Постанова

від 13.09.2012 по справі 6011/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 вересня 2012 р. Справа № 2-а-6011/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю:

представників позивача - Козар І.В., Марченко Д.Ю.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотта" (надалі за текстом - ТОВ "Лотта") до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС) з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове-повідомлення-рішення від 15.12.2011 року за № 0002632330.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ. Всі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальника товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити адміністративний позов в повному обсязі посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковою установою у відповідності до вимог податкового законодавства України, в обґрунтування позиції посилався на зміст заперечень проти адміністративного позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено: "Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно і додатками 1-3. Установити, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою."

Згідно з довідкою від 09.09.2009 року № 388 ТОВ "Лотта" взято на податковий облік, як платник податків з 06.06.1997 року за № 1729.

На підставі направлення від 16.11.2011 року № 940, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) та наказу від 16.11.2011 року № 1240 "Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лотта"" проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лотта" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносин із ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", код ЄДРПОУ 37093546 у періоді з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року.

За результатами перевірки податкової установою складено акт від 02.12.2011 року № 2301/23-304/25196855 "Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лотта" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносин із ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", код ЄДРПОУ 37093546 у періоді з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року".

Згідно з висновками акту перевірки позивача від 02.12.2011 року № 2301/23-304/25196855 встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України - заниження ПДВ на суму 90373,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 90373,00 грн..

В ході проведення перевірки досліджувались договірні взаємовідносини позивача з ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" за договорами: від 25.03.2011 року № 1/25/03 та від 20.05.2011 року № 1/20/05.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено наявність договору від 11.04.2011 року № 202011, що укладений між ТОВ "Форез" (виконавець - за договором від 11.04.2011 року № 202011) та ТОВ "Лотта" (замовник - за договором від 11.04.2011 року № 202011).

Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору зазначено, що виконавець зобов'язується провести роботи щодо зборки, установки термокаталичного знешкодження і утилізації відходів потужністю 60 кг/год та передати їх у власність замовника.

Відповідно до розділу 1 п. 1.3 договору зазначено, що замовник надає матеріали, заготовки та придбані вироби, відповідно до зведених норм витрат матеріалів, наданих виконавцем, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання договору та затвердженої специфікації.

В судовому засіданні представником позивача надані пояснення, що з метою виконання договору від 11.04.2011 року № 202011 були укладені договори: від 25.03.2011 року № 1/25/03 та від 20.05.2011 року № 1/20/05.

Щодо договору від 25.03.2011 року № 1/25/03 суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" (продавець - за договором від 25.03.2011 року № 1/25/03) та ТОВ "Лотта" (покупець - за договором від 25.03.2011 року № 1/25/03).

Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору зазначено, що продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запасні частини, комплектуючі та витратні матеріали для виготовлення установки термокаталичного знешкодження і утилізації відходів, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах зазначеного договору.

Відповідно до розділу 2 п. 2.1 договору зазначено, що продавець зобов'язується: надати покупцю всю необхідну документацію на товар.

Згідно з розділом 3 п. 3.1 договору зазначеного, що доставка товару здійснюється шляхом самовивіз.

Відповідно до розділу 3 п. 3.3 договору зазначено, що відвантаження товару здійснюється за довіреністю на право отримання матеріальних цінностей, оформленої належним чином і завіреної покупцем.

Згідно з розділом 4 п. 4.1 договору зазначено, що упаковка та тара відповідають держ. стандартам, поверненню не підлягає.

Відповідно до розділу 5 п. 5.1 договору зазначено, що продавець зобов'язаний надати сертифікат виробника.

Згідно з розділом 5 п. 5.2 договору зазначено, що упаковка та маркировка повинні відповідати вимогам, діючим в Україні.

Відповідно до розділу 7 п. 7.2 договору зазначено, що всі листи, телефонограми, повідомлення і документи, що стосуються виконання зобов'язань сторін, передані по факсу, або іншим способом з використанням технічних засобів, є невід'ємною частиною зазначеного договору.

В ході розгляду адміністративної справи позивач був зобов'язаний судом надати довідку, за підписом директора та бухгалтера позивача, про обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків за договором від 25.03.2011 року № 1/25/03, проте станом на час розгляду адміністративної справи зазначена довідка надана не була, обставин що перешкоджають наданню зазначеної довідки з боку позивача суду не повідомлено.

З урахуванням наведених обставин договору та обсягу первинної документації суд зазначає, що в ході розгляду адміністративної справи позивачем не надано доказів виконання розділу 2 п. 2.1 договору, документально не підтверджено факт передачі документації; щодо обов'язку позивача згідно з розділом 3 п. 3.1 договору в частині здійснення самовивозу - відсутня документація, в якій зазначена адреса отримання товару (враховуючи положення розділу 7 п. 7.2 договору), що підтверджує не обізнаність, щодо місця знаходження товару; не надано доказів навантаження зазначеного товару; документально не підтверджено факт використання ресурсів позивача, які були задіяні при здійснення навантаження; документально не підтверджено факт про переміщення ресурсів з метою здійснення навантаження; документально не підтверджено здійснення перевезення у відповідності до вимог законодавства в частині наявності подорожнього листа для переміщення товару; документально не підтверджено факту розвантаження товару та не підтверджено факт про переміщення ресурсів з метою розвантаження товару; не надано доказів розміщення товару в складських приміщеннях позивача, та як наслідок оприбуткування отриманого товару в бухгалтерському обліку; документально не підтверджено існування довіреностей та їх реєстрацію відповідно до законодавства; не надано документального підтвердження відповідності тари враховуючи розділ 4 п. 4.1 договору; документально не підтверджено існування сертифікатів на товари від виробника враховуючи розділ 5 п. 5.1 договору; документально не підтверджено обіг документації відповідно до розділу 7 п. 7.2 договору.

Крім того суд звертає увагу, що в ході розгляду адміністративної справи позивачем не надано, а судом не встановлено існування документації, щодо сплати коштів, руху коштів внаслідок виконання договору.

Щодо договору від 20.05.2011 року № 1/20/05 суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс" (продавець - за договором від 20.05.2011 року № 1/20/05) та ТОВ "Лотта" (покупець - за договором від 20.05.2011 року № 1/20/05).

Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору зазначено, що продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: металоконструкції, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці товарно-матеріальні цінності на умовах зазначеного договору.

Відповідно до розділу 1 п. 1.3 договору зазначено, що товар повинен відповідати технічній документації, копії якої надаються покупцю продавцем.

Згідно з розділом 3 п. 3.1 договору зазначеного, що доставка товару здійснюється шляхом самовивіз.

Відповідно до розділу 3 п. 3.3 договору зазначено, що відвантаження товару здійснюється за довіреністю на право отримання матеріальних цінностей, оформленої належним чином і завіреної покупцем.

Згідно з розділом 4 п. 4.1 договору зазначено, що упаковка та тара відповідають держ. стандартам, поверненню не підлягає.

Відповідно до розділу 5 п. 5.1 договору зазначено, що продавець зобов'язаний надати сертифікат виробника.

Згідно з розділом 5 п. 5.2 договору зазначено, що упаковка та маркировка повинні відповідати вимогам, діючим в Україні.

Відповідно до розділу 7 п. 7.2 договору зазначено, що всі листи, телефонограми, повідомлення і документи, що стосуються виконання зобов'язань сторін, передані по факсу, або іншим способом з використанням технічних засобів, є невід'ємною частиною зазначеного договору.

В ході розгляду адміністративної справи позивач був зобов'язаний судом надати довідку, за підписом директора та бухгалтера позивача, про обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків за договором від 20.05.2011 року № 1/20/05, проте станом на час розгляду адміністративної справи зазначена довідка надана не була, обставин що перешкоджають наданню зазначеної довідки з боку позивача суду не повідомлено.

З урахуванням наведених обставин договору та обсягу первинної документації суд зазначає, що в ході розгляду адміністративної справи позивачем не надано доказів виконання розділу 1 п. 1.3 договору; документально не підтверджено факт передачі документації; щодо обов'язку позивача згідно з розділом 3 п. 3.1 договору в частині здійснення самовивозу, відсутня документація, в якій зазначена адреса отримання товару (враховуючи положення розділу 7 п. 7.2 договору), що підтверджує не обізнаність, щодо місця знаходження товару; не надано доказів навантаження зазначеного товару; документально не підтверджено факту використання ресурсів позивача, які були задіяні при здійснення навантаження; документально не підтверджено факт про переміщення ресурсів з метою здійснення навантаження; документально не підтверджено здійснення перевезення у відповідності до вимог законодавства в частині наявності подорожнього листа для переміщення товару; документально не підтверджено факт розвантаження товару та не підтверджено факт про переміщення ресурсів з метою розвантаження товару; не надано доказів розміщення товару в складських приміщеннях позивача, та як наслідок оприбуткування отриманого товару в бухгалтерському обліку; документально не підтверджено існування довіреностей та їх реєстрацію відповідно до законодавства; не надано документального підтвердження відповідності тари враховуючи розділ 4 п. 4.1 договору; документально не підтверджено існування сертифікатів на товари від виробника враховуючи розділ 5 п. 5.1 договору; документально не підтверджено обіг документації відповідно до розділу 7 п. 7.2 договору.

