Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а/0470/10345/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/10345/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 4 381,32грн.

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у розмірі 4 381,32грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

26.06.2012р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «Орендна плата з фізичних осіб» в сумі 4 381,32грн.

Податкові зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» виникли з договору оренди землі від 23.02.2006р., укладеного між позивачем та Дніпропетровською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №970.

13.09.2007р. ОСОБА_3 і ОСОБА_6 з одного боку та ТОВ «ХДД ІНВЕСТ» з іншого боку було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 12 101 00000:02:391:0055 по АДРЕСА_1

14.05.2012р. Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки №970 від 23.02.2006р.

Позивач вважає, що з урахуванням зазначення в рішенні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.05.2012р. тієї обставини, що позивач на момент звернення до Дніпропетровської міської ради з пропозицією про розірвання зазначеного договору оренди землі, тобто 01.04.2011р. втратив право користування земельною ділянкою внаслідок зміни власника нежитлової будівлі, яка розташована на цій земельній ділянці, останній не є платником орендної плати у поточному році, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є нечинним.

У судове засідання з`явився позивач, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав, посилаючись також на додаткові пояснення від 10.09.2012р.

Представник відповідача також з`явився у судове засідання, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 10.09.2012 року, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Дніпропетровською міською радою укладено з громадянином ОСОБА_3 терміном на п'ятнадцять років договір оренди земельної ділянки площею 0,0264га від 23.02.2006 року. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В пункті 4.1 Договору зазначено, що сума орендної, плати за користування земельною ділянкою встановлена у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Відповідно до пункту 4.2 Договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

В пункті 4.5 Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 12.5 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

08 червня 2012 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.12 року набрало законної сили, на підставі якого договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_1, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 розірвано.

Відповідно до вимог п.287.1 ст. 287 та п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України гр. ОСОБА_3 та з урахуванням зазначеного вище рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у 2012 році було розраховано суму орендної плати за фактичний період перебування у користуванні земельної ділянки, а саме з 01 січня 2012 року по 08 червня 2012.

У 2012 році ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС визначено податкове зобов'язання громадянина ОСОБА_3 по орендній платі за землю з фізичних осіб у розмірі 4381,32 грн., з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України та прийнято заступником начальника ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ОСОБА_7 податкове повідомлення - рішення від 26.06.12 №0006291701.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду с кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Отже, згідно з чинним законодавством, для вчинення правочину щодо об'єкту нерухомості необхідно у встановленому законодавством порядку присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, на якій він розташований.

Тобто, громадянин ОСОБА_3 повинен сплачувати орендну за землю з фізичних осіб за фактичний період перебування у його користуванні земельної ділянки, у тому числі і з 01.01.12 року по 08.06.12 року.

У судовому засіданні, 10.09.2012р. позивачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом справи №2а/0470/2617/12 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

В судовому засіданні, було встановлено, що розгляд вищевказаної справи не буде мати преюдиційного значення для розгляду справи №2а/0470/10345/12, адже предметом розгляду справи №2а/0470/2617/12 є скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2011р. за №0016401701, а предметом розгляду справи №2а/0470/10345/12 є скасування податкового повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р. з зовсім іншою сумою податкового зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р., занесеною в журнал судового засідання, в задоволенні заявленого позивачем клопотання про зупинення провадження у справі було відмовлено у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

З метою винесення законного та обґрунтованого рішення по справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія податкового повідомлення - рішення від 26.06.2012р. за №0006291701; копія договору оренди землі; копія рішення Дніпропетровської міської ради від 23.12.2005р. №117/32; копія акту приймання - передачі земельної ділянки; копія договору купівлі - продажу; копія Витягу з Державного реєстру правочинів; копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно; копія заяви ОСОБА_3; копія заяви ОСОБА_3 від 21.06.2011р.; копії поштових повідомлень; копія листа до Дніпропетровської міської ради; копія поштового повідомлення; копія листа від 28.12.2011р.; копія рішення від 14.05.2012р. по справі №403/4102/12 Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська; копія листа від 26.06.2012р.; копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2012р. по справі №2а/0470/2617/12; копія заяви від 01.04.2011р.; копія заяви від 21.06.2011р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи сторін, суд встановив наступне.

23.12.2005р. Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення №117/32 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у спільну оренду громадянину ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та громадянці ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі», відповідно до п.1, 2 якого був затверджений проект відведення земельної ділянки, складений ТОВ «Бізнес-Експерт», і переданий громадянину ОСОБА_3 та громадянці ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0528 га (кадастровий номер 1210100000:02:391:0055) у спільну оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, за рахунок земель, не наданих у власність або користування, визначено орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі земельного податку, який обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства та встановлено частки користування земельною ділянкою, які не підлягають окремому відчуженню та виділенню в натурі, у спільному користуванні гр.ОСОБА_3 - 50 % або 0,0264 га та гр.ОСОБА_6 - 50 % або 0,0264 га, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

23.02.2006р. Дніпропетровською міською радою укладено з громадянином ОСОБА_3 терміном на п'ятнадцять років договір оренди земельної ділянки площею 0,0264га від 23.02.2006 року. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

28.02.2006р. земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:391:0055 площею 0,0528 га була передана в спільну оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по фактичному розміщенню належної їм нежитлової двоповерхневої будівлі літ АДРЕСА_1 м.Дніпропетровськ, про що складено акт приймання - передачі зазначеної земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.

13.09.2007р. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з одного боку та ТОВ «ХДД ІНВЕСТ» з іншого боку було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №4728, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.09.2007р., Витягом з Державного реєстру правочинів, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.04.2011р. ОСОБА_3 звернувся до Міського голови м.Дніпропетровська ОСОБА_9 про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Зазначена заява 05.04.2011р. була отримана Дніпропетровською міською радою, що підтверджується відповідним штампом на примірнику вказаної заяви.

21.06.2011р. ОСОБА_3 повторно звернувся до Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради з заявою про розірвання зазначеного вище договору оренди земельної ділянки. Як вбачається з поштового повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи, зазначена заява була отримана уповноваженою особою Дніпропетровської міської ради 23.06.2011р.

29.06.2011р. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 втретє звернулися з листом про розірвання укладеного в 2006 році договору оренди земельної ділянки до Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, який був отриманий 06.07.2011р. уповноваженою особою зазначеного Департаменту, що підтверджується копією поштового повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

28.12.2011р. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вчетверте звернулися до Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради з заявою про припинення договору оренди вказаного вище, шляхом прийняття Дніпропетровською міською радою рішення про розірвання зазначеного договору. Зазначений лист також був отриманий Дніпропетровською міською радою 29.12.2011р., що підтверджується відповідною відміткою Дніпропетровської міської ради на примірнику заяви, який міститься в матеріалах справи.

Будь-якої відповіді з боку Дніпропетровської міської ради позивачем на зазначені вище листи отримано не було.

14 травня 2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська по справі №403/4102/12р. за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради та Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1210100000:02:391:0055 площею 0,0528 га, яке набрало законної сили 08.06.2012 року.

Відповідно до вимог п.287.1 ст. 287 та п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України гр. ОСОБА_3 у 2012 році було розраховано суму орендної плати за фактичний період перебування у користуванні земельної ділянки, а саме з 01 січня 2012 року по 08 червня 2012 року.

У 2012 році ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС визначено податкове зобов'язання громадянина ОСОБА_3 по орендній платі за землю з фізичних осіб у розмірі 4381,32 грн., з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України та винесене податкове повідомлення - рішення від 26.06.12 №0006291701.

Спірні правовідносини сторін регулюються відповідно до норм Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996р., норм Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., Господарського кодексу України №436- IV від 16.01.2003р., Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, Закону України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов'язковість рішення суду.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також передбачає, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, яке набрало законної сили 08.06.2012 року та оцінюючи його у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для продовження нарахування з боку відповідача зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб після 08.06.2012р. При цьому, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до ст. 285-287 цього Кодексу.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нормами п.п. 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, позивач є орендарем земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 по фактичному розміщенню нежитлової будівлі на підставі договору оренди землі від 23.02.2006 № 970 строком дії на п'ятнадцять років, який було укладено між позивачем та Дніпропетровською міською радою на підставі рішення міської ради від 23.12.2005 № 117/32.

Згідно до розділу 12 умов вищевказаного договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи-орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Із розділу 9 вказаного договору також вбачається, що орендар, у даному випадку позивач, зобов'язаний у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруди, розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-денний строк з моменту настання таких письмово повідомити про це орендодавця - п.9.4 договору.

Також, у відповідності до вимог п.7.1, п.7.8 договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендареві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця, - ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Отже, з аналізу вищенаведених умов договору оренди землі та норм чинного законодавства вбачається не тільки, що позивач повинен був вчинити відповідні дії, визначені у п.9.4 договору оренди землі, направлені на повідомлення орендодавця про перехід права власності на будівлю розташовану на орендованій ділянці до іншої особи, а й орендодавець повинен був відреагувати у спосіб, передбачений чинним законодавством України на неодноразові заяви позивача щодо розірвання укладеного в 2006 році договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, критично ставлячись до твердження позивача щодо відсутності у останнього фактичного права користування земельною ділянкою внаслідок укладення в 2007 році договору купівлі - продажу об'єкту нерухомості, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та зважаючи на вчинення позивачем дій, передбачених п.9.4 договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007р. лише в 2011 році, тобто через 4 (чотири) роки після укладення зазначеного вище договору купівлі - продажу, а також на відсутність прямої норми в чинному законодавстві, яка б забороняла нарахування відповідного зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб внаслідок можливого фактичного невикористання орендної земельної ділянки при наявності чинного договору оренди такої земельної ділянки, суд не може залишити поза увагою факт відсутності будь-якого реагування на численні звернення позивача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.02.2006р., який мав наслідком як звернення позивача до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, так і виникнення спірних правовідносин з приводу сплати орендної плати у відповідній сумі.

Статтею 15 Закону № 161 встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання - передачі об'єкта оренди.

Статтею 21 Закону № 161 визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з вимогами статті 7 Закону № 161 встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування па земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Враховуючи вимоги статті 377 Цивільного кодексу України, в частині встановлення розміру та кадастрового номеру земельної ділянки для нового власника будівлі або. споруди, попередньому власнику необхідно відповідно до статті 31 Закону № 161 здійснити припинення діючого договору оренди земельної ділянки.

Статтею 34 Закону № 161 встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, а саме зазначено, що у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності, які здійснили відчуження права власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

У разі, якщо орендарі земель державної і комунальної власності, які здійснили відчуження права власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, повернули їх орендодавцю у встановленому порядку, то нові власники таких будинків, будівель або споруд с платниками орендної плати за землю до бюджету з моменту набрання чинності договорами оренди землі, якщо інший строк не передбачений у таких договорах.

Відповідно до вимог статті 30 Закону № 161, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позивачем в ході судового розгляду справи не було доведено суду правомірності та обґрунтованості своєї позиції щодо протиправності підстав винесення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012р. №0006291701, натомість відповідачем були доведені законний, безсторонній та неупереджений характер винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на підставі та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України, що виключає наявність правових підстав для задоволення зазначеного адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже за таких підстав адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р., є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0006291701 від 26.06.2012р- відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2012 року

Суддя Є.О. Жукова