Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-8384/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2012 року 11:25 № 2а-8384/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екоприлад" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462240/1169 від 28.03.2011

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.03.2012 року № 0000462240/1169.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 45 798,00 грн.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ "НВП "Екоприлад" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Позивач посилався на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носить безтоварний характер; не існує доказів недійсності первинних документів, а тому дані документи є чинними.

Позивач зазначив, що під час ведення своєї господарської діяльності ним не було допущено порушень податкового та цивільного законодавства, зазначених в Акті перевірки, що стали підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки на його користь були реально виконані роботи (надані послуги) від його контрагента ТОВ "Гермес", яке на момент вчинення правочинів було зареєстровано платником податку на додану вартість, мало ліцензію на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, також Позивачем було реально виконані роботи (надані послуги) його контрагенту Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі необґрунтованих висновків про те, що взаємовідносини позивача з контрагентом є фіктивними, а правочин нікчемним.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважаючи своє рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами перевірки позивача, надав суду заперечення на позов в яких зазначив, що контрагентом позивача ТОВ "Гермес" всупереч вимогам закону невстановленими особами виписувалися податкові накладні за якими ТОВ "НВП "Екоприлад" безпідставно збільшував суму податкового кредиту з ПДВ при тому, що ТОВ "Гермес" було заздалегідь відомо про протизаконність вказаних дій, оскільки він не мав наміру утримувати з доходів та перераховувати до бюджету суми податку на додану вартість на яку ТОВ "НВП "Екоприлад" збільшувало податковий кредит по податку на додану вартість та відповідно занизало сплату. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екоприлад" (ідентифікаційний код 33228131) зареєстровано 22 листопада 2004 року Дарницькою районною у м. Києві Державною адміністрацією.

ТОВ "НВП "Екоприлад" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 листопада 2004 року за № 7678 та перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100249498 (форма № 2-ПДВ) від 19 жовтня 2009 року ТОВ "НВП "Екоприлад" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 332281326519).

ТОВ "НВП "Екоприлад" має ліцензію на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, серії АВ №555284 від 26 серпня 2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва на підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 26.02.2012 року № 250-П, подання про усунення порушення вимог податкового законодавства заступника прокурора Дарницького району м. Києва Шепіля С. від 22.02.2012 року щодо призначення документальної перевірки, та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Науково-виробничого підприємства "Екоприлад" (код ЄДРПОУ 33228131) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Гермес" (код ЄДРПОУ 35744814) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено Акт від 12 березня 2012 року № 158/2340/33228131 (далі -Акт перевірки від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131).

В акті зафіксовано порушення ТОВ "НВП "Екоприлад" вимог ч.5. ст. 203. ч. 1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "НВП "Екоприлад" при придбанні товарів (послуг), товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення вимог ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Податковим органом також визначено порушення пп.7.2.1., пп.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством занижено суму ПДВ за період грудень 2010 року, встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 ) за період з 01.01.2011 року по 30.01.2011р. у розмірі 45 798.00 грн.

На підставі Акту перевірки від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2012 року № 0000462240/1169, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 457998,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС у м. Києві. Рішенням ДПС у м. Києві від 05.06.2012 року № 3318 10/12-114 скаргу ТОВ "НВП "Екоприлад" було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 28 березня 2012 року № 0000462240/1169 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з Акту перевірки від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131, позивач за період діяльності з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Гермес", а саме придбавав у останнього послуги із розробки проектно-кошторисної документації в грудні 2010 року.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва використала висновок ГВПМ ДПІ у Шевченківському у р-н м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Гермес" (код 35744814) в якому зазначено, що за фактичною адресою ТОВ "Гермес" не знаходиться. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було змінено стан платника на «23»(місцезнаходження не встановлено. Проте, податковий застосувавши такі дії, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо місцезнаходження контрагента позивача не перевірив.

Також, податковий орган посилався на висновок спеціаліста СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області № 165 від 31.05.2011 року згідно якого -підписи ОСОБА_2 в переданих на дослідження документах виконані не гр. ОСОБА_2, а іншою особою.

Крім того зазначив, що операції ТОВ "Гермес" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Гермес" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Ґрунтуючись на вищевикладеному, відповідач вважав, що договір укладений між позивачем та ТОВ "Гермес" є нікчемним, отже не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеним контрагентом, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги. У той же час сам договір, укладений сторонами, податковий орган не аналізував.

Також, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "НВП "Екоприлад" здійснюється поза межами правового поля, без зазначення де позивач вийшов за межі такого «поля», без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Перевіряючими поставлено під сумнів набуття цивільної право-дієздатності, сторонньої особи (за поясненням представника відповідача -в акті міститься технічна помилка не виправлена до моменту винесення рішення).

Суд вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини частково виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється також з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, виконаних робіт, наданих послуг на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підтвердження реальності господарських операцій щодо надання ТОВ "Гермес" позивачу послуг за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, останнім подано копії договору на розробку проектно - кошторисної документації; протоколу погодження договірної ціни до договору № 1-СП, кошторису № 1 на проектні роботи, акту здачі-приймання виконаних робіт із розробки проектно-кошторисної документації; ліцензії ТОВ "Гермес" серії АВ № 445189 щодо здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури виданої 25.11.2008 р. зі строком дії до 25.11.2011 р.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, між ТОВ "НВП "Екоприлад" та ТОВ "Гермес" укладено договір №1-СП від 10.12.2010 року відповідно до умов якого Підрядник (ТОВ "Гермес") відповідно до завдання на проектування на реконструкцію котелень розробляє і передає Замовнику (ТОВ "НВП "Екоприлад") проектно-кошторисну документацію реконструкції котельних стадії «П», а замовник приймає виконані роботи та сплачує Підряднику договірну вартість робіт.

Згідно п.п.1.2 п.1 проектні роботи за цим Договором: розробка проектно-кошторисної документації, реконструкції котельних стадії «П»та розробка розділу робочого проекту «Охорона впливу на навколишнє середовище (ОВНС)».

Загальна договірна вартість всіх робіт за цим договором складає 274 788 грн. в тому числі ПДВ 45 798 грн., що підтверджується протоколом погодження договірної ціни договору №1-СП.

Серед умов договорів відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Виконання розробки проектно - кошторисної документації реконструкції котельних станцій стадії «П»та розробки розділу робочого проекту «Охорона впливу на навколишнє середовище (ОВНС) підтверджується підготовленою ТОВ "Гермес" проектно - кошторисною документацією та актом здачі-приймання виконаних робіт із розробки проектно кошторисної документації від 24.12.2010 р. на загальну суму 274 788,00 грн. (у т.ч. ПДВ -45 798,00 грн.) копії яких наявні в матеріалах справи (додатки 1-4), та не заперечувалося податковим органом.

ТОВ "Гермес" виписано податкову накладну № 1751 від 24.12.2010 р., на підставі якої Позивач відніс до складу свого податкового кредиту за січень 2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн.

На виконання умов Договору №1-СП від 10.12.2010 року, згідно банківських виписок 18.01.2011 р. та 18.05.2011 р. позивачем оплачено вартість виконаних вищевказаних робіт.

Податковий орган банківську установу не перевіряв, доказів, що перераховані позивачем кошти були використані не за призначенням платежу не навів.

Таким чином, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн., яка сформована за рахунок оплати наданих йому виконаних робіт його контрагентом ТОВ "Гермес" на виконання Договору №1-СП від 10.12.2010 року

Згідно наданих пояснень директора позивача, наданих доказів, встановлено, що 08.12.2010 р. ТОВ "НВП "Екоприлад" уклало з Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради договори на розроблення проектно-кошторисної документації стадії «П», відповідно до умов яких Позивач зобов'язався розробити проектно-кошторисну документацію стадії «П», а саме:Договір №1-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Волзька,12а; Договір №2-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 19; Договір №3-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Жуковського, 17/25; Договір №4-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 23; Договір №5-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 24; Договір №6-12/2010 на реконструкцію котельні за адресою: м. Київ, вул. Червонофлотська, 28.

До виконання робіт по вищевказаних договорах позивачем залучено ТОВ "Гермес" з яким було укладено Договір №1-СП від 10.12.2010 р. на виконання проектно-кошторисної документації на реконструкцію котелень розташованих за адресами: м. Київ, вул. Волзька, 12а; м. Київ, вул. Голосіївська, 19; м. Київ, вул. Жуковського, 17/25; м. Київ, вул. Овруцька, 23; м. Київ, вул. Чистяківська, 24; м. Київ, вул. Червонофлотська, 28.

Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» (ДП НДІБК) на виконання умов договору № 1719 від 08.12.2010 року провело спеціалізоване детальне обстеження будівель та конструкцій котелень розташованих за вищевказаними адресами.

Отриману Позивачем проектно-кошторисну документацію від ТОВ "Гермес", передано Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради, про що свідчать акти здачі-приймання виконаних робіт із розробки проектно-кошторисної документації від 24.12.2010 р., від 27.12.2010 р., підписані на виконання договорів №1-12/2010, №2-12/2010, №3-12/2010, №4-12/2010, №5-12/2010, №6-12/2010.

Таким чином, вищенаведене свідчить про використання ТОВ "НВП "Екоприлад" проектно-кошторисної документації отриманої від ТОВ "Гермес" у власній господарській діяльності, а саме з метою подальшого передання Головному управлінню енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

За таких обставин замовник не може нести відповідальність як за несплату податків виконавцями робіт, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Вказаним обставинам також надано правову оцінку у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", відповідно до якого не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Господарська діяльність ТОВ "Гермес" на момент здійснення правочину не припинена, а тому податкові накладні складені належною особою та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників .

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрованим як платник податку, мав оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданою ним податковою накладною, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Суд звертає увагу, що оцінюючи укладені позивачем правочини, відповідач зробив висновок про їх нікчемність з огляду те, що вони не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Тому відповідач невірно кваліфікував укладений позивачем з його контрагентом правочин.

Згідно з ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Слід зазначити, що на підтвердження своїх висновків, за якими податковий орган дійшов висновку про фіктивність укладеного позивачем правочину, відповідних судових рішень відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Вирішуючи спір про нікчемність правочину з підстав укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребує встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "НВП "Екоприлад" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ "Гермес" на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків. Відтак, ТОВ "НВП "Екоприлад" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 45 798,00 грн. за грудень 2010 року.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Доводи відповідача, сформовані на підставі висновку спеціаліста СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області № 165 від 31.05.2011 року, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються, оскільки, почеркознавча експертиза судом не призначалась та проводилася не по відношенню до позивача, з порушенням вимог ст. 84 Податкового Кодексу України; крім того, згідно даного висновку, у порушення порядку проведення почеркознавчого дослідження використовувались невідому вільні зразки підпису гр. ОСОБА_3, не досліджувалися податкові накладні на підставі яких виникло у позивача право на податковий кредит. За таких підстав, зазначений документ не відповідає законодавчим вимогам про належність доказів.

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ТОВ "Гермес", які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати наданих послуг, виконаних робіт, наявна податкова накладна, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаній операції до податкового кредиту.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ТОВ "НВП "Екоприлад" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Гермес", висновки Акта від 12.03.2012 року № 158/2340/33228131 про порушення позивачем норм Закону України від 03.04.1997 №168/97ВР "Про податок на додану вартість"(із змінами та доповненнями) є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 798,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000462240, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000462240.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екоприлад" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462240/1169 від 28.03.2012 року.

Судові витрати в сумі 458,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екоприлад" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій