Рішення

від 25.09.2012 по справі 5026/1355/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Справа № 18/5026/1355/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Ченцов О.Є. - представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом аварійно-рятувального загону спеціального призначення

Територіального управління МНС України у Черкаській області,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь", м. Умань,

Черкаська область

про стягнення 8 466 грн. 41 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь" про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 30 жовтня 2008 року за №167 в розмірі 8 466 грн. 41 коп., в тому числі: 7 751 грн. 79 коп. основний борг, 306 грн. 03 коп. 3% річних, 85 грн. 03 коп. пеня та 323 грн. 56 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25 вересня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 вересня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1355/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 30 жовтня 2008 року між державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Черкаській області (найменування позивача було змінено на аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області згідно наказу №106 від 30 січня 2012 року) (далі -"Аварійно-рятувальна служба") та товариством з обмеженою відповідальністю "Либідь" (далі -"Об'єкт") було укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій за №167.

Предметом договору є організація та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування "Об'єкта" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованих на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 2 договору позивач зобов'язаний: здійснювати добір основного особового складу "Аварійно-рятувальної служби" відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров'я, придатного до роботи в екстремальних умовах. Постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на "Об'єкт", що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт; організовувати ремонт та технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, зазначених у табелі оснащення; зберігати інформацію про державну та комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Згідно п. 3.12. договору відповідач зобов'язався оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування "Аварійно-рятувальною службою" "Об'єкта", у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці складає 2% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9 773,75 грн.), а саме 195,48 грн. на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами було укладено договір про надання послуг.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Виходячи з п. 2 договору № 167 від 30 жовтня 2008 року обов'язки позивача полягають у перебуванні в режимі постійної бойової готовності для забезпечення своєчасного реагування на надзвичайну подію на "Об'єкті".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з рахунків на оплату наданих послуг (а.с. 29-68), нарядів на службу, позивач належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем, зокрема, перебував у режимі постійної готовності, тоді як відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов'язання виконував неналежним чином, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості на суму 7 751 грн. 79 коп. за період з 01 листопада 2008 року по 19 лютого 2012 року.

Згідно п. 4.2. договору плата за обслуговування "Об'єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Однак, у рахунках строк для оплати сторонами визначено не було.

В зв'язку з виникненням у відповідача заборгованості, позивачем було неодноразово надіслано претензії та листи з вимогами сплатити борг.

Так, в березні 2010 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію від 03 березня 2010 року №59 про сплату боргу в розмірі 3 323 грн. 16 коп.

26 березня 2010 року на адресу позивача надійшла відповідь на вищевказану претензію, в якій відповідач зазначав, що договір від 30 жовтня 2008 року за №167 є розірваним.

В подальшому 09 вересня 2011 року позивачем було надіслано на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією вимогу від 09 вересня 2011 року за №267 з проханням в семиденний строк з дня отримання претензії сплатити борг в розмірі 6 646 грн. 32 коп. за надані послуги в період з листопада 2008 року по серпень 2011 року. Разом з вимогою було надіслано рахунки за обслуговування за період: листопад 2008 року -серпень 2011 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист (а.с. 20).

22 грудня 2011 року позивач знову направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією вимогу від 22 грудня 2011 року за №413 про сплату боргу в семиденний термін з дати отримання даного листа в розмірі 7 428 грн. 24 коп. за надані послуги в період з листопада 2008 року по грудень 2011 року, а також рахунки за вказаний період.

Відповіді на вищевказані вимоги відповідач не надсилав, борг не сплачував.

В зв'язку з чим, у січні 2012 року відповідачем було повторно направлено лист від 16 січня 2012 року за №21 про сплату боргу в розмірі 7 428 грн. 24 коп., а також було вказано, що договір буде вважатися розірваним з моменту отримання письмового погодження на пропозицію позивача.

На лист від 16 січня 2012 року за №21 відповідачем було надано відповідь від 26 січня 2012 року за №43, в якій останній вказував, що договір є нікчемним.

В подальшому на вищевказаний лист, позивачем було надіслано лист від 02 лютого 2012 року за №41 в якому було вказано, що договір від 30 жовтня 2008 року за №167 вважається розірваним з 20 лютого 2012 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки договором не було визначено строку сплати наданих позивачем послуг, то з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 "Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за надані послуги за період з 01 листопада 2008 року по 31 березня 2010 року в розмірі 3 323 грн. 16 коп. не пізніше 14 березня 2010 року (доказом отримання претензії від 03 березня 2010 року є відповідь відповідача №36 (а.с.15), оскільки претензію від 03 березня 2010 року за № 59 було надіслано 03 березня 2010 року, борг за неоплачені послуги за період з 01 квітня 2010 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 3 323 грн. 16 коп. відповідач повинен був оплатити не пізніше 21 вересня 2011 року, оскільки вимогу від 09 вересня 2011 року за №267, було направлено позивачем 09 вересня 2011 року рекомендованою кореспонденцією, решту боргу за неоплачені послуги за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року в розмірі 781 грн. 92 коп. відповідач повинен був оплатити не пізніше 03 січня 2012 року, оскільки вимогу від 22 грудня 2011 року за №413, було направлено позивачем 22 грудня 2011 року рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за надані послуги, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено до стягнення 7 751 грн. 79 коп. неоплачених послуг наданих за період з 01 листопада 2008 року по 19 лютого 2012 року.

Водночас, строк оплати за надані послуги за січень та 19 днів лютого 2012 року не настав, оскільки належних доказів, що підтверджують надсилання відповідачу вимоги в порядку ст. 530 ЦК України про сплату боргу за вказаний період позивач суду не надав.

В зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню лише борг за надані послуги за період з 01 листопада 2008 року по 31 грудня 2011 року в розмірі 7 428 грн. 24 коп., в решті стягнення 323 грн. 55 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 5.3. договору передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, а саме: пеня у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем на підставі п. 5.3. договору та з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" заявлено вимогу про стягнення з відповідача 85 грн. 03 коп. пені нарахованої за несвоєчасну сплату наданих послуг у вересні 2011 року -лютому 2012 року . В розрахунку пені позивачем було визначено прострочення боргу починаючи з першого числа місяця наступного за розрахунковим, а також враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Однак слід зазначити, що розрахунок пені здійснений позивачем невірно, оскільки (як зазначалося вище) строк оплати наданих послуг за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року в розмірі в розмірі 781 грн. 92 коп. настав 03 січня 2012 року.

Таким чином розмір пені нарахований за період з 04 січня 2012 року по 31 березня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 195 грн. 48 коп. (розмір послуг наданих за вересень 2011 року - (період з якого позивач почав нараховувати пеню)) складає 7 грн. 26 коп.,

за період з 04 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 195 грн. 48 коп. (розмір послуг наданих за жовтень 2011 року) складає 9 грн. 66 коп.,

за період з 04 січня 2012 року по 31 травня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 195 грн. 48 коп. (розмір послуг наданих за листопад 2011 року) складає 12 грн. 15 коп.,

за період з 04 січня 2012 року по 30 червня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 195 грн. 48 коп. (розмір послуг наданих за грудень 2011 року) складає 14 грн. 55 коп.

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 43 грн. 62 коп. пені, в решті стягнення пені в розмірі 41 грн. 41 коп. слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 323 грн. 56 коп. інфляційних втрат за період: жовтень 2009 року - серпень 2012 року по заборгованості за надані послуги у період: вересень 2009 року -березень 2011 року, а також 306 грн. 03 коп. -3% річних нарахованих за несвоєчасну сплату наданих послуг у вересні 2009 року -лютому 2012 року нарахованих за період з 01 жовтня 2009 року по 10 вересня 2012 року.

Слід вказати, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

Таким чином розмір 3% річних нарахований за період з 15 березня 2010 року по 10 вересня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 1 368 грн. 36 коп. (розмір послуг наданих за період з вересня 2009 року (період з якого позивач почав нараховувати 3% річних) по березень 2010 року) складає 102 грн. 46 коп.,

за період з 22 вересня 2011 року по 10 вересня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 3 323 грн. 16 коп. (розмір послуг за квітень 2010 року - серпень 2011 року) складає 96 грн. 96 коп.,

за період з 04 січня 2012 року по 10 вересня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 781 грн. 92 коп. (розмір послуг за вересень - грудень 2011 року) складає 16 грн. 13 коп.

Таким чином, враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача підлягає стягненню 215 грн. 55 коп. 3% річних, в решті стягнення річних в сумі 90 грн. 48 слід відмовити.

Розмір інфляційних втрат нарахований за період з 15 березня 2010 року по 31 серпня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 1 368 грн. 36 коп. (розмір послуг наданих за період з вересня 2009 року (період з якого позивач почав нараховувати інфляційні) по березень 2010 року) складає 129 грн. 99 коп.,

за період з 22 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 3 323 грн. 16 коп. (розмір послуг за квітень 2010 року - серпень 2011 року) складає - 3 грн. 32 коп. (від'ємне значення),

за період з 04 січня 2012 року по 31 серпня 2012 року (дата вказана позивачем) на суму 781 грн. 92 коп. (розмір послуг за вересень - грудень 2011 року) складає - 3 грн. 13 коп. (від'ємне значення).

Враховуючи вищенаведене, з відповідача підлягає стягненню 123 грн. 54 коп. інфляційних, в решті стягнення 200 грн. 02 коп. інфляційних слід відмовити.

Слід вказати, що при перевірці нарахування інфляційних втрат судом враховано показники дефляції в квітні 2010 року -99,7%, в травні 2010 року -99,4%, в червні 2010 року -99,6%, в липні 2010 року - 99,8%, в липні 2011 року - 98,7%, в серпні 2011 року - 99,6%, в травні та червні 2012 року - 99,7%, в липні 2012 року - 99,8%, в серпні 2012 року - 99,7%.

Так, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 липня 2012 року, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначені висновки містяться також в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 року у справі N 23/466.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь", вул. Урицького, 38, кв. 57, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 21382885, р/р 2600112387001 банк "Київська Русь" в м. Умань, МФО 354864 на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Черкаській області, вул. Сумгаїтська,4, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25576385, р/р 31257272210275 банк УДК в м. Черкаси, МФО 854018 - 7 428 грн. 24 коп. -основного боргу, 123 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 215 грн. 55 коп. 3% річних, 43 грн. 62 коп. пені, 1 484 грн. 92 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті вимог -в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28 вересня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович