Постанова

від 20.09.2012 по справі 5973/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2012 р. № 2-а- 5973/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача -Швеця Р.П.

представника відповідача - Ємець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 28.03.2012р. № №0000010042 та №0000020042.

В обґрунтування позову ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" зазначив, що на підставі акту перевірки №2326/42-013/24486154 від 22.12.2011 року «Про результати документальної позапланової перевірки ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» за період з 14.04.2009 року по 30.06.2010 року, СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові 19.01.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000050842 та №0000060842, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 89.734, 50 грн. та з податку на додану вартість у сумі 71.788, 50 грн.

За результатами розгляду скарги ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", рішенням ДПС у Харківській області «Про результати розгляду скарги» від 14.03.2012 року №1097/10/10-212 скасовані вказані вище податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14.955, 75 грн. та в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 11.964, 75 грн.

28.03.2012 року СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові прийняті спірні податкові повідомлення - рішення за №0000010042 та за №0000020024, якими ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 74.778, 75 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 59.823, 75 грн.

Позивач стверджує, що дії Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо проведення позапланової виїзної перевірки підприємства позивача, не відповідають вимогам, наведеним в Податковому кодексі України, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, незаконними та такими, що не доведені відповідними доказами, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, позивачем до перевірки надано, а податковим органом ретельно досліджені всі первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» з ТОВ «АПО Харківцукорзбут». На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ «АПО Харківцукорзбут», цей контрагент у встановленому порядку був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, у встановленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість. Висновок про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства зроблений лише на підставі податкової інформації, отриманої від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про проведення перевірки ТОВ «АПО Харківцукорзбут», за результатами якої встановлені порушення цим підприємством вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, які викладені в акті перевірки № 1777/182/34470172 від 29.04.2011 року, а також про допит свідка ОСОБА_3

За таких підстав, висновок про неправомірність дій ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" при формуванні валових витрат та податкового кредиту з огляду на можливі порушення, вчинені контрагентом позивача, на думку останнього, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, на підставі чого, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2012р. № №0000010042 та №0000020042.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЛЗ «Продтовари». За результатами перевірки складено Акт №2326/42-013/24486154 від 22.12.2011 р., на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 28.03.2012 р. № 0000010042 з податку на прибуток на загальну суму 74.778,75 грн. та №0000020042 з податку на додану вартість на загальну суму 59.823,75 грн. Під час перевірки ПАТ «ЛЗ «Продтовари» було об'єктивно встановлено порушення підприємством: пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168), а саме: ПАТ «ЛЗ «Продтовари» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47.859,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 47.859 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. у розмірі 24.487 грн., за лютий 2010 р. - 7. 972 грн., за березень 2010 р. - 13.067 грн., за травень 2010 р. - 2.333 грн.; п. 3.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334). а саме: ПАТ «ЛЗ «Продтовари» завищено суми валових витрат у перевіреному періоді на загальну на суму 239.292,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 59.823,0 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 30.608,0 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 26.298,0 грн., за 2 квартал 2010 р. в розмірі 2.917,0 грн. За таких підстав, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, та просить суд у задоволенні позову ПАТ «ЛЗ «Продтовари» відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги письмових заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, ідентифікаційний код 24486154, місцезнаходження: вул. Радянська, буд.53, м. Люботин, Харківська область, 62433 (т.1,а.с.40-41).

З 20.12.1996 року за №299 підприємство узято на податковий облік в органах державної податкової служби та на час видачі довідки про взяття на облік платника податків від 26.04.2011 року №55 перебуває на обліку у СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби. З 20.05.2011 року підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.1,а.с.42-43).

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення від 09.12.2011р. №836, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Кириленко Іриною Володимирівною на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями та відповідно до наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 996 від 08.12.2011р., проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» (код ЄДРПОУ 24486154) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "АПО Харківцукорзбут" (код ЄДРПОУ 34470172) за період з 14.04.2009 року по 30.09.2010 року.

