Рішення

від 24.09.2012 по справі 5010/920/2012-28/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 5010/920/2012-28/71

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроальянс"

вул. Гетьмана Мазепи, 40/17, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача:Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження"

вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинського району,

Івано-Франківської області, 78321

про стягнення з відповідача 77841 грн. 53 коп., в тому числі:

54380 грн. 20 коп. основної заборгованості;

8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат,

4474 грн. 07 коп. 3% річних та штрафу в розмірі 10000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Родчук В.М. - представник, (доручення № 10-12 від 26.07.12)

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроальянс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження" про стягнення 102748 грн. 40коп. заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-09Г від 20.08.09 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 54380 грн. 20 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 грн. 07 коп. 3% річних та штраф в розмірі 10000 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.09.12.

В судовому засіданні 13.09.12 на вимогу ухвали суду 01.08.12 представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача:102748 грн. 40 коп., з яких: 54380 грн. 20 коп. основної заборгованості, 10000 грн. 00 коп. штрафу, 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 24906 грн. 87 коп. пені та 4474 грн. 07 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.12, в зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.09.12.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 01.08.12 (вих.№ 8920) та від 13.09.12 (вих.№9820).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 24.09.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

24.09.12 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№ 6172/2012 свх) і просить суд стягнути з відповідача: 54380 грн. 20 коп. основного боргу, 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 грн. 07 коп. 3% річних та штраф в розмірі 10000 грн. Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 6172/2012 свх від 24.09.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.08.09 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - продавець) укладено договір № 01-09Г (надалі -Договір; а.с. 12-13).

При укладенні вищезазначеного договору продавець (відповідач) зобов»язався поставити позивачу (покупцю) сільськогосподарську продукцію (насіння гірчиці чорної/промислова сировина/врожаю 2009 року) /надалі-товар/, а позивач (покупець) зобов»язався прийняти і оплатити товар на умовах Договору.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1 тонну товару становить 3300 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Порядок розрахунків обумовлений в розділі 7 договору «Платежі».

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що загальна сума за поставлений товар оплачується протягом 2 банківських днів з моменту передачі такого товару покупцю та оформлення всіх товаросупровідних документів; за домовленістю сторін можлива часткова попередня оплата товару.

У відповідності до умов Договору, позивач здійснював оплату за поставлений товар в порядку визначеному пунктом 7.2. Договору. При цьому більшу частину коштів покупець перерахував в якості попередньої оплати за товар. Загальна сума перерахованих позивачем в якості попередньої оплати становить 540000 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями (а.с. 36-39), накладними (а.с. 3, 35), актом звірки розрахунків станом на 01.10.11 (а.с. 21).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що загальна кількість товару складає 200 тонн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що товар повинен бути повністю переданий покупцю продавцем до 28 жовтня 2009 року.

Всупереч умов договору, відповідач поставив позивачу 147 тонн товару на загальну суму 4851000 грн., в зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 54900 грн., частина якої в розмірі 519 грн. 80 коп. зарахована у рахунок погашення кредиторської заборгованості, решта заборгованості в сумі 54380 грн. 20 коп. відповідачем не сплачена.

З метою досудового врегулювання спору, 27.06.12 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про неналежне виконання договірних зобов»язань № 2-п від 26.06.12 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість (а.с.14-16); даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 18-20). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 54380 грн. 20 коп. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, підписання акту звіряння розрахунків станом на 01.10.11 (а.с. 21), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 54380 грн. 20 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 01-09Г від 20.08.09 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 9.4. договору встановлено, що за відмову у поставці товару або у випадку відсутності (ненадання покупцю) всіх документів вказаних у п. 4.6. цього договору, продавець зобов»язується повернути загальну суму попередньої оплати та сплатити штраф в розмірі 10000 грн. на банківський рахунок покупця.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 грн. 07 коп. 3% річних, штрафу в розмірі 10000 грн. та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с 25-27 ).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 01-09Г від 20.08.09 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 грн. 07 коп. 3% річних, штрафу в розмірі 10000 грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроальянс" до Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження" про стягнення 77841 грн. 53 коп., в тому числі: 54380 грн. 20 коп. основної заборгованості, 8987 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 грн. 07 коп. 3% річних та штрафу в розмірі 10000 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження" (вул. Шевченка, с. Підвисоке, Снятинського району,Івано-Франківської області, 78321; код 30627043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагроальянс" ( вул. Гетьмана Мазепи, 40/17, м.Івано-Франківськ, 76018; код 35517148) -54380(п»ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 20 коп. основної заборгованості, 8987(вісім тисяч дев»ятсот вісімдесят сім)грн. 26 коп. інфляційних втрат, 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири)грн. 07 коп. 3% річних, 10000 (десяти тисяч)грн. штрафу та 1609 (одна тисяча шістсот дев"ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"