Постанова

від 05.09.2012 по справі 3416/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 вересня 2012 р. Справа № 2-а-3416/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Марченка Д.Ю.,

представника відповідача - Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ННТ "Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ННТ "Енерго" (надалі за текстом - ТОВ "ННТ "Енерго", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0001922302, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова 05.03.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що всі правочини, укладені із контрагентами, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані у повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, отримані за правочинами (товари) послуги використані в межах господарської діяльності, наявність актів перевірок контрагентів не свідчить про нікчемність угод з такими контрагентами, а розбіжності в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не є самостійною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові та матеріали справи.

Представник відповідача по справі в судовому засіданні з поданим позовом не погодився, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на заперечення проти позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що згідно з актом перевірки № 650/235/36623824 від 27.02.2012 року, позивачем вчинені порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем відображено у складі податкового кредиту вартість отриманих товарів, робіт (послуг) суми, сплачені на користь контрагентів - постачальників в межах нікчемних правочинів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно матеріалів справи, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 421928, ТОВ "ННТ "Енерго", код 36623824, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, б. 333, кв. 110, зареєстровано 21.08.2009 року виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 1 480 102 0000 044848 та взято на облік 25.08.2009 року за № 24465.

ТОВ "ННТ "Енерго", код 36623824, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, б. 333, кв. 110, має право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 2031015104 та платником податку на додану вартість з 07.10.2009 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100248608.

На підставі наказу № 368 від 13.02.2012 року, у період з 14.02.2012 року по 20.02.2012 року фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ННТ "Енерго", код 36623824 з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Оптторгспецзапчастина" за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, ТОВ "Техагроремпоставка" за період з 01.03.2010 року по 31.10.2010 року, ТОВ "Промспецконсалтинг" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлено відповідним актом № 650/235/36623824 від 27.02.2012 року.

За результатам перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

1) ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ТОВ "ННТ "Енерго" з ТОВ "Техагроремпоставка" за період з 01.03.2010 року по 31.10.2010 року;

2) порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ТОВ "ННТ "Енерго" занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 80673,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Техагроремпоставка", в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 20000,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 3524,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 43749,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 13400,00 грн..

За результатами розгляду акту перевірки № 650/235/36623824 від 27.02.2012 року податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001922302 від 05.03.2012 року.

Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення № 0001922302 від 05.03.2012 року фінансова санкція розрахована до п. 120.1 ст. 120 ПК України загальним розміром - 20168,25 грн..

В ході проведення перевірки податковою установою досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ "Техагроремпоставка" за договорами № 210610 від 21.06.2010 року, № 01072010 від 01.07.2010 року, № 02092010 від 02.10.2010 року, № 3/ПО від 03.03.2010 року.

Щодо договору № 02092010 від 02.09.2010 року суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Техагроремпоставка" (код ЄДРПОУ) (постачальник) та позивачем (покупець). Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору постачальник зобов'язаний розробити, поставити та передати у власність покупця програмне забезпечення "Аналізатор аварійних процесів" для аналізу аварійних станів електричних мереж, а покупець прийняти та оплатити за погодженими цінами програмне забезпечення.

Відповідно до розділу 1 п. 1.3 зазначено, що вимоги до програмного забезпечення вказуються у Технічному завданні, яке є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з розділом 4 п. 4.1 зазначено, що покупець одержує програмне забезпечення "Аналізатор аварійних процесів" у постачальника самовивозом.

Відповідно до розділу 4 п. 4.2 зазначено, що транспортні витрати віднесені за рахунок покупця.

Згідно з розділом 7 п. 7.1 зазначено, що жодна з сторін договору не має права передавати свої права та/або обов'язки за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до розділу 7 п. 7.4 зазначено, що усі зміни до договору дійсні, якщо вони зроблені письмово та підписані обома сторонами.

Згідно з технічним завданням від 02.09.2010 року, що є додатком до договору № 02092010 від 02.09.2010 року зазначено, що програмне забезпечення повинно працювати під операційною системою "WINDOWS", програмне забезпечення повинно аналізувати аварійний стан електричних мереж, інформація по яких наведена у вигляді "COMTRADE-фалів".

