Постанова

від 28.09.2012 по справі 2а-5894/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-5894/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001052220 від 11 квітня 2012 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»(далі -позивач, ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0001052220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності. Як зазначив позивач, він не порушував норм Податкового кодексу України, на які в акті посилається відповідач, оскільки більшість з перерахованих норм є інформативними та не стосуються діяльності позивача. А відтак, на думку позивача, відсутні законні підстави для оскаржуваних донарахувань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в письмових запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивачем сформовано валові витрати з податку на прибуток по операціях з контрагентом (ТОВ «Проектрембудкомплекс»), який співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме: за місцем реєстрації не знаходяться, не мають на балансі основних фондів та транспортних засобів, не має у штаті найманих працівників. Відповідач зазначав, що позивач не має права на включення до складу валових витрат коштів, сплачених за договором, укладеним з ТОВ «Проектрембудкомплекс», оскільки цей правочин в силу ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 236 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 25.09.2012 року відповідач свого представника не направив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-5894/12/2670 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»(код ЄДРПОУ 03449901) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.09.2003 р. за № 10721200000003299, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (том І, а.с. 49), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

У період з 23.01.2012 року по 12.02.2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 по 30.09.11, за результатами якої складено акт № 79/22-20/03449901 від 19.03.2012 р. (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

11 квітня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001052220 , яким позивачу за порушення пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628 125, 00 грн.

Збільшення зобов'язань з податку на прибуток відбулося за рахунок зменшення задекларованих валових витрат по взаємовідносинах позивача з контрагентами ПП «Проектрембудкомплекс»та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп».

При цьому висновок податкового органу про порушення «Мостобудівельна компанія МСУ»вимог Податкового кодексу України зводиться до висновків, викладених в актах перевірок контрагентів позивача - ПП «Проектрембудкомплекс»та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп».

Як зазначено в акті перевірки, основними постачальниками ПП «Проектрембудкомплекс»у червні 2011 року було ПП «Ферзь-Транс», у липні 2011 року -«Автом Сервіс Плюс».

На адресу відповідача надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ферзь-Транс». Цим актом установлено, що на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Відтак, угоди, укладені ним з іншими контрагентами, відповідно до ч.1, 3 ст.203 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності.

Також, актом перевірки ТОВ «Автом Сервіс Плюс»(ДПІ у Комінтернівському районі м. Одеси) не підтверджено наявність поставок товарів або надання послуг контрагенту ТОВ «Проектрембудкомплекс», отже, правочини, укладені між цими товариствами в липні 2011 року відповідно до п.1, 2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу є нікчемними.

Щодо ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп»актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Операції ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп»з продажу та придбання товарів за вересень 2011 року є нікчемними, оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблено висновок про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат 2 200 833,00 грн. та 497 364,50 грн. по взаємовідносинах з ПП «Проектрембудкомплекс»та ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп», відповідно, на загальну суму 2 615 303,00 грн., оскільки укладені між ними угоди не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Проектрембудкомплект»(Постачальник) та ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»(Покупець) було укладено Договір № 27/04-11 поставки товару від 01 червня 2011 року (том ІІ, а.с. 61-64), відповідно до якого Постачальник зобов'язувався постачати Покупцю товар, визначений цим договором, а Покупець -приймати та оплачувати цей товар. Договором визначено, що предметом поставки є труби електрозварні, прямошовні, одношарові, торцьовані, очищені від ізоляції, б/в (п.2.1); обсяг поставки складає 166,783 тонни (п.3.1); перехід права власності на товар відбувається в момент підписання акту приймання-передачі товару (п.5.3); загальна сума поставки по договору становить 2 648 180,47 грн. (п.6.2).

На підставі вказаного договору протягом червня 2011 року ПП «Проектрембудкомплекс»поставило позивачеві обумовлені договором товари, що підтверджується видатковими накладними : від 10.06.2011 р. на загальну суму 120 000,00 грн., від 16.06.2011 на загальну суму 180 000,00 грн., від 24.06.2011 р. на загальну суму 240 000,00 грн., від 30.06.2011 р. на загальну суму 420 000,00 грн., від 30.06.2011 р. на загальну суму 615 000,00 грн., від 22.07.2011 р. на загальну суму 285 000,00 грн., від 28.07.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн., від 29.07.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн., від 29.07.2011 р. на загальну суму 281 000,00 грн. (том ІІ а.с. 96-104).

Крім того, на виконання договору поставки від 01.06.2011 р. між сторонами підписано акти прийому-передачі від 16 червня 2011 р., від 24 червня 2011 р., від 30 червня 2011 р., від 22 липня 2011 р., від 28 липня 2011 р., від 29 липня 2011 р., відповідно до якого ПП «Проектбудкомплект» передало, а ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»прийняло труби у загальній кількості 166,33 т. (том ІІІ а.с. 130-138).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ПП «Проектрембудкомплекс»проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями , копії яких наявні в матеріалах справи: № 177 від 09.06.2011 р. на суму 187 000,00 грн., № 374 від 22.07.2011 р. на суму 185 000,00 грн., № 403 від 03.06.2011 р. на суму 120 000,00 грн., № 420 від 14.06.2011 р. на суму 240 000,00 грн., № 445 від 10.08.2011 р. на суму 50 000,00 грн., № 451 від 12.08.2011 р. на суму 155 000,00 грн., № 452 від 12.08.2011 р. на суму 281 000,00 грн., № 467 від 24.06.2011 р. на суму 420 000,00 грн., № 474 від 29.06.2011 р. на суму 615 000,00 грн., № 628 від 28.07.2011 р. на суму 250 000,00 грн., № 633 від 29.07.2011 р . на суму 10 000,00 грн., № 656 від 05.08.2011 р. на суму 45 000,00 грн. (том ІІ а.с. 84-95).

Вартість вказаних товарів була включена позивачем до складу валових витрат підприємства за ІІ та ІІІ квартали 2011 року.

Крім того, матеріали справи свідчать, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп»(Постачальник) укладено договір № 1409-1 від 14.09.2011 р. (том І, а.с. 188-191), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю товар, визначений договором, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його. Відповідно до умов договору предметом поставки є труби електрозварні, прямо шовні, одношарові, торцовані, очищені від ізоляції (п.2.2), обсяг поставки становить 30 тон (п.3.1), перехід права власності на товар, що є предметом договору, відбувається в момент підписання акту приймання-передачі товару (5.4); загальна сума поставки становить 550 000,00 грн. (п.6.2).

14.09.2011 р. та 15.09.2011 р. між сторонами було підписано специфікації № 1 та № 2 відповідно, в яких було визначено кількість, ціну та строки постачання товару (том І, а.с. 192-193).

На підставі вказаного договору протягом вересня 2011 року ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп»поставило на адресу позивача обумовлені договором товари, що підтверджується видатковими накладними : від 30.09.2011 р. на загальну суму 205 264,50 грн., від 30.09.2011 на загальну суму 292 100,00 грн. (том І, а.с.201, 203).

На виконання договору поставки від 14.09.2011 р. між сторонами підписано акти прийому-передачі від 30 вересня 2011 р., відповідно до якого ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп»передало, а ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»прийняло труби у загальній кількості 26,862 т. (том ІІІ, а.с 126, 127).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між позивачем та ТОВ «ЛБФ Укрпромгрупп»проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями , копії яких наявні в матеріалах справи: № 608 від 29.09.2011 р. на суму 205 264,00 грн., № 609 від 29.09.2011 р. на суму 292 100,00 грн. (том І а.с.197-198).

Витрати, понесені за наслідками вказаних операцій, було віднесено позивачем до складу валових витрат на загальну суму 2 615 303,00 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2011 року у розмірі 1 312 500,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року -у розмірі 1 302 803,00 грн.

Податковий кодекс України (далі -ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 14.1.27 ПКУ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до валових витрат з податку на прибуток на час існування спірних правовідносин визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Як передбачено п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 Податкового кодексу України визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Так, згідно з пп. 139.1.9 наведеної статті не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»сплачених за операціями коштів до складу валових витрат є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; підтвердження відповідних сум валових витрат первинними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з вказаних правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що основними видами діяльності позивача є: будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену ; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; будівництво будівель; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; діяльність у сфері інжинірингу (згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.05.2011 р.).

Як зазначалося вище, позивачем з його контрагентами укладалися договори на придбання труб електрозварних, прямошовних, одношарових, торцьованих, очищених від ізоляції.

Фактичне здійснення вказаних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, а саме: актами приймання-передачі товарів, видатковими накладними та документами про оплату товарів, тощо.

В подальшому, як видно з матеріалів справи, цей товар було використано позивачем у господарській діяльності, а саме: придбані труби було встановлено під час виконання зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Будівельна компанія «Місто»та Представництвом компанії "Онур Тааххут Тишимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті".

Так, зокрема, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Будівельна компанія «Місто»(Генпідрядник) укладено договір підряду № 4 від 24.03.2011 р . про виконання підрядником за рахунок власних сил і засобів наступних підрядних робіт: улаштування буроін'єкційних паль на місці колишньої каналізаційно-насосної станції на будівництві житлового будинку № 4 з паркінгом по вул. Ушакова, 1, в Києво-Святошинському районі Київської області (том І а.с. 210).

Використання позивачем придбаного товару - труб - під час виконання вказаних робіт підтверджується локальним кошторисом № 3-1-4 (том І а.с. 222-231).

Виконання зобов'язань за договором підряду підтверджується актом № 6 приймання виконаних підрядних робіт від 31.08.2011 р. та актами огляду прихованих робіт, наявними в матеріалах справи (том І а.с.218-221, том ІІ а.с.140-220).

Крім того, між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»(Субпідрядник) та Представництвом компанії «Онур Тааххут Тишимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»(Генеральний підрядник) 31 травня 2011 року укладено договір субпідряду . Предметом зазначеного договору є виконання робіт по реконструкції мосту на км 102+400, права проїзна частина.

Використання позивачем придбаного товару - труб - під час виконання вказаних робіт підтверджується локальними кошторисами № 3-1-4, № 3-1-1, № 3-1-2 (том ІІІ а.с.48-57).

Виконання зобов'язань за договором підряду підтверджується актом № 7а приймання виконаних підрядних робіт від 29.09.2011 р., наявним у матеріалах справи (том ІІІ а.с.58-60).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (том ІІ, а.с. 114-126).

З вищенаведеного вбачається, що договори між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»та ПП «Проектрембудкомплекс»і ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп»були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності, товари придбавались з метою використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ», судом встановлено фактичне отримання продукції позивачем та подальше використання її у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ПП «Проектрембудкомплекс»і ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп» є реальними, були укладені ним у межах здійснення звичайної для нього діяльності та підтверджуються необхідними документами, а товар, що придбавався позивачем у зазначених підприємств, отримувався з метою використання та були використаний позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим формування валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи підтверджує, що ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.06.2010 року (том І а.с 207).

Відповідно до довідки АА № 291044 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»за КВЕД є будівництво будівель ; електромонтажні роботи; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; діяльність у сфері інжинірингу (том І а.с 208).

Крім того, ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Щодо ПП «Проектрембудкомплекс»матеріалами справи підтверджується, що підприємство зареєстровано 16.03.2006 р. Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією. Згідно з витягом з ЄДРПОУ основними видами діяльності товариства є будівництво будівель ; діяльність у сфері інжинірингу; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; оптова торгівля будівельними матеріалами ; інші монтажні роботи; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (том І а.с.127-129).

На момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача - ПП «Проектрембудкомплекс»і ТОВ «ЛБФ «Укрпромгруп»перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та їх діяльність не була припинена у встановленому законом порядку.

Відтак, контрагенти позивача не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини і вчиняти інші юридично значимі дії.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість поставки ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»товарів у зв'язку із відсутністю у останнього основних фондів та людських ресурсів.

Так, листом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 17.05.2012 р., де перебуває на податковому обліку ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»повідомлено суд про те, що у ІІІ кварталі 2011 року в штаті підприємства значиться 20 осіб, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (том І а.с.61).

Податкова декларація ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»за ІІ-ІІІ квартал 2011 року свідчить про наявність у останнього оподатковуваних операцій (том І, а.с. 62-65).

Відтак, твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів є необґрунтованими, таким, що не заслуговують на увагу, і спростовуються матеріалами справи.

В свою чергу, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за наслідками операцій з ПП «Проектрембукдкомплекс»ґрунтується виключно на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому, третьому ланцюгах поставок товарів - ПП «Ферзь-Транс», «Автом Сервіс Плюс»- які не є прямими контрагентами позивача, у яких позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити їх правовий статус.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум валових витрат. Порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми валових витрат з податку на прибуток.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Податковим органом не доведено, що розглядувані господарські операції позивача з його безпосередніми постачальниками - ПП «Проектрембудкомплекс»і ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп" - є фіктивними чи безтоварними, зокрема, не надано суду доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, відсутності у контрагента необхідних адміністративно-господарських можливостей , трудових ресурсів, устаткування, транспорту, тощо, необхідних для виконання господарських зобов'язань, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»та ПП «Проектрембудкомплекс», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»і ПП «Проектрембудкомплекс», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Доказів визнання в судовому порядку договорів, укладених позивачем з вищенаведеними контрагентами, відповідач суду не надав.

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір валових витрат, задекларованих позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ЛБФ «Укрпромгрупп»та ПП «Проектрембудкомплекс».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»правомірно сформовано валові витрати за період, що перевірявся, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, є помилковим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0001052220 від 11 квітня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»судові витрати у розмірі 6 282,00 грн. (шість тисяч двісті вісімдесят дві гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій