Постанова

від 20.09.2012 по справі 6804/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 вересня 2012 р. Справа № 2-а-6804/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Пізіній К.Ю.,

за участю: представника позивача - Малахової Н.В., представника відповідача - Тютюнник В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тагос" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тагос" (надалі за текстом - ТОВ "Тагос", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), у якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0000392210 від 11.05.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 511/22-106/35588769 від 25.04.2012 року, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з поданим позовом не погодився.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на заперечення проти адміністративного позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) викладених в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт", код за ЄДРПОУ - 37092055 (надалі за текстом - ТОВ "Промтехноопт") була встановлена відсутність підприємства за юридичною адресою та відсутність факту реального вчинення господарських операцій даним суб'єктом господарювання. Даного висновку, на думку представника податкового органу, згідно з законом достатньо для судження про порушення ТОВ "Тагос" вимог Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України). Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст. 216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс суми зазначені в складених ТОВ "Промтехноопт" податкових накладних на збільшення податкового кредиту з ПДВ і тим самим скоїв порушення п. 198.1. п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення-рішення № 0000392210 від 11.05.2012 року якім підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55224,00 грн., з яких за основним платежем -44179,00 грн., за штрафними (фінансовим санкціями) -11045,00 грн. було винесено Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС за результатами акту перевірки № 511/22-106/35588769 від 25.04.2012 року.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "Тагос" податковим органом було виявлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПК України та ст.ст. 203, 215, 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій з ТОВ "Промтехноопт" за нікчемними правочинами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті № 511/22-106/35588769 від 25.04.2012 року на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ТОВ "Тагос" з ТОВ "Промтехноопт" було укладено договір поставки № 1/106-11 від 01.06.2011 року, згідно умов договору, ТОВ "Промтехноопт" (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Тагос" (Покупець) ТМЦ: гумовотехнічні вироби, приводні елементи та комплектуючи до промислового обладнання.

На виконання договору, згідно рахунків-фактур, ТОВ "Промтехноопт" поставив позивачу товарно-матеріальні цінності (гумовотехнічні вироби, комплектуючи до промислового обладнання), що підтверджується видатковими накладними № РН-00633 від 04.07.2011р. на суму 27440,34 грн., № РН-00739 від 18.07.2011р. на суму 31743,0грн., № РН-00264 від 26.07.2011р. на суму 33202,80 грн., № РН-0000437 від 02.08.2011 р. на суму 27808,44 грн., № РН-0000672 від 17.08.2011 р. на суму 17224,68 грн., № РН-0000724 від 25.08.2911 р. на суму 12489,00 грн., № РН-000812 від 01.09.2011 р. на суму 19874,58 грн., № РН-000924 від 13.09.2011 р. на суму 24383,46 грн., № РН-0001018 від 22.09.2011 р. на суму 33295,32 грн., № РН-000835 від 03.10.2011 р. на суму 11130,36 грн., № РН-000934 від 17.04.2011 р. на суму 19919,64 грн., № РН-001004 від 24.10.2011 р. на суму 6558,48 грн.. Придбані товари супроводжувалися відповідною документацією: технічними умовами, паспортами, сертифікатам, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ГОСТ.

Також ТОВ "Промтехноопт" були виписані податкові накладні № 139 від 04.07.2011 р. на суму 27440,34 грн. (в т.ч. ПДВ 4573, 39 грн.); № 576 від 18.07.2011 р. на суму 31743,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5290,50 грн.), № 788 від 26.07.2011 р. на суму 33202,80 грн. (в т.ч. ПДВ 5533,80 грн.), № 142 від 02.08.2011 р. на суму 27808,44 грн. (в т.ч. ПДВ 4634,74 грн.), № 668 від 17.08.2011 р. на суму 17224,68 грн. (в т.ч. ПДВ 2870,78 грн.), № 862 від 25.08.2011 р. на суму 12489,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2081,50 грн.), № 73 від 01.09.2011 р. на суму 19874,58 грн. (в т.ч. ПДВ 3312,43 грн.), № 501 від 13.09.2011 р. на суму 24383,46 грн. (в т.ч. ПДВ 4573,39 грн.), № 754 від 22.09.2011 р. на суму 33295,32 грн. (в т.ч. ПДВ 5549,22 грн.), № 109 від 03.10.2011 р. на суму 11130,36 грн. (в т.ч. ПДВ 1855,06 грн.), № 435 від 17.04.2011 р. на суму 19919,64 грн. (в т.ч. ПДВ 3319,94 грн.), № 577 від 24.10.2011 р. на суму 6558,48 грн. (в т.ч. ПДВ 1093,08 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівкової формі згідно банківських виписок.

ТМЦ були отримані та вивезені ТОВ "Тагос" безпосередньо директором ТОВ "Тагос" Соловйовим Д.Ю. на автомобілі, якій переданий підприємству в використання згідно договору оренди автомобіля № 2/28-10 від 04.01.2010 року. Перевезення товару оформлювалося товарно-транспортними накладними № 75 від 04.07.2011 р., № 76 від 18.07.2011 р., № 77 від 26.07.2011 р., № 78 від 02.08.2011, № 79 від 17.08.2011 р., № 80 від 25.08.2011 р., № 81 від 01.09.2011 р., № 82 від 13.09.2011 р., № 83 від 22.09.2011 р., № 84 від 03.10.2011 р., № 85 від 17.10.2011р., № 86 від 24.10.2011 р.. Товар поставлявся на складське приміщення підприємства за адресою: м. Харків, вул. Фонвізіна, 18 (яке позивач орендує у ТОВ "Кооппосилторг" на підставі договору оренди № 97/2 від 01.05.2010 р. з дод.угодами). Розвантаження товару здійснювалося власними силами співробітників ТОВ "Тагос".

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч. 2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі за текстом - Положення № 88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ "Тагос" втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМ України від 27.12.2010 р. № 1232 (надалі за текстом -Порядок № 1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (надалі за текстом -Порядок № 984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що оскільки висновки податкового органу про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбані товари від ТОВ "Промтехноопт" не були використані в господарської діяльності ТОВ "Тагос", відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру від 08.11.2011 р., ТОВ "Промтехноопт" знаходиться за юридичною адресою: 61019, Харківська область, м. Харків, вул. Архангельська, буд.6, статус відомостей -підтверджено, стан юридичної особи -зареєстровано.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" зазначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також в матеріалах справи містяться договори оренди нерухомості з додатковими угодами та акти прийому-передачі майна, з яких вбачається що ТОВ "Промтехноопт" орендує нежитлове приміщення за адресою м. Харків, вул. Архангельська, буд.6, та складське приміщення за адресою: м. Мерефа, Залізнодорожний тупик, 32 літ. А-1.

ТОВ "Промтехноопт" знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100296388.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

З приписів ст. 228 ЦК України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

При цьому, в силу приписів п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (надалі за текстом -Порядок № 984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Також суд звертає увагу, що ТОВ "Промтехноопт" звернулось з позовною заявою у Харківський окружний адміністративний суд до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання неправомірними дій ДПІ по проведенню зустрічної звірки. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 р. по справі № 2-а-16723/11/2070 за адміністративним позов ТОВ "Промтехноопт" був задоволений визнані неправомірними дії податкового органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст. 191 або ст. 212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від ТОВ "Промтехноопт" товарів покупцям, про що свідчать видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, виписка з банківського рахунку щодо оплати за товар, докази транспортування товару, в обсязі матеріалів адміністративної справи.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ "Промтехноопт", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ "Тагос" та ТОВ "Промтехноопт" спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по неможливість проведення зустрічної звірки з іншими платниками податків.

Разом з тим, в силу ст. 70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ "Промтехноопт".

На підставі п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В матеріалах справи містяться витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Промтехноопт" за липень-жовтень 2011р. та витяги з розшифровки додатку № 5 до декларації по ПДВ ТОВ "Промтехноопт" за липень-жовтень 2011р., з яких вбачається що контрагент позивача відобразив у складі податкових зобов'язань суми ПДВ визначені у виданих на адресу покупця податкових накладних у загальному розмірі 4179,00 грн..

Суд також відмічає, що в силу положень ЦК України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведене підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 р. у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "Тагос" п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тагос" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 1) № 0000392210 від 11.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тагос" (61007, м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, б. 1, корп. Г, кв. 74, код 35588769) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) гривень 24 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26.09.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун