Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а-4124/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2012 р. Справа №2а-4124/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., представників сторін:

від позивача Неналтовська І. П., довіреність б/н від 14.05.2012р., посвідчення 077900;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 17.01.2012р. №0000072301, видане Державною податковою інспекцією у м. Ялта АРК. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 3980/23-4/20750364/84 від 30.12.2011р. про порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, стверджує, що висновки акту перевірки про завищення ним по податковій декларації за вересень 2011р. суми податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ТОВ "Інфосервіском" у розмірі 86833,33грн. і заниження податку на додану вартість у розмірі 86833,33грн. є безпідставними, адже усі дані, що заносились до податкової декларації та відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору, первинних та інших документах, що складались з дотриманням законодавства України. Позивач зауважив, що обумовлені за договором від 01.08.2011р. між ТОВ "Фірма Радар" та ТОВ "Інфосервіском" послуги були надані у повному обсязі та прийняті ТОВ "Фірма Радар", що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт від 23.09.2011р. При цьому позивач пояснив, що основним видом діяльності ТОВ "Фірма Радар" є діяльність ресторанів, а тому при укладанні вищевказаного договору він мав ділову мету, оскільки зазначені у накладній і в актах виконаних робіт послуги несуть собою позитивний вплив на результати господарської діяльності, що включає отримання ТОВ "Фірма Радар" будь-яких податкових вигод. Крім того, на виконання п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Інфосервіском", який на момент вчинення спірних господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ, була виписана податкова накладна № 524 від 23.09.2011р., на загальну суму 521000,00грн., в тому числі ПДВ 86833,33,35грн., яка за формою та змістом складена відповідно до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р. Вказана накладна отримана у вересні 2011р. та включена до реєстру отриманих накладних. Таким чином, на думку позивача, спірна сума податкового кредиту сформована ним у перевіреному періоді правильно - відповідно до вимог ст. 198 Податкового кодексу України. В свою чергу, використання відповідачем як доказу безпідставності віднесення до податкового кредиту суми 86833,33,35грн. за вищевказаними господарськими операціями, інформації з баз даних, наданої ДПІ Голосіївського району м. Києва, позивач вважає неправомірним та таким, що суперечить п. 2 та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, відповідно до яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На думку позивача, покладений в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновок відповідача про те, що ТОВ "Інфосервіском" у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, не могло виконувати самостійно відповідні послуги, є припущенням, яке не підтверджено ані рішенням суду, ані постановою у кримінальній або адміністративній справі, а тому він не може бути доказом і підставою для нарахування та стягнення з ТОВ "Фірма Радар" будь-яких сум податкових зобов'язань. Позивач також зауважив, що відповідно до ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням, є зокрема, протиправне діяння платників податків, але, як слідує з акту перевірки, ТОВ "Фірма Радар" несе відповідальність у зв'язку з неналежним здійсненням господарської діяльності іншої юридичної особи -ТОВ "Інфосервіском", за що в силу вимог законодавства України він не може нести відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 25.05.2012р відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.07.2012р. відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою суду від 24.07.2012р. замінено первісного відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Ялта АРК, правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Ялті АРК Державної податкової служби.

У судовому засіданні 25 вересня 2012 року представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надав клопотання від 25.09.2012р, в якому зазначив, що проти позову заперечує та просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача -Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар"є юридичною особою, яка 23.12.2004 року зареєстрована Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 191977 від 21.04.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 20.12.2011р. по 26.12.2011р. на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, наказу № 1899 від 19.12.2011р. посадовими особами ДПІ у м. Ялта АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фірма Радар" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інфосервіском" (ЄДРПОУ 37414440) за вересень 2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 3980/23-4/20750364/84 від 30.12.2011р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яке виразилося у заниженні ТОВ "Фірма Радар" податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011р. у розмірі 86833,33грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012р №0000072301., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 130250,00грн., в тому числі 86833,00грн. за основним платежем та 43417грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим, рішенням якої за вих. №4823/6/10-2115 від 19.03.2012р. скарга була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 86833,33грн. по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді -вересні 2011р. з контрагентом - ТОВ "Інфосервіском" у зв'язку з тим, що на направлені під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача запити до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про проведення звірки з питань правових відносин ТОВ "Інфосервіском" з ТОВ "Фірма Радар" за вересень 2011р., від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшла відповідь № 21196/7/23-8010 від 08.12.2011р., №21196/7/23-8010 від 08.12.2011р (вх. № 8529/7 від 21.12.2011р. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інфосервісом» №1432/3-23-40 від 28.11.2011р), згідно яких встановлено, що: зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не надано пояснення та документи до ДПІ у Голосіївського р-ну м.Києва.

Згідно бази даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва директором та засновником ТОВ "Інфосервіском" є одна особа - ОСОБА_2.(ІПН НОМЕР_1). Згідно звіту 1-ДФ станом на 01.09.2011р. чисельність працюючих на ТОВ "Інфосервіском"складала 1 особа.

Судом встановлено, що відповідно до установчих документів (статуту ТОВ "Інфосервіском") та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.42) юридичною адресою ТОВ "Інфосервіском" є м. Київ, вул. Гайдара, буд. 27 офіс. 123.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Інфосервіском" не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт від 07.07.2011р №732/3-23-20 про не знаходження за юридичною адресою.

ТОВ "Інфосервіском" зареєстроване 27.12.2010р Голосіївською районною державною адміністрацією у м.Києві, свідоцтво ТОВ "Інфосервіском" про державну реєстрацію від 27.12.2010р №10681020000027152.

Код ТОВ "Інфосервіском" за ЄДРПОУ 37414440.

ТОВ "Інфосервіском" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.12.2010р за №189320 станом на 25.11.2011р перебував на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва.

ТОВ "Інфосервіском" зареєстрований платником ПДВ, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.02.2011р №100325649, видане ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, індивідуальний податковий номер-374144426500.

Свідоцтво платника ПДВ від 17.02.2011р №100325649 анульовано 27.09.2011р на підставі заяви про ліквідацію за власним бажанням.

В ході аналізу податкової звітності встановлено, що остання звітність по ПДВ до ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва подана ТОВ "Інфосервіском" за вересень 2011року №9009257299 від 20.10.2011р, по податку на прибуток за 2-3 квартали 2011року від № 9009950867 від 03.11.2011р (визнана недійсною).

У Акті ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва №1432/3-23-40 від 28.11.2011р зазначено, що від ГВПМ у Голосіївському районі м.Києва отримано висновок від 25.11.2011року 36219/26-1/51 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Інфосервіском" (код за ЄДРПОУ 37414440).

У зв'язку з цим, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак встановлено, що у порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податковий кредит ТОВ "Фірма Радар"завищено на суму ПДВ у розмірі 86833,33грн., який сформовано за рахунок постачальника ТОВ "Інфосервіском"та занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011р. у розмірі 86833,33грн.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у вересні 2011р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Податковому кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2011р. між ТОВ "Фірма Радар" (Замовник) та ТОВ "Інфосервіском" (Виконавець) був укладений договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався надати послуги згідно даного Договору, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги у розмірі та строки відповідно до умов договору. Вид та кількість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за даним договором, Замовник визначає самостійно шляхом направлення відповідних замовлень Виконавцю.

Попередня оплата за послуги повинна надійти з посиланням на номер договору, виданий Виконавцем після заповнення анкети. Фактом надходження платежу Замовника до Виконавця є зарахування грошових коштів Виконавця за умови отримання Виконавцем з банку підтверджуючих платіжних документів, що ідентифікують платіж.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Інфосервіском" було надано позивачу послуги: розважальні вечори, шоу: жива музика, послуги ді-джея, концертні виступи, розважальний вечір шоу барменів, конкурс пісні в караоке, фінальний гала-коцерт, кулінарні вечори "Італійські канікули" та "Смачно по домашньому", організації дитячих свят, на загальну суму 276879,60грн., в т.ч. вартість робіт - 230733,00 грн, ПДВ- 46146,60грн., що підтверджується відповідним актом здачі-прийомки виконаних робіт від 23.09.2011р.

Крім того позивачу ТОВ "Інфосервіском" були надані послуги щодо розробки рекламних макетів, друк флаєрів, афіш, візитних карток, запрошень та організація акцій з промоушену ресторану на загальну суму 244120,40 грн., в тому числі ПДВ 40686,73 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт від 23.09.2011р.

Як свідчать матеріали справи, з посиланням на вищевказані акти здачі-прийомки виконаних робіт від 23.09.2011р., виставлені рахунки-фактури від 23.09.2012р., але оплата за надані у вересні 2011р послуги не здійснена.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ та статуту, основними видами діяльності ТОВ "Інфосервіском" за КВЕД є, зокрема, рекламна діяльність та інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, а отже, наданіним позивачу послуги - рекламні, розважальні та інші заходи відповідають змісту його господарської діяльності, а висновки відповідача про те, що ТОВ "Інфосервіском" здійснювало не характерний для нього вид діяльності, є неспроможними.

На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій, ТОВ "Інфосервіском" була виписана також податкова накладна № 524 від 23.09.2011р. на загальну суму 521000,00грн., в т.ч. ПДВ 86833,33грн.(а.с.31)

При цьому, як було встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем по суті, до складу податкового кредиту за вересень 2011р. по контрагенту -ТОВ "Інфосервіском" віднесено ПДВ у розмірі 86833,33 грн.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Зазначена податкова накладна відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011р.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи"- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, акти здачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними податкового кредиту на 86833,33,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Інфосервіском" під час виписки вищевказаної податкової накладної та здачи-приймання послуг - 23.09.2012р. було зареєстровано як платник ПДВ, а його свідоцтво ПДВ, відповідно до акту перевірки, було анульовано тільки 27.09.2011р., тобто після виписки спірної податкової накладної.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 86833,33грн. підтверджується податковими накладними, складеними ТОВ "Інфосервіском", який станом на дату складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

Крім того, з Акту про неможливість перевірки ТОВ «Інфосервіском» від 28.11.2011р. № 1432/3-23-40 вбачається, що у його податкової звітності з ПДВ відображено зобов'язання з ПДВ за вересень 2011р. у сумі 86833,33 грн.

Крім того, з цього акту слід, що поточні рахунки контрагента закрити 01.09.2011р. та 01.11.2011р., що узгоджується з поясненнями позивача зодо причин несплати за послуги, отримані у вересні 2011р.

Що стосується використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 191977, основними видами діяльності ТОВ "Фірма Радар" за КВЕД є: діяльність ресторанів, діяльність готелів, послуги з організації подорожувань тощо.

У п. 2.4.4, 2.4.5 акту перевірки також відображено, що перевіркою встановлено здійснення позивачем у перевіреному періоді такого виду діяльності як "діяльність ресторанів", зокрема, у ресторані "Хуторок ля Мер" та ресторані "Чехов Sky", при цьому загальна чисельність працюючих за ІІІ квартал 2011р. на ТОВ "Фірма Радар"склала за штатом 39 осіб. Перевіркою також встановлено використання позивачем у своїй господарській діяльності належних на праві власності основних фондів - нежитлових будівель, кафе загальною площею 694,5кв.м. та орендованих приміщень ресторану та земельної ділянки (п. 2.5 акту перевірки) .

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як слідує з матеріалів справи для підтвердження використання наданих послуг у своїй господарській діяльності, позивачем були надані афіши та рекламні друковані матеріали про наступні виступи: 1-18 вересня конкурс «Золотий голос» Ялти живий звук; 22.09.2011р. Фінальний гала-концерт переможців конкурсу «Золотий голос» Ялти живий звук, 12-18 вересня. «Італійськи канікули», з 05 по 10 вересня- тиждень «Смачно по домашньому».

Дослідивши перелік наданих ТОВ "Інфосервіском"послуг, зазначених в актах здачі-прийомки виконаних робіт, як-то: розважальні вечори, шоу, жива музика, послуги ді-джея, концертні виступи, організації дитячих свят, розробка рекламних макетів, друк флаєрів, афіш та візітних карток та ін., суд доходить висновку про те, що ці послуги були використані в діяльності ресторанів та були спрямовані на отримання ТОВ "Фірма Радар"доходу у цій сфері діяльності.

Доказів зворотного відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що сума податкового кредиту відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2011р. правомірно та обґрунтовано.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ "Інфосервіском"договору про надання послуг на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору про надання послуг, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ "Інфосервіском" правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ТОВ "Фірма Радар"та ТОВ "Інфосервіском", по якій відповідач зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ за вересень 2011р. на суму 86833,33,00грн., відповідачем не зазначено.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 21196/7/23-8010 від 08.12.2011р. (вх. № 8529/7 від 21.12.2011р.), то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, відомості про контрагента позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд вважає, що відсутність у податковій звітності ТОВ "Інфосервіском" відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості ТОВ "Інфосервіском" здійснювати господарські операції з надання обумовлених договором послуг, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди, а наявність власних основних фондів для проведення шоу та концертів для даного підприємства не є обов'язковим, адже вони проводились на території Замовника, а не Виконавця послуг.

Ст. 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Однак допускається також укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 86833,00 грн. у вересні 2011р., а тому збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2012р №0000072301 суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 130 250грн., в тому числі 86833,00 грн. за основним платежем та 43417,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.09.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 28.05.2012 року.

Керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим форма "Р" від 17.01.2012р. №0000072301.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" судовий збір в розмірі 1302,50 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.