

Після направлення справи на новий розгляд в частині вирішення вимог про стягнення 3% річних у розмірі 54 503, 01 грн., позовні вимоги в цій частині підтримані, та у зв'язку з допущенням прострочення в оплаті, з урахуванням обов'язку і по виконанню судового рішення у справі 42/177, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивач-3 наполягав на стягненні 3% річних нарахованих за період з 20.06.2008р. по 23.02.2010р..

За твердженнями викладеними у письмових поясненнях (вих. № 25-02/1144/1 від 26.09.2012р.) перебіг строку позовної давності розпочався 12.05.2011р., оскільки до цього часу у банку не було правових підстав для пред'явлення позовних вимог до відповідача, зважаючи на відсутність настання строків виконання зобов'язань, визначених у ч. 2 ст. 625 ЦК України та ненастання для банку негативних наслідків у вигляді порушення його прав, як кредитора.

Заперечення відповідача викладені письмово у відзиві на позов, де в частині заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних зазначалось про пропущення строку позовної давності по періоду з 20.06.2008р. по 05.07.2008р., що є підставою для відмови в позові у частині нарахованих позивачем 3% річних в сумі 1 420, 27 грн..

Після направлення справи на частковий новий розгляд згідно постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2012р., представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи в судовому засіданні 28.09.2012р. повідомлений належним чином -ухвалою від 13.08.2012р., яка отримана ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»20.08.2012р. (підтверджено поштовим повідомленням про вручення).

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р. для відповідача, як правонаступника орендаря (ДП «Газ-тепло») виникли зобовязання по сплаті орендних платежів по сумі 1 080 000 грн. за період з 01.02.2007р. по 31.01.2008р., спір щодо стягнення вказаної суми основного боргу вирішено Господарським судом міста Києва в межах справи 42/177 (рішення від 20.06.2008р.).

Судове рішення прийняте за результатами розгляду зазначеної справи Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. змінено, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції: «стягнути з Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь АКБ «Київ»1 080 000 грн. боргу, 60 785, 63 грн. пені, 11 492, 86 грн. витрат по оплаті державного мита, 113, 04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2008р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. у справі 42/177 залишено без змін, і прийняті судові рішення є достатнім доказом наявного прострочення у виконанні зобов'язання по сплаті орендних платежів в сумі 1 080 000 грн. згідно договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р..

Присуджена до стягнення за рішенням суду сума, в тому числі по розміру 1 080 000 грн., була отримана позивачем-2 (ПАТ АКБ «Київ») 24.02.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 5057 від 24.02.2010р. залученим до справи.

Таким чином, враховуючи наявність допущеного прострочення, та вирішення в межах справи 42/177 спору про стягнення боргу та пені, позивачем за допущене прострочення в періоді з 20.06.2008р. по 16.08.2010р. (дата на яку здійснено погашення боргу) нараховано 3% річних в розмірі 54 503, 01 грн., стягнення яких і є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню, у зв'язку з чим, враховуючи порушення зобов'язань по сплаті на користь банку суми боргу в розмірі 1 080 00 грн., суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних обгрунтованими.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009 (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду), постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 (11/061).

Натомість враховуючи заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності, виходячи з положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України згідно з якою вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом відзначається наступне.

У постанові Вищого господарського суду України по даній справі, зазначено про необхідність визначення початку перебігу строку позовної давності, оскільки при відрахуванні цього строку з моменту, коли першому заступнику прокурора Шевченківського району міста Києва стало відомо про порушення інтересів держави, судом не взято до уваги, що стаття 261 ЦК України пов'язує початок перебігу з виникненням права на позов саме у особи, права якої порушено, тобто в даному разі - у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк Київ», а не у першого заступника прокурора, який статусу позивача не має, а є самостійним учасником судового процесу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Особою, право якої порушено у спірних відносинах (по стягненню нарахованих 3% річних за прострочення виконання зобов'язань по договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р. в періоді з 20.06.2008р. по 23.02.2010р.) є ПАТ «АКБ «Київ», як сторона договору, а відтак пред'явлення вимог до відповідача в судовому порядку про стягнення нарахованих сум 3% річних нарахованих починаючи з 20.06.2008р. відбулось поза межами строку давності у відношенні періоду з 20.06.2008р. по 07.07.2008р.. Про порушення своїх прав в частині несвоєчасної сплати боргу по договору оренди, ПАТ «АКБ «Київ»було відомо, в тому числі і на момент прийняття рішення судом у справі 42/177, тобто в періоді з 20.06.2008р. по 07.07.2008р..

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що на дату звернення прокурора з позовом до суду (08.07.2011р.) закінчився строк позовної давності у відношенні вимог про стягнення з відповідача нарахованих сум 3% річних по періоду прострочення з 20.06.2008р. по 07.07.2008р., і відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, підстави для задоволення позову у частині нарахованої суми в розмірі 1 640, 75 грн. відсутні.

При цьому судом відхиляються доводи банку з приводу необхідності обчислення строку позовної давності з 12.05.2011р., оскільки такі не узгоджуються з наведеними нормами закону, і є неприйнятними взагалі.

Безпідставними є твердження банку про початок строку позовної давності на дату -12.05.2011р. для звернення з вимогами про стягнення нарахованих трьох відсотків річних за період починаючи з 20.06.2008р., оскільки банк, будучи стороною договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р. мав відомості про порушення строків виконання зобовязання по сплаті орендної плати, що і є підставою для нарахування 3% річних згідно положень ст. 625 ЦК України.

Надіслання вимоги кредитора про сплату трьох відсотків річних лише 28.04.2011р. не є підставою вважати, відсутнім у останнього права на нарахування 3% річних та жодним чином не унеможливлює звернення до суду з вимогами про стягнення нарахованих 3% річних за прострочення в періоді з 20.06.2008р. по сплаті орендних платежів згідно договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р..

Факт прострочення сплати суми боргу, щодо якої вирішено спір у справі 42/177 в періоді з 20.06.2008р. по 24.02.2010р. підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з чим з відповідача в межах заявленого позову по розгляду вимог про стягнення суми 3% річних підлягає стягненню 52 862, 26 грн.:

1 080 000 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2008 році) х 177 (кількість днів прострочення в періоді з 08.07.2008р. по 23.02.2010р. включно) = 15 668, 85 грн.;

1 080 000 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2009 році) х 365 = 32 399, 99 грн.;

1 080 000 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2010 році) х 54 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2010р. по 23.02.2010р. включно) = 4 793, 42 грн..

Згідно вимог до змісту судового рішення (ст. 84 ГПК України), за якими в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету, суд відзначає, що у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, зокрема і в частині стягнення нарахованих сум 3% річних, підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету зменшені суми судових витрат аніж вказані у рішенні суду від 11.08.2011р., яке скасовано частково постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2012р..

Документів, які підтверджують виконання наказу суду виданого у справі 14.11.2011р. про стягнення коштів в доход державного бюджету матеріали справи не містять, а отже при здійсненні нового розподілу судових витрат, за результатами розгляду справи 40/248 та справи 40/248-22/356-2012 з відповідача підлягає стягненню в доход бюджету 3 055, 82 грн. витрат по сплаті державного мита та 233, 64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - пропорційно задоволених вимог (пропорція 99% у відношенні заявленої до стягнення суми та присудженої до стягнення).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов в частині заявлених вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»нарахованої суми 3% річних в розмірі 52 862, 26 грн..

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідент. код 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 16-22, ідент. код 14371869) 52 862, 26 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 26 копійок) 3% річних за прострочення сплати боргу по договору оренди № 22/07-21 від 01.02.2007р. в періоді з 08.07.2008р. по 23.02.2010р..

3. В частині заявлених вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»нарахованої за період прострочення з 20.06.2008р. по 07.07.2008р. суми 3% річних в розмірі 1 640, 75 грн. відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідент. код 31301827) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, ідент. код 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) 3 289, 46 грн. (три тисячі двісті вісімдесят дев'ять гривень 46 копійок) судових витрат, у зв'язку з чим наказ суду виданий у справі 40/248 від 14.11.2011р. про стягнення з Дочірнього підприємства «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судових витрат в загальній сумі 3 308, 23 грн. визнати таким, що втратив чинність.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 28.09.2012

Суддя Р.І.Самсін