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

Суд зазначає, що формат COMTRADE - це міжнародний формат призначений для зберігання інформації про значення та параметри електричних сигналів (типів "ток", "напруги" і "дискретних" (контактних) сигналів) зчитаних з промислових електромереж.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що згідно з розділом 1 п. 1.3 та враховуючи зміст технічного завдання до договору, сторонами договору не конкретизовано предмет договору, а саме не зазначено, що саме підлягає аналізу, не зазначено за якими критеріями повинен проводитись аналіз, в якому коливанні, з яким проміжком часу, враховуючи загальний період аналізу, крім цього суд звертає увагу на відсутність конкретизації самої операційної системи, з зазначенням її загальної назви "WINDOWS".

Щодо виконання договору в частині розділу 4 п. 4.1 суд зазначає, що в ході розгляду справи не встановлено документально підтвердженого факту отримання товару не надано відомостей щодо отримання товару уповноваженою особою, її повноважень на отримання товару з документальним підтвердженням та доказів транспортування товару.

В ході судового розгляду представником позивача не надано доказів понесених витрат, щодо транспортування товару відповідно до розділу 4 п. 4.2 договору.

Окремо суд звертає увагу на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що зобов'язання за договором № 02092010 від 02.09.2010 року не передавались третім особам.

Щодо договору № 01072010 від 01.07.2010 року суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Техагроремпоставка" (код ЄДРПОУ) (постачальник) та позивачем (покупець). Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити за погодженими цінами комплектуючі вироби, а саме: транзистори, Інтегральні мікросхеми (ІМС), посилювачі, трансформатори, дроселі, клеми, приймачі, антени, контролери, джерела та корпуси.

Відповідно до розділу 4 п. 4.1 договору зазначено, що покупець одержує комплектуючі вироби у постачальника самовивозом.

Згідно з розділом 4 п. 4.2 договору зазначено, що транспортні витрати за рахунок покупця.

Відповідно до розділу 7 п. 7.1 договору зазначено, що жодна з сторін договору не має права передавати свої права та/або обов'язки за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до розділу 7 п. 7.4 договору зазначено, що усі зміни до договору дійсні, якщо вони зроблені письмово та підписані обома сторонами.

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

Щодо виконання договору суд зазначає, що в ході розгляду справи не встановлено документально підтвердженого факту навантаження товару в момент його отримання від постачальника, доказів використання ресурсів з боку позивача якими здійснювалось навантаження, не надано доказів переміщення ресурсів з метою здійснення навантаження, не надано доказів здіснення транспортування отриманого товару та ресурсів позивача якими здійснювалось транспортування, не надано доказів розвантаження товару після його транспортування, не надано доказів щодо переміщення товару на складські приміщення, не надано доказів щодо оприбуткування товару в бухгалтерському обліку.

Під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, що підтверджують якість товару та його відповідність ТУ, ГОСТам, відсутні сертифікати заводу-виробника.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що зобов'язання за договором № 01072010 від 01.07.2010 року не передавались третім особам.

Щодо договору № 210610 від 21.06.2010 року суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Техагроремпоставка" (код ЄДРПОУ) (постачальник) та позивачем (покупець).

Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця комплектуючі вироби, а покупець прийняти та оплатити за погодженими цінами комплектуючі вироби.

Відповідно до розділу 4 п. 4.1 договору зазначено, що покупець одержує комплектуючі вироби у постачальника самовивозом.

Згідно з розділом 4 п. 4.2 договору зазначено, що транспортні витрати віднесені за рахунок покупця.

Відповідно до розділу 7 п. 7.1 договору зазначено, що жодна зі сторін договору не має права передавати свої права та/або обов'язки за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до розділу 7 п. 7.4 договору зазначено, що усі зміни до договору дійсні, якщо вони зроблені письмово та підписані обома сторонами.

Окремо суд звертає увагу на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару.

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

Щодо виконання договору суд зазначає, що в ході розгляду справи не встановлено документально підтвердженого факту навантаження товару в момент його отримання від постачальника, доказів використання ресурсів з боку позивача якими здійснювалось навантаження, не надано доказів переміщення ресурсів з метою здійснення навантаження, не надано доказів здіснення транспортування отриманого товару та ресурсів позивача якими здійснювалось транспортування, не надано доказів розвантаження товару після його транспортування, не надано доказів щодо переміщення товару на складські приміщення, не надано доказів щодо оприбуткування товару в бухгалтерському обліку.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що зобов'язання за договором № 210610 від 21.06.2010 року не передавались третім особам.

Щодо договору № 3/ПО від 03.03.2010 року суд зазначає, що він був укладений між ТОВ "Техагроремпоставка" (код ЄДРПОУ) (підрядник) та позивачем (замовник).

Згідно з розділом 1 п. 1.1 договору підрядник зобов'язаний виконати по завданню замовника та передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити за погодженими цінами розробку програмного забезпечення в області інформаційних технологій, а саме Програмне забезпечення "Керуючий комплекс" версія 7.3.

Відповідно до розділу 3 п. 3.1 п.п. 3.1.1 договору зазначено, що замовник зобов'язується прийняти та розглянути первісний варіант програми у електронному вигляді (на магнітному носії).

Згідно з розділом 3 п. 3.2 п. 3.2.1 договору зазначено, що підрядник зобов'язується створити програмне забезпечення своїми силами та засобами.

Відповідно до розділу 3 п. 3.2 п. 3.2.2 договору зазначено, що підрядник зобов'язується створити програмне забезпечення у терміни, встановлені у Технічному завданні.

Згідно з розділом 4 п. 4.1 договору зазначено, що замовник одержує програмне забезпечення у підрядника самовивозом.

Відповідно до розділу 4 п. 4.2 зазначено, що транспортні витрати віднесені за рахунок замовника.

Згідно з розділом 7 п. 7.1 зазначено, що жодна з сторін договору не має права передавати свої права та/або обов'язки за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до розділу 7 п. 7.4 зазначено, що усі зміни до договору дійсні, якщо вони зроблені письмово та підписані обома сторонами.

Згідно з технічним завданням від 03.03.2010 року, що є додатком до договору № 3/ПО від 03.03.2010 року зазначено, що "функції та людино-машинний інтерфейс" програмного забезпечення "Керуючий комплекс GTS" версія 7.3 повинен відповідати функціям та людино-машинному інтерфейсу програмного забезпечення "GRAN TEST SYSTEM", демоверсія останнього додається. Програмне забезпечення "Керуючий комплекс GTS" версія 7.3 повинен встановлюватися на стандартну персональну електронно-обчислювальну машину з операційною системою "WINDOWS". Програмне забезпечення використовується для цифрового випробувального комплексу "РелеТестер-05."

В ході розгляду адміністративної справи судом витребувався у позивача весь обсяг первинної документації податкового та бухгалтерського обліків та довідка за підписом директора та бухгалтера позивача про обсяг зазначених документів за договором, проте зазначена довідка надана не була, а представником позивача в судовому засіданні повідомлено про повне надання всіх наявних документів.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що згідно з розділом 1 п. 1.1 та враховуючи зміст технічного завдання до договору, сторонами договору не конкретизовано предмет договору, а саме не зазначено які саме завдання повинна виконувати програма.

Щодо посилання у Технічному завданні на майбутню відповідність програмного забезпечення "Керуючий комплекс GTS" версія 7.3 функціям та людино-машинному інтерфейсу програмного забезпечення "GRAN TEST SYSTEM" суд зазначає, що позивачем не надано доказів обізнаності підрядника з характеристиками програмного забезпечення "GRAN TEST SYSTEM".

Щодо посилання у Технічному завданні на подальше використання програмного забезпечення "Керуючий комплекс GTS" версія 7.3 для цифрового випробувального комплексу "РелеТестер-05", суд зазначає, що позивачем не надано доказів обізнаності підрядника з характеристиками "РелеТестер-05".

Щодо виконання договору в частині розділу 4 п. 4.1 суд зазначає, що в ході розгляду справи не встановлено документально підтвердженого факту отримання товару, не надано відомостей щодо отримання товару уповноваженою особою, її повноважень на отримання товару з документальним підтвердженням та доказів транспортування товару.