Результати вказаної документальної позапланової перевірки оформлені актом від 22.12.2011 року №2326/42-013/24486154 (т.1,а.с.8-30).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на вартість", із змінами та доповненнями, а саме: ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «АПО «Харківцукорзбут» вищезазначених товарів (робіт, послуг) на загальну суму 47.859,0 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 47.859 грн., в т.ч. у наступних податкових періодах: грудень 2009 року у сумі ПДВ - 24.487 грн., лютий 2010року у сумі ПДВ- 7.972 грн., березень 2010 року у сумі ПДВ- 13.067 грн., травень 2010 року у сумі ПДВ - 2.333 грн.;

- 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами і доповненнями, а саме: ПрАТ "Люботинський завод " завищено суми валових витрат на загальну на суму 239.292,0 грн., у тому числі по періодам: 4 квартал 2009 року в сумі 122.433,0 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 105.192,0 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 11.667,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 59.823,0 грн., в тому числі по періодам: IV квартал 2009 року - 30.608,0 грн., І квартал 2010 року - 26.298,0 грн. ІІ квартал 2010 року - 2.917,0 грн., разом: 59.823,0 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 19.01.2012 року податковим органом винесено спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000050842, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 19.734,50 грн., з яких 59.823 грн. - основний платіж, 29.911,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.36);

- №0000060842, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 701.788,50 грн., з яких 47.859 грн. - основний платіж, 23.929,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.37).

За правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" відносно прийнятих СДПІ податкових повідомлень - рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішення контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" від 02.02.2012 року № 67, Рішенням ДПС у Харківській області від 14.03.2012 року №1097/10/10-212 скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 19.01.2012 року №0000050842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14.955,75 грн. та №0000060842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 11.964,75 грн., в іншій частині зазначені рішення залишено без змін, а скаргу директора ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" - без задоволення (т.1.а.с31-35).

Враховуючи рішення ДПС у Харківській області від 14.03.2012 року №1097/10/10-212, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби 28.03.2012 року винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000010042, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 74.778,75 грн., з яких 59.823 грн. - основний платіж, 14.955,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.38);

- №0000020042, яким ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 59.823,75 грн., з яких 47.859 грн. - основний платіж, 11.964,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.39).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 22.12.2011 року №2326/42-013/24486154, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", мав господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «АПО Харківцукорзбут».

Так, на підставі договору купівлі - продажу від 30.11.2009 року №11/09/30-01 та додаткової угоди від 20.12.2009 року №1, укладених між ТОВ «АПО Харківцукорзбут»-(продавець) та ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари"-(покупець), продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і одночасно сплачує за цукор білий кристалічний із цукрового буряка виробництва України на умовах передбачених даним договором (т.1.а.с.105-107).

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «АПО Харківцукорзбут» на адресу ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" від 07.12.2009 року №1730 на суму з ПДВ 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №1742 на суму з ПДВ 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №1752 на суму з ПДВ 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №1762 на суму з ПДВ 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1803 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 11.12.2009 року №1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1803 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №1851 на суму з ПДВ 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №1882 на суму з ПДВ 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №271 на суму з ПДВ 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №310 на суму з ПДВ 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №414 на суму з ПДВ 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №481 на суму з ПДВ 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №563 на суму з ПДВ 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №701 на суму з ПДВ 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №1039 на суму з ПДВ 14.000,00 грн., від 06.07.2010 року №1661 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №1858 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1,а.с.145-161), видатковими накладними від 07.12.2009 року №1738 на суму 13.160,00 грн., від 07.12.2009 року №1738 на суму 2.193,33 грн., від 08.12.2009 року №1750 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №1760 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №1770 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №1783 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №1811 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №1859 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №1890 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №291 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №335 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №435 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №525 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №613 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №750 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №1117 на суму 14.000,00 грн. (т.1.а.с.128-142), рахунками - фактур від 07.12.2009 року №СФ-1740 на суму з ПДВ 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №СФ-1760 на суму з ПДВ 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №СФ-1772 на суму З ПДВ 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №СФ-1782 на суму з ПДВ 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №СФ-1785 на суму з ПДВ 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №СФ-1825 на суму з ПДВ 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №СФ-1878 на суму з ПДВ 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №СВ-1910 на суму з ПДВ 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №СВ-286 на суму з ПДВ 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №СВ-332 на суму з ПДВ 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №СВ-435 на суму з ПДВ 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №СВ-498 на суму з ПДВ 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №СВ-584 на суму з ПДВ 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №СВ-721 на суму з ПДВ 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №СВ-1064 на суму з ПДВ 14.000,00 грн., від 06.07.2010 року №СВ-1654 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №СВ-1839 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1,а.с.111-127), накладними від 06.07.2010 року №1816 на суму з ПДВ 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №2052 на суму з ПДВ 11.925,00 грн. (т.1.а.с.143-144).

Реальність здійснення умов вказаного договору також підтверджується прибутковими накладними від 07.12.2009 року №071202 на суму 13.160,00 грн., зворотно - сальдовою відомістю по рахунку (т.2.а.с.29-36, 52-56), від 08.12.2009 року №081202 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №091204 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №12900,00 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №111204 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №151203 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №221202 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №241202 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №050203 на суму 18.193,33 грн., від 11.02.2010 року №110201 на суму 16.999,93 грн., від 23.02.2010 року №230202 на суму 12.630,05 грн., від 05.03.2010 року №050301 на суму 32.013,33 грн., від 16.03.2010 року №160302 на суму 30.813,33 грн., від 30.03.2010 року №300302 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №070505 на суму 13.999,93 грн., від 05.06.2010 року №050702 на суму 15.400,07 грн., від 23.07.2010 року №230708 на суму 11.917,50 грн. (т.2,а.с.57-73), накладними на внутрішнє переміщення (т.2,а.с.74-107).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчать платіжні доручення від 07.12.2009 року №2165 на суму 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №2183 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №2192 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №2218 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №2237 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №2258 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №2293 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №2310 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №187 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №219 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №276 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №337 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №411 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №513 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №784 на суму 14.000,00 грн., від 07.07.2010 року №1215 на суму 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №1362 на суму 11.925,00 грн., від 15.12.2009 року №2258 на суму 15.360,00 грн., від 11.12.2009 року №2237 на суму 25.680,00 грн., від 22.12.2009 року №2293 на суму 26.800,00 грн., від 10.12.2009 року №2218 на суму 12.900,00 грн., від 09.12.2009 року №2192 на суму 12.960,00 грн., від 08.12.2009 року №2183 на суму 13.060,00 грн., від 07.12.2009 року №2165 на суму 13.160,00 грн. (т.1,а.с.162-185).

На отримання товару за вказаним договором у ТОВ «АПО Харківцукорзбут» позивачем виписувалися довіреності на ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи (т.1,а.с.186-197).

Товар перевозився автомобілями НОМЕР_2, НОМЕР_3, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1,а.с.198-200).

Транспортування товару за вказаним договором також підтверджується товарно - транспортними накладними від 07.12.2009 року №0001738 на суму 13.160,00 грн., від 08.12.2009 року №0001750 на суму 13.060,00 грн., від 09.12.2009 року №0001760 на суму 12.960,00 грн., від 10.12.2009 року №0001770 на суму 12.900,00 грн., від 11.12.2009 року №0001783 на суму 25.680,00 грн., від 15.12.2009 року №0001811 на суму 15.360,00 грн., від 22.12.2009 року №0001859 на суму 26.800,00 грн., від 24.12.2009 року №0001890 на суму 27.000,00 грн., від 05.02.2010 року №0000291 на суму 18.200,00 грн., від 11.02.2010 року №0000335 на суму 17.000,00 грн., від 23.02.2010 року №000435 на суму 12.630,00 грн., від 05.03.2010 року №РН-525 на суму 32.000,00 грн., від 16.03.2010 року №РН-613 на суму 30.800,00 грн., від 30.03.2010 року №РН-750 на суму 15.600,00 грн., від 07.05.2010 року №0001117 на суму 14.000,00 грн., від 07.07.2010 року №0001860 на суму 15.400,00 грн., від 23.07.2010 року №РН-2052 на суму 11.925,00 грн. (т.1,а.с.201-217).

ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є виробником алкогольних напоїв, про що в матеріалах справи свідчить ліцензія (т.2.а.с.43-44), придбаний товар у ТОВ «АПО Харківцукорзбут» був використаний позивачем у власній господарський діяльності, що також підтверджується купажними актами на виготовлення спиртних напої (т.1,а.с.218-т.2,а.с.28).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, в ході розгляду справи до суду не надала.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, його контрагент - ТОВ «АПО Харківцукорзбут» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість (т.1.а.с.108-110).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою для висновку про неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є акт ДПІ у Червонозавоводському районі м. Харкова від 29.04.2011 року №1777/182/34470172 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АПО Харківцукорзбут» з питань правильності відображення даних декларації за період з 14.04.2009 року по 30.09.2010 року та протокол свідка ОСОБА_3 від 29.11.2011 року.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Стосовно судження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на вартість" та п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд зазначає наступне:

Згідно із підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного полдаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами, визначеними пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" для виробництва алкогольних напоїв визнані СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «АПО Харківцукорзбут» положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «АПО Харківцукорзбут», а також правомірність формування валових витрат та правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод " Продтовари" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 28.03.2012 року №0000010042 та №0000020042.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (вул. Радянська, 53, м. Люботин, Харківська область, 62433) судовий збір у розмірі 1347,19 (одну тисячу триста сорок сім грн. 19 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.