Рішення

від 24.09.2012 по справі 47/73-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р.Справа № 47/73-10 вх. № 1260/5-47

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

позивача - не з'явився;

відповідача - Струкової Л.В. довіреність №08-11/62/2-12 від 04.01.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Тріада", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Тріада" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення 11 сесії Харківської міської ради (відповідач) 5 скликання від 21.02.2007 року №08/07 "Про скасування рішень Харківської міської ради" в частині скасування пункту 60 додатку №1 до рішення 44 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 року №51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" та в частині скасування пункту 21 додатку №1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 року №121/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" (пункти 37 та 38 додатку до рішення). Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року провадження у справі було зупинено до встановлення правонаступника позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2012 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "24" вересня 2012 р. о 15:00 год.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про поновлення провадження у справі від 14 вересня 2012 року по справі №47/73-10 повноважному представнику позивача 19.09.12 р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, але відзив на позов не надала.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача господарським судом встановлено наступне.

06 липня 2005 року Харківською міською радою було прийнято рішення № 121/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", яким було затверджено проект відведення земельної ділянки та на підставі цього рішення повному товариству "Якін, Уваров та К" фірма "Тріада", правонаступником якого є позивач, надано в оренду земельну ділянку по вул. Воробйова, 10 у м. Харкові загальною площею 0,0816 га для будівництва офісної будівлі з підземним паркінгом до 31.12.2007 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту до 31.12.2030 р.

На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та повним товариством "Якін, Уваров та К" фірма "Тріада", правонаступником якого є позивач, був укладений договір оренди землі від 16.01.2006 року, який був зареєстрований у Харківській філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель за № 340667100006 від 16.01.2006 р.

Рішенням ХLIVI сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 р. № 249/05 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів" повному товариству "Якін, Уваров та К" фірма "Тріада", правонаступником якого є позивач, було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,0116 га, для будівництва та подальшої експлуатації офісної будівлі з підземним паркінгом по вул. Воробйова, 10.

06 березня 2006 року Харківською міською радою було прийнято рішення № 51/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", яким було затверджено проект відведення земельної ділянки та на підставі цього рішення повному товариству "Якін, Уваров та К" фірма "Тріада", правонаступником якого є позивач, вирішено надати в оренду земельну ділянку площею 0,0228 га, у тому числі ділянку № 1 площею 0,0100 га, ділянку № 2 плошею 0,0128 га, для будівництва офісної будівлі з підземним паркінгом по вул.Воробйова, 10 до 06.03.2008 р. (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та ділянку № 2 для подальшої експлуатації об'єкту до 06.03.2031 р.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.02.2007 р. № 8/07 "Про скасування рішень Харківської міської ради" було скасовано пункт 60 додатку № 1 до рішення 44 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.03.2006 р. № 51/06 "Про надання згоди юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" та пункт 21 додатку № 1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 р. № 121/05 "Про надання згоди юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів".

Як вбачається зі спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, аркуш справи №101-105, стан юридичної особи - Повного товариства "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Тріада" припинено." Стан юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Тріада", яке є правонаступником ПТ "Інвестиційно-Будівельна Компанія "Тріада" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основа національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної, приватної власності.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 140 Конституції України визначено, що представницьку функцію спільних інтересів на місцях здійснюють районні та обласні ради.

У відповідності до ч.5 ст. 16 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До земельних належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Харкова, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення земельних спорів, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

У відповідності зі статтями 116, 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого управління.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до пункту 34 статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а у частині 10 цієї статті вказано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З пункту 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище роз'яснення підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 1.2. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. № 04-06/15 за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

В пункті 1.3 вказаних рекомендацій визначено, що юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини щодо набуття та реалізації юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Положеннями п. 1.4. рекомендацій передбачено, що спір, який виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 1.6. рекомендацій, в порядку господарського судочинства розгляду підлягають спори з питань набуття та реалізації юридичними особами (в т.ч. суб'єктами підприємницької діяльності), органами місцевого самоврядування та державою прав на земельні ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем пов'язані із набуттям позивачем у користування земельної ділянки, відповідач у спірних правовідносинах діє як суб'єкт, який реалізує повноваження власника земельної ділянки.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зокрема виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно положень норм Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, твердження позивача, викладені у позові та на яких грунтуються позовні вимоги не підтверджуються належними доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не доведено невідповідності рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання №8/07 "Про скасування рішень" в частині скасування пункту 60 додатку №1 до рішення 44 сесії 4 скликання від 06.03.2006 р. №51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об"єктів" та в частині скасування пункту 21 додатку №1 до рішення 37 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 06.07.2005 р. №121/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" (пункти 37 та 38 додатку до рішення) вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, відповідно до цього, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.58, 92 Конституції України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 56, 57, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/73-10

Повне рішення складено 27 вересня 2012 року.