В ході судового розгляду представником позивача не надано доказів понесених витрат, щодо транспортування товару відповідно до розділу 4 п. 4.2 договору.

Окремо суд звертає увагу на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару.

В судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що зобов'язання за договором № 3/ПО від 03.03.2010 року не передавались третім особам.

В судовому засіданні представником позивача надано довідку № б/н, без дати згідно з якою позивач повідомляє, що "іншої первісної документації, окрім тої, що була надана до суду, не маємо", зазначена довідка підписана директором позивача.

В акті перевірки позивача наявні посилання на факт надходження від Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) листа від 01.07.2011 року № 3479/7/23-03-12, згідно з яким фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова складено акт від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код за ЄДРПОУ 36457279) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та дотримання податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.01.2010 року по 30.11.2010 року".

Висновком даного акту встановлено:

1) неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

2) порушення ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодерження вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах;

3) відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

4) відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо посилання представника на трудову угоду № б/н від 02.09.2010 року, яка укладена між ТОВ "Техагроремпоставка" (роботодавець) та ОСОБА_3, суд зазначає, що відповідно п. 1 зазначеної угоди роботодавець доручає, а робітник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: розробка програмного забезпечення "Аналізатор аварійних процесів", для чого робітник призначається на наступну посаду: програміст.

Відповідно до п. 3 угоди зазначено, що роботодавець забезпечує робітника всім необхідним для виконання роботи, передбаченою цією угодою.

Згідно з п. 5 угоди зазначено, що за виконану роботу роботодавець виплачує робітнику винагороду в розмірі 1000,00 грн. за весь період.

За таких обставин трудова угода № б/н від 02.09.2010 року укладена ТОВ "Техагроремпоставка" з метою виконання договору № 02092010 від 02.09.2010 року.

З урахуванням змісту трудової угоди № б/н від 02.09.2010 року та договору № 02092010 від 02.09.2010 року, кореспондуючи з цим висновок суду відносно договору № 02092010 від 02.09.2010 року та враховуючи взаємозв'язок наведених взаємовідносин по ланцюгу, суд приходить до висновку, що в розпорядженні ОСОБА_3 наявний обсяг інформації, що в свою чергу обмежений договором № 02092010 від 02.09.2010 року та, як наслідок, не дає можливості виконати розробку програмного забезпечення "Аналізатор аварійних процесів".

Окремо суд звертає увагу на чисельність працівників ТОВ "Техагроремпоставка" у період взаємовідносин з позивачем в рамках договорів № 210610 від 21.06.2010 року, № 01072010 від 01.07.2010 року, № 02092010 від 02.10.2010 року, № 3/ПО від 03.03.2010 року, яка встановлена актом від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279, а саме за 1 квартал 2010 року - 2 особи, у тому числі 1 людина за сумісництвом, щомісячна середня заробітна платня 456,67 грн., що не дає змоги суду дійти висновку, що предмети договорів № 210610 від 21.06.2010 року, № 01072010 від 01.07.2010 року, № 02092010 від 02.10.2010 року, № 3/ПО від 03.03.2010 року були виконані саме ТОВ "Техагроремпоставка".

Крім цього суд констатує, відсутність відображення в акті від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279 взаємовідносин між ТОВ "Техагроремпоставка" та ОСОБА_3 за трудовою угодою № б/н від 02.09.2010 року, беручи до уваги її тривалість у часі.

Щодо використання результатів договорів з розробки програмного забезпечення суд зазначає, що в ході розгляду адміністративної справи позивачем не надано доказів наявності відповідного числа працівників, які мають змогу використовувати програмне забезпечення внаслідок наявності документально підтверджених знань з цього приводу.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи наведену норму суд приходить до висновку, що право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (послуг), тому суттєве значення має встановлення факту здійснення господарської операції з поставки товару та його використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені належними беззаперечними доказами, судом в ході розгляду адміністративної справи встановлено, що податковий орган реалізував владну управлінську функцію з дотриманням ч. 2 ст. 19 Конституції України і ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ННТ "Енерго" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11.09.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун