Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2-а-6288/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6288/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.04.2012 року № 0001312280, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 24.04.2012 року № 0001312280. Свої позовні вимоги мотивував тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі хибних висновків акту позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»від 13.04.2012 №137/22-80/36798263 винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001312280, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 98 823,75 грн. За посиланням позивача, відповідачем під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.04.2012 року №0001312280.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обґрунтовано віднесено до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз», у зв'язку з чим вказує на необґрунтованість висновків акту перевірки відповідача та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 27.04.2012 року №0001312280.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» (код ЄДРПОУ 36798263) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»( код ЄДРПОУ 37240791) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт перевірки від 13.04.2012 №137/22-80/36798263.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 79 059 грн.

На підставі акту перевірки від 13.04.2012 №137/22-80/36798263 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2012 №0001312280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79 059,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 764,75 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «ВІП Союз», суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 13.04.2012 №137/22-80/36798263 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»за договором купівлі-продажу від 29.07.2011 №8/07, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

На підтвердження виконання умов договору від 29.07.2011 №8/07 позивачем надані суду копії: - договору купівлі-продажу від 29.07.2011 №8/07, - довіреностей від 02.08.2011 №2 та від 04.08.2011 №3 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»цінностей за договором від 29.07.2011 №8/07, - видаткових накладних від 02.08.2011 №РН-0000200 та від 04.08.2011 №РН-0000201, - податкових накладних від 02.08.2011 №359, від 04.08.2011 №360, - податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»з податку на додану вартість за серпень 2011 року із додатком, - довідки про взяття товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»на податковий облік, - свідоцтва товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»як платника податку на додану вартість, - актів приймання-передачі від 02.08.2011 №РН-0000200 та від 04.08.2011 №РН-0000201, - договору купівлі-продажу від 04.04.2011 №35/04-11, - актів приймання-передачі товарів від 03.08.2011, від 05.08.2011, від 09.08.2011 та від 11.08.2011, - видаткових накладних від 03.08.2011 №РН-69, від 05.08.2011 №РН-72, від 09.08.2011 №РН-78,від 11.08.2011 №РН-80, - податкових накладних від 03.08.2011 №1, від 05.08.2011 №2, від 09.08.2011 №3, від 11.08.2011 №4, - виписки з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд»з відбитком печатки банку.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз», вказано на висновки акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»від 29.02.2012 №1062/23-4/37240791, висновок спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці стосовно підписів громадянина ОСОБА_2.

Відповідно до висновку спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці підписи на уточнюючих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 8,9 місяць 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за 8,9 місяць 2011 року виконані однією особо, а підпис від імені громадянина ОСОБА_2 в свідоцтві НОМЕР_1 про реєстрацію платника податку на додану вартість виконані іншою особою.

Аналізуючи зазначені обставини, а також документи, на які посилається позивач як на підтвердження реальності господарських операцій, суд першої інстанції правильно наголосив на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» (продавець) укладено договір купівлі -продажу №8/07, згідно з яким продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запчастини автомобілів, мотоциклів, квадроциклів, снігоходів, траторів, екскаваторів та іншої авто- чи мото- техніки.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 вказаного договору номенклатура, кількість та ціна на товар попередньо погоджується сторонами і відображається у накладних, на підставі яких продавець передає товар покупцеві.

Крім того, відповідно до підпункту 1.3 пункту 1 договору сторони домовились вважати місцем передачі товару склад покупця або інше місце в межах міста Києва, яке вкаже покупець.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.05.2012 №030741, що міститься в матеріалах справи, до основних видів діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»належить, зокрема, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту..

При цьому, позивачем було надано суду першої інстанції письмові пояснення в яких він зазначає про відсутність у підприємства з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» транспортних засобів, у зв'язки з чим представником позивача за довіреністю Невзоровим Д.Ю. було отримано товар, що підтверджується відповідними актами приймання передачі №РН-0000200 та №РН-0000201, та перевезено його особистим транспортним засобом, а також надано докази на використання товару, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» в господарській діяльності позивача.

Покладення в основу висновків органу державної податкової служби щодо нікчемності правочинів за договором купівлі-продажу від 29.07.2011 №8/07 висновки акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»від 29.02.2012 №1062/23-4/37240791 та висновок спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці стосовно підписів громадянина ОСОБА_2, суд першої інстанції оцінив критично з огляду на зміст цих документів.

Так, з акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» від 29.02.2012 №1062/23-4/37240791 вбачається неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, разом з тим незважаючи на неможливість проведення звірки, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» за серпень та вересень 2011 року із цілим рядом платників податків. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами як вбачається із названого акту перевірки органом державної податкової служби не досліджувалось.

Висновок спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці стосовно підписів громадянина ОСОБА_2 не містить відмітки про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому не було прийнято судом першої інстанції як належний доказ.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, в якій були задекларовані податкові зобов'язання із податку а додану вартість, в тому числі і по взаємовідносинам із позивачем (№з/п135 розділу І «Податкові зобов'язання»додатку №5 до податкової декларації).

За інформацією, наданою відповідачем у справі, товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» до органу державної податкової служби протягом березня 2011 року -травня 2012 року подавались декларації із податку на додану вартість. Податкові декларації за звітний період березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року зареєстровані органом державної податкової служби та визнані як податкова звітність. Разом з тим, починаючи із звітного періоду серпень 2011 року податкові декларації названого товариства не визнаються як податкові і враховуються органом державної податкової служби до відома.

Зазначені обставини свідчать про те, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз»протягом 2011-2012 року подавав до органів державної податкової служби податкову звітність з податку на додану вартість, проте не вся податкова звітність була визнана контролюючим органом.

Слід зазначити, що недоліки в податковому обліку однієї юридичної особи не можуть свідчити про недобросовісність як платника податків контрагента цієї юридичної особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на доведеність з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Сімплі Роуд» руху активів та господарської мети у процесі здійснення господарських операцій та, відповідно, реальності господарських операцій, з огляду на підтвердженність права на податковий кредит відповідними первинними документами, суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.