Крім того суд звертає увагу, що в ході розгляду адміністративної справи позивачем не надано, а судом не встановлено існування документації, щодо сплати коштів, руху коштів внаслідок виконання договору.

Окремо суд звертає, увагу, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки від 21.10.2011 року № 114/23-03-05/37093546 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків - контрагентами за період серпень 2011 року" встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, що в свою чергу з урахуванням обсягу документації по взаємовідносинам позивача за перевіряємий період позбавляє суд можливості прийти до висновку про виконання договорів з боку ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс".

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до 198.2 ст. 198 ПК України зазначено, що Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Щодо посилань представника позивача на постанову від 17.01.2012 року по адміністративній справі №2-а-16733/11/2070 за позовом ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", якою суд постановив: визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню зустрічних звірок, результати яких оформлені актом №214/23-03-05/37093546 від 07.11.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів, по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р.", актом №11/23/02/37093546 від 13.09.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків та зборів ТОВ "Агросинергетика", код за ЄДРПОУ 36457295 їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011р.", актом №60/23-03-05/37093546 від 07.10.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків та зборів ТОВ "Агросинергетика", код за ЄДРПОУ 36457295 їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011р.", актом №114/23-03-05/37093546 від 21.10.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків - контрагентами за період серпень 2011р.", актом №250/23-03-05/37093546 від 13.12.2011р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", код за ЄДРПОУ 37093546 щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків та зборів ТОВ "Агросинергетика", код за ЄДРПОУ 36457295 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011р.".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що станом на час розгляду адміністративної справи представником позивача не надано доказів про набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, одночасно з цим в ході розгляду адміністративної справи судом не встановлено підстав для застосування положень ст. 156 КАС України.

Крім того суд зазначає, що посилання представника позивача щодо неможливості використання податковою установою акту перевірки від 21.10.2011 року № 114/23-03-05/37093546 в наслідок існування судового рішення та вірогідності залишення його без змін за результатами розгляду апеляційною інстанцією, суд зазначає, що зазначена позиція представника позивача є помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно з ст. 1 Закону України зазначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зміст акту перевірки від 21.10.2011 року № 114/23-03-05/37093546 не втратить статусу податкової інформації, оскільки предметом позовних вимог є процесуальна реалізація повноважень податкового органу, яка не кореспондується з інформацією, що була виявлена в ході проведення перевірки ТОВ "Бізнес консалтінг-плюс", а протилежне в ході судового розгляду представниками позивача не доведено, а судом не встановлено.

Щодо посилань представника позивача на протокол виїмки від 20.04.2012 року та опис документів до нього, які на підставу відсутності документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 186 КПК України зазначено, що копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою. У разі неможливості виготовлення копій вилучених документів або встановлення їх власника під час вилучення слідчий вносить до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надає відповідним особам їх копії або виносить вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, яка може бути оскаржена прокурору або до суду.

В ході розгляду адміністративної справи представником позивача не надано документально підтверджених дій з боку позивача, щодо реалізації наданих прав, окремо суд звертає увагу на період проведення перевірки з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, час складання акту 02.12.2011 року та час складання протоколу виїмки 20.04.2012 року, та приходить до висновку про відсутність взаємозв'язку зазначених обставин в контексті відсутності документів зважаючи на часовий проміжок виникнення зазначених відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що права ТОВ "Лотта" не порушені, оскільки податковий орган реалізував владну управлінську функцію з дотриманням ч. 2 ст. 19 Конституції України і ч. 3 ст. 2 КАС України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов не обґрунтований, не підтверджений належними беззаперечними доказами, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19.09.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.