Рішення

від 12.12.2008 по справі 3325.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3325.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2008Справа №2-4/3325.1-2008

За позовом - Приватного підприємства «Ловко – 3», ( 95000, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 7, кв. 173)

до відповідачів: 1). ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», (98312, м. Керч, вул.. Кірова, 41),                                                                                                                                                                                                        2). ТОВ «Інтерфрост», (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Тітова, 5, кв. 31)

                                       3). ТОВ «Сітрейд», (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Пастера, 12)

Про визнання недійсними договорів, додаткових угод до них та актів прийому-передачі

Суддя І.К.Бєлоглазова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  не з'явився

Від  першого відповідача –  Скачкова У.Р., дов. у справі

Від другого відповідача –  не з'явився

Від третього відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Приватне підприємство «Ловко-3», м. Сімферополь, звернулося до господарського суду АР Крим з позовом,   де просить суд визнати недійсним договір фрахтування судна (бербоут-чартер) № 21-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» і ТОВ «Інтерфрост» відносно Малого риболовного сейнеру-траулеру «Октант», додаткову угоду до цього договору, укладену 29.07.2005 р., та акт прийому-передачі МРСТ «Октант» від 21.07.2005 р.; визнати недійсним договір фрахтування судна (бербоут-чартер) № 22-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» і ТОВ «Сітрейд» відносно Малого риболовного сейнеру-траулеру «Еллада», додаткову угоду до цього договору, укладену 21.05.2006 р., та акт прийому-передачі МРСТ «Еллада» від 19.05.2006 р.; визнати недійсним договір фрахтування судна (бербоут-чартер) № 23-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» і ТОВ «Інтерфрост» відносно Середнього  чорноморського  сейнеру  «Карс»,  додаткову  угоду  до  цього  договору, укладену 29.07.2005 р., та акт прийому-передачі СЧС «Карс» від 21.07.2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  рішеннями ГС АР Крим у справах №2-20/10130-2006 від 22.06.2006 р., №2-20/10131-2006 від 22.06.2006 р., №2-20/10132-2006 від 22.06.2006 р. за ПП «Ловко-3» визнано право власності на риболовні  судна  - середній чорноморський сейнер «Карс», 1991 року побудови у м. Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045; малий риболовецький сейнер-траулер «Октант», 1989 року побудови у м. Рибинськ, ідентифікаційний номер  ІМО 8730182, ФЯ 3211; малий риболовецький сейнер-траулер  «Еллада», 1987 року побудови  у м. Андропов, ідентифікаційний  номер ІМО 8722903, ФЯ 3201. Але 21.07.2005 р. ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» уклало з ТОВ «Інтерфрост» договори фрахтування суден (бербоут-чартер) №21-02/05  на МРСТ «Октант» та № 23-02/05 на СЧС «Карс» та підписало акти прийому-передачі цих суден 29.07.2005 р. ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» уклало з ТОВ «Інтерфрост» додаткові угоди до вказаних договорів, згідно яких строк дії договорів було визначено з 20.05.2006 р. по 20.05.2011 р. Але фрахтувальник ТОВ «Інтерфрост» не мав наміру використовувати судна як риболовні, оскільки не займається риболовством  та переробкою морепродуктів згідно довідки ЄДРПОУ, та не має відповідної ліцензії та квоти на  вилов риби. Після початку дії договорів                20.05.2006 р. судна фактично не були передані та не  могли бути передані  по акту прийому-передачі ТОВ «Інтерфрост», оскільки ухвалою у справі господарського суду АР Крим               №2-6/7339-2006 від 27.03.2006 р. було накладено арешт на майно ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», у тому числі  й  на зазначені судна. Рішенням ГС АР Крим у справі №2-17/18987-2006 було встановлено, що фрахтувальник не укомплектував риболовні суда екіпажами та не здійснив жодного виходу з порту на відміну від ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», яке на протязі  2005-2006 року здійснювало на  цих суднах лов риби, утримувало судна та його екіпажі.

Також ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» 21.07.2005 р. уклало з ТОВ «Сітрейд», м. Дніпропетровськ, договір фрахтування судна (бербоут-чартер) №22-02/05 на МРСТ «Еллада» та підписало 19.05.2006 р. акт прийому-передачі цього судна. 21.05.2006 р. сторонами договору було підписано додаткову угоду про визначення строку дії договору з 13.07.2006 р. по 20.11.2011 р.  Але  ТОВ «Сітрейд» не мало наміру  використовувати судно  як  риболовне, оскільки  згідно з довідкою ЄДРПОУ не займається риболовством та переробкою  риби та морепродуктів, а також не має відповідної ліцензії та квоти на вилов риби. Крім того, після початку дії договору судно не могло бути  передане по акту прийому-передачі, оскільки ухвалою ГС АР Крим у справі №2-6/7339-2006 від 27.03.2006 р. було накладено арешт на майно ТОВ «Південна мануфактура «Пролив». Позивач також зауважує, що рішенням ГС АР Крим  у справі №2-6/7339-2006 за риболовецьким сільськогосподарським виробничим кооперативом визнано право власності, у тому числі на СЧС «Карс», МРСТ Еллада» та МРСТ «Октант». Тому ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» не мало права передавати ці судна в оренду третім особам.

Відповідач - ТОВ «Південна мануфактура «Пролив»  проти позову заперечує, посилаючись на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Зазначені в позові договори фрахтування  суден  відповідають всім вимогам, встановленим ч.ч. 1-3,5, 6 ст.. 203 Цивільного кодексу України. Реальність настання правових наслідків, які обумовлені договорами фрахту, підтверджується передачею суден за актами прийому-передачі та перерахуванням  орендних платежів за користування ТОВ «Інтерфрост» і ТОВ «Сітрейд»   суднами «Карс», «Октант», «Еллада». Укладання  цих договорів  спрямоване на набуття сторонами договору цивільних прав та обов'язків. Посилання позивача на неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання угоди недійсною. Не є такою підставою й  визнання господарським судом недійсними  внесених змін до установчих документів, на що  посилається позивач. Рішення ГС АР Крим у справі №2-6/7339-2006 про визнання  недійсними змін до установчих документів та про визнання права власності РСВК «Таврія» на СЧС «Карс», МРСТ «Октант» та МРСТ «Еллада» набрало законної  сили лише 24.05.2006 р.  На момент підписання 21.07.2005 р. договорів фрахту та актів прийому передачі-передачі суден право власності на них належало ТОВ «Південна мануфактура «Пролив».

Відповідач  не згоден також з доводами позивача про те, що у зв'язку з накладенням арешту на вказані судна ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» не мало права передавати їх у фрахт, оскільки  за  договорами фрахтування не відбувається відчуження суден. Відповідач вважає, що  фактично при зміні власника суден мало  місце правонаступництво у  договорах фрахтування, та вони залишаються дійсними. Посилаючись на ст.. 35 ГПК України, відповідач також заперечує проти  посилання позивача на факти, встановлені рішеннями  ГС АР Крим у справах №2-6/7339-2006, №2-20/10625-2006, №2-1/11800-2006 (№2-20/5301-2007), №2-29/11042-2006, №2-17/18987-2006, №2-17/18988-2006, у яких сторонами спору не були позивач та відповідачі. На думку відповідача пред'явлений позивачем позов не відповідає способам захисту цивільних прав власника, оскільки у разі задоволення заявленого позову, суд повинен застосувати наслідки недійсності правочину, які стосуються сторін  угоди   і не поширюються на права позивача, який є власником майна, не будучи стороною угоди. На думку відповідача позбавлення ТОВ «Сітрейд» та ТОВ «Інтерфрост» права користування суднами «Карс», «Октант» та «Еллада» не вплине на права позивача щодо цього майна. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Відповідачі ТОВ «Інтерфрост» та ТОВ «Сітрейд» явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відзиви на позов та інші витребувані судом документи не надали.

