Ухвала

від 03.12.2008 по справі 6-10183св08

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

3 грудня

2008 року

м. Київ

 Колегія 

суддів Судової палати у

цивільних  справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого

Гнатенка

А.В.,

Суддів:

Балюка М.І.,

Григор'євої

Л.І.,

Барсукової

В.М.,

Гуменюка

В.І.,

розглянувши справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки

недійсним та її витребування,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2007 рокуОСОБА_1

звернувся до суду із зазначеним позовом у якому просив визнати недійсним

договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться на території

Бучанської селищної ради Київської області за кадастровим номером

3210945300:01:127:0142 площею 18740 м2,

укладений

22 листопада 2005 року між ОСОБА_2 від іменіОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського

нотаріального округу Білоконь С.І. по реєстру № 5380 та витребування у ОСОБА_3вказаної земельної ділянки, посилаючись на те, що укладаючи договір купівлі-продажу,

ОСОБА_1 вийшов за межі повноважень,

наданих йому довіреністю, виданою ним 17 березня

2005 року. Зокрема, зазначає, що у

довіреності він уповноважив ОСОБА_1 на укладення договору купівлі-продажу

земельної ділянки, розташованої на території села Михайлівка-Рубежівська Києво-Святошинського району

Київської області, а не на

території Бучанської селищної ради.

Рішенням Ірпінського міського суду від 9 листопада 2007

року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу спірної земельної

ділянки недійсним. Витребувано із володіння ОСОБА_3на користь Косяна І.П. вказану земельну ділянку.

Рішенням апеляційного суду

Київської області від 26 лютого 2008 року рішення Ірпінського міського суду від 9 листопада 2007 року

скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзіОСОБА_1

ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та

залишення без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм

матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не

підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно

свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 лютого 2005 року позивач у

спадщину від батька ОСОБА_4., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який був членом КСП

Агрофірма «Рубежівська» села Михайлівка-Рубежівська Києво-Святошинського району

Київської області, отримав право на земельну частку (пай), яка перебувала у

колективній власності КСП Агрофірма «Рубежівська», площею 3,07 умовних

кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості),

яка належала його батькові на підставі сертифікату на право на земельну ділянку

(пай) серії РН № 367337, виданого Києво-Святошинською районною адміністрацією

22 серпня 2000 року у відповідності з рішенням Києво-Святошинської державної

адмінстранції від 30 березня 2000 року за

№ 147, зареєстрованого 29 серпня

2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну чатску (пай) за

№ 194. Вартість земельної ділянки (паю) становила 33 802,54 грн (а.с. 7).

Отримавши права на земельну частку

(пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП, якою позивач не

взмозі був розпоряджатися на свій розсуд, він 17 березня 2005 року видав

ОСОБА_2 довіреність, посвідчену нотаріусом, якою уповноважив останнього бути

його представником в усіх установах, підприємствах та організаціях з питань

приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 3,07

умовних кадастрових гектарів, яка належить йому на підставі сертифікату серії

РН №367337, після цього продати її за ціною та на умовах йому відомих, для чого

надав йому усі необхідні для цього повноваження, у тому числі підписувати

договір купівлі-продажу земельної ділянки, отримати нележні йому гроші, тощо.

 На підставі довіреності, та як встановлено

судом апеляційної інстанції, у межах наданих позивачем повноважень ОСОБА_2

подавав від імені позивача заяви до компетентних у вирішенні земельних питань

органів, зокрема, до голови Києво-Святошинської районної державної

адміністрації, який листами від 11 липня 2006 року № 07-28-2550 та від 4 серпня

2006 року  № 07-28-2920 тощо, звернувся

до начальника Києво-Святошинського відділу земельних ресурсів з дорученням

організувати роботу по виготовленню Державного акту на право спільної часткової

власності 6 громадянам (в тому числі і позивача) взамін сертифікатів на земельну

частку (пай) за рахунок земель колективної власності КСП Агрофірма

«Рубежівська» для ведення особистого селянського господарства.

По виконанню цього доручення з

відведенням спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) за заявою

позивача через повіреного, 52 сесія

IV скликання Бучанської селищної ради

29 вересня 2005 року ухвалила рішення № 1470-52-IV про видачу позивачу Державного

акту на право власності на спірну земельну ділянку, розташовану на території

Бучанської селищної ради Київської області для ведення особистого селянського

господарства, та йому 2 листопада 2005 року видано Державний акт серії АА №

864275, зареєстрований за № 3580 з описом меж на місцевості.

Отримавши зазначений Державний акт,

на підставі довіреності від

17 березня 2005 року ОСОБА_1 22

листопада 2005 року від імені позивача продав цю земельну ділянку за 33 010

грн. при її вартості у

33 004,44 грн., та як пояснювали

представники позивача у суді,ОСОБА_1 

отримав від ОСОБА_2 гроші за продану земельну частку і до серпня 2007 року

ніяких претензій до останнього не пред'являв.

Тому апеляційним судом обґрунтовано

зроблено висновки про те, що позивач надав ОСОБА_2 весь комплекс повноважень

необхідних для здійснення дій для відведення земельної частки (паю) із земель

КСП Агрофірма «Рубежівська» розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів на

місцевості, зміни її цільового призначення, одержання Державного акту та

укладення договору купівлі-продажу.

Такі висновки апеляційного суду

ґрунтуються на зібраних доказах, зокрема підтверджуються тим, що позивач не

оспорює дій, вчинених ОСОБА_2 та наданих йому повноважень у вказаній

довіреності щодо відведення земельної ділянки у натурі (на місцевості), зміни

її цільового призначення та дій, спрямованих на отримання Державного акту, а

також одержав за неї  гроші.

Цим самим, як правильно зроблені

висновки суду, відповідач схвалив усі дії та правочини вчинені ОСОБА_2 щодо

спірної земельної ділянки.

Підставно не погодився апеляційний

суд із доводами позивача про те, що ним не було надано ОСОБА_2 повноважень на

вчинення правочину на відчуження саме спірної земельної ділянки.

Так, у довіреності позивач надав

ОСОБА_2 повноваження діяти від його імені з усіх питань приватизації, зміни

цільового призначення, одержання Державного акту та продажу земельної ділянки,

права на яку він набув за зазначеним свідоцтвом про право на спадщину за

заповітом. У цьому свідоцтві зазначено, що ОСОБА_4отримав права на земельну

частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Агрофірма

«Рубежівська» села Михайлівка-Рубежівська Києво-Святошинського району, тобто у

свідоцтві про яке йдеться посилання у довіреності зазначено лише поштова адреса

КСП Агрофірма «Рубежівська», а не самі землі зазначеного КСП, оскільки

вони   розташовувалися у різних

адміністративно - територіальних районах. Як такої земельної ділянки, виділеної

на місцевості на той час позивач не мав, не знав та не міг знати, у якому місці

вони будуть йому виділені при розпаюванні і тому у довіреності йдеться не про

конкретні земельні ділянки, а про поштову адресу знаходження КСП Агрофірма

«Рубежівська» й тому позивач не міг указувати конкретні земельні ділянки у

довіреності.

Згідно положень ст. 11 ЦПК України

суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних

осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і

на  підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі, а касаційний суд згідно ст. 335 ЦПК України

перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або

апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права та лише у

межах позовних вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України

суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення

ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду

відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені у

касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга

підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК

України, колегія суддів

у х в а л и л

а :

Касаційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської

області від 26 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                     А.В. Гнатенко

Судді:                                                                                 М.І. Балюк

                                                                                           В.М. Барсукова

                                                                                           Л.І. Григор'єва

                                                                                            В.І. Гуменюк