Спір розглянуто відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України за тими матеріалами, що є у справі.

У судовому засіданні оголошувалися перерви.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», м. Керч, та ТОВ «Інтерфрост», м. Дніпропетровськ, було укладено договір фрахтування судна №23-02/05, згідно з яким судновласник ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» взяв на себе  обов'язок передати на певний час (з 21.07.2005 р. по 21.07.2010 р.) за обумовлену плату (8000,00 грн. в місяць з врахуванням ПДВ) фрахтувальнику ТОВ «Інтерфрост» середній чорноморський сейнер «Карс» без укомплектування екіпажем (бербоут-чартер) для використання у виробничий діяльності. Зазначене судно згідно з актом приймання-передачі від 21.07.2005 р. було передано фрахтувальнику.

29.07.2005 р. сторони підписали додаткову угоду до договору №23-02/05 від 21.02.2005 р., згідно з якою у зв'язку з неможливістю укомплектування СЧС «Карс» екіпажем було змінено строк фрахта – з 20 травня 2006 р. по 20 травня 2011 р.

21.07.2005 р.  між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», м. Керч, та ТОВ «Інтерфрост», м. Дніпропетровськ, було укладено  договір фрахтування судна №21-02/05, відповідно до  якого ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» як судновласник зобов'язалося за обумовлену плату  8000,00 грн. в місяць з врахуванням ПДВ передати фрахтувальнику ТОВ «Інтерфрост» на строк з 21.07.2005 р. по 21.07.2010 р. малий риболовний сейнер-траулер «Октант» без  укомплектування екіпажем (бербоут-чартер) для використання  у виробничий діяльності фрахтувальника. За актом прийому-передачі, підписаним сторонами, передачу судна було здійснено 21.07.2005 р  

29.07.2005 р.  сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою змінили строк фрахта, вказав його з 20.05.2006 р.  по 20.05.2011 р.

21.07.2005 р. ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», м. Керч, уклало з ТОВ «Сітрейд», м. Дніпропетровськ,  договір №22-02/05 фрахтування судна – малого риболовного сейнера-траулера «Еллада» - без укомплектування екіпажем (бербоут-чартер)  строком з 21.07.2005 р. по 21.07.2010 р. за обумовлену плату  - 8000,00 грн. в місяць з врахуванням ПДВ.

За актом прийому-передачі від 19.05.2006 р. судно  було передано фрахтувальнику.

Додатковою угодою від 21.05.2006 р. до договору №22-02/05 від 21.07.2005 р. сторони внесли зміни в п. 1.6 договору, вказав строк фрахту з 13.07.2006 р. по 20.05.2011 р.

Проаналізував докази,  надані сторонами, обставини, встановлені рішеннями господарського суду АР Крим у справах №2-6/7339-2006, №2-20/10625-2006, №2-1/11800-2006 (№2-20/530.1-2007), №2-29/11042-2006А, №2-17/18987-2006, №2-17/18988-2006, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-1907/2006, рішенням Керченського міського суду у справі №2-2391/2006, оглянув оригінали зазначених договорів фрахтування, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог  з наступних підстав.

Ст.. 203 Кодексу торгового мореплавства України визначено, що за договором фрахтування судна на певний час  судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства  на певний час.

Згідно зі ст.. 20 КТМ України судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.   

Укладені  сторонами договори фрахтування суден (бербоут-чартер) за своєю правовою природою є договорами майнового  найму (оренди) у відношенні індивідуально визначеного майна. З врахуванням викладеного, а також положень ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України  до правовідносин сторін за договорами фрахтування суден (договорами оренди) застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України та спеціальних законів.

Згідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Ст.. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням ГС АР Крим у справі №2-6/7339-2006, яке набрало законної  сили, визнані недійсними зміни та доповнення №4 до засновницького договору ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» щодо зміни розміру статутного фонду та кількості учасників товариства, які зареєстровані 05.04.2004 р. виконкомом Керченської міської ради, та рішення учасників ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», оформлене протоколом №5 від 29.03.2003р., про введення у склад учасників  господарського товариства ТОВ «Риболовецька сільськогосподарська виробнича компанія «Рибалки Боспору», збільшення  статутного фонду товариства на 1 536040,43 грн. за рахунок майнового внеску нового  учасника., до складу якого входили й спірні судна. Цим  рішенням також визнано за Риболовецьким  сільськогосподарським кооперативом «Таврія» право власності на майно, зазначене в акті  приймання-передачі майна у статутний фонд ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» від 30.04.2004 р., у тому числі на  малий риболовецький сейнер-траулер «Октант» з обладнанням (рік та місце побудови -  1989, м. Рибінськ, ідентифікаційний номер  ІМО 8730182, ФЯ 3211), малий риболовецький сейнер-траулер  «Еллада», з обладнанням (рік та місце побудови - 1987, м. Андропов, ідентифікаційний  номер ІМО 8722903, ФЯ 3201) та  на середній чорноморський сейнер «Карс» з обладнанням (рік та місце побудови – 1991, м. Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045).

Отже, цим рішенням встановлено незаконність набуття права власності на  спірне майно ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», незаконність володіння та користування ним.

Ці обставини встановлені також рішенням ГС АР Крим у справі №2-17/8988-2006 від 12.02.2007 р., яке залишено без змін постановою ВГСУ від 21.06.2007 р.

Відповідні судові рішення мають преюдиціальне значення для суду.

З наведеного випливає, що ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» отримало без належних правових підстав судна МРСТ «Октант», СЧС «Карс» та МРСТ «Еллада», передало їх у фрахтування третім особам, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та ст.. 203 КТМ України..

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України право чин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою недійсності правочину (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо  не встановлена законом, але одна із  сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Позивач є заінтересованою особою, оскільки  рішеннями ГС АР Крим №2-20/10130-2006 від 22.06.2006 р., №2-20/10132-2006 від 22.06.2006 р., №2-20/10131-2006 від 22.06.2006 р. за ним визнано право власності  на СЧС «Карс» 1991 року побудови у м. Азов, ідентифікаційний номер ІМО 8847155, ФЯ 1045, МРСТ «Октант» 1989 року побудови у м. Рибінську, ідентифікаційний номер  ІМО 8730182, ФЯ 3211,  МРСТ «Еллада» 1987 року побудови у  м. Андропов, ідентифікаційний  номер ІМО 8722903, ФЯ 3201. В той же час сторона за оскарженим договором - ТОВ «Сітрейд» у 2007 р. зверталася до суду з  позовом, у тому числі до ПП «Ловко-3», про усунення перешкод в користуванні орендованим майном. Отже, наявність невизнаного недійсним договора фрахтування надає можливості фрахтувальникам висувати необґрунтовані вимоги щодо майна, власником якого є ПП «Ловко-3». Що стосується застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, то в даному випадку спірне майно не було передане ТОВ «Інтерфрост» та ТОВ «Сітрейд»,  знаходиться у володінні власника ПП «Ловко-3» та не потребує реституції.  

Доводи відповідача про те, що оскільки ГС АР Крим при прийнятті рішення по справі №2-6/7339-2006 від 20.04.2006 р. не було вирішено питання щодо рішення  загальних зборів ТОВ «РСВК «Рибалки Боспору» від 30.04.2003 р., то не  має підстав вважати недійсним правочин щодо передачі майна від ТОВ «РСВК «Рибалки Боспору» до Статутного фонду ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», суперечать чинному законодавству та матеріалам справи. Само по собі це рішення ТОВ «РСВК «Рибалки Боспору» не породжує  правових наслідників. Лише після прийняття відповідного рішення ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» було укладено угоду про передачу майна ТОВ «РСВК «Рибалки Боспору» до статутного фонду «ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», що знайшло відображення у вигляді змін та доповнень до установчого договору ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» від 30.04.2003 р., що не суперечить вимогам ст..ст. 638, 639 Цивільного кодексу України.   

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги у частині визнання недійсними договорів фрахтування відповідають чинному законодавству, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

З таких же підстав,  недійсними є додаткові угоди до договорів фрахтування,  якими вносилися зміни у строк дії договорів: додаткова угода від 29.07.2005 р. до договору №21-02/05 від 21.07.2005 р., додаткова угода від 29.07.2005 р. до договору №23-02/05 від 21.07.2005 р. та додаткова угода від 21.05.2006 р. до договору №22-02/05 від 21.07.2005 р.

Що стосується позовних вимог щодо визнання недійсними акту прийому-передачі МРСТ «Октант» від 21.07.2005 р., акту прийому-передачі МРСТ «Еллада» від 19.05.2006 р., акту  прийому-передачі СЧС «Карс» від 21.07.2005 р., то зазначені спори не віднесені до  компетенції господарських судів згідно до ст.. 12  Господарського процесуального кодексу України.

Отже в цієї частині позову провадження у справі підлягає припиненню згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За правилами ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру  задоволених позовних  вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, п. 1 ч. 1 ст. 80,  82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними договір фрахтування судна (бербоут-чартер) №21-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» та ТОВ «Інтерфрост» відносно малого  риболовного сейнеру-траулеру «Октант» та додаткову угоду до цього договору, укладену 29.07.2005 р.

3.          Визнати недійсним договір фрахтування судна (бербоут-чартер) №22-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» та ТОВ «Сітрейд» відносно малого риболовного сейнеру-траулеру «Еллада» та додаткову угоду до цього договору, укладену 21.05.2006 р.

4.          Визнати недійсним договір фрахтування судна (бербоут-чартер) №23-02/05, укладений 21.07.2005 р. між ТОВ «Південна мануфактура «Пролив» та ТОВ «Інтерфрост»  відносно  середнього чорноморського сейнеру «Карс» та додаткову угоду до цього договору, укладену 29.07.2005 р.

5.          В решті позову  провадження по справі припинити.

6.          Стягнути  з відповідача  ТОВ «Південна мануфактура «Пролив», (98312, м. Керч,  вул.. Кірова, 41; п/р 26009301392960 у Промінвестбанку у м. Керчі, МФО 324548, ЄДРПОУ 32316216) на користь Приватного підприємства «Ловко-3», (95000, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 7, кв. 173; п/р 2600249769 у АППБ «Аваль», м. Київ,  МФО  380805, ЄДРПОУ 34058163) 18,90 грн. державного мита та 26,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Стягнути з ТОВ «Інтерфрост», (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Тітова, 5, кв. 31; п/р 26005050201330 в КБ Приватбанк, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 33613269) на користь Приватного підприємства «Ловко-3», (95000, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 7, кв. 173; п/р 2600249769 у АППБ «Аваль», м. Київ,  МФО  380805, ЄДРПОУ 34058163) 18,90 грн. державного мита та 26,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Стягнути з  ТОВ «Сітрейд», (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Пастера, 12; п/р 26006050200727 в КБ Приватбанк, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 33613232) на користь Приватного підприємства «Ловко-3», (95000, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 7, кв. 173; п/р 2600249769 у АППБ «Аваль», м. Київ,  МФО  380805, ЄДРПОУ 34058163) 18,90 грн. державного мита та 26,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9.          Повернути Приватному підприємству «Ловко-3», (95000, м. Сімферополь, вул.. Б.Куна, 7, кв. 173; п/р 2600249769 у АППБ «Аваль», м. Київ,  МФО  380805, ЄДРПОУ 34058163) з Державного бюджету 28,30 грн. державного мита, помилково сплаченого  за квитанцією №0240005154 від 14.04.2007 р., та                 39,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, помилково сплачених за квитанцією №020005153 від 14.04.2007 р.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоглазова І.К.