Постанова

від 24.09.2012 по справі 2а/0470/5237/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/5237/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В. за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_4 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень № 451-р-11 від 11.08.2012р., № 453-р-11 від 11.08.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 року гр. ОСОБА_4 звернулася з позовом до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та просить визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 451-р-11 від 11.08.2011р. та № 453-р-11 від 11.08.2011р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на підставі розпоряджень голови Новомосковської РДА № 702-р-09 від 19.05.2009р. було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого сільського господарства громадянами на території Піщанської сільської ради та в подальшому розпорядженням № 1285-р-09 від 16.09.2009р. передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки. Позивач зазначає, що на підставі зазначених розпоряджень нею було набуто право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1223285500:01:601:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства про що отримано відповідний державний акт на землю. Приймаючи оспорювані розпорядження, якими були скасовані розпорядження № 702-р-09 і № 1285-р-09, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки відповідно до вимог ст. 118 Конституції України та ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» рішення голів місцевих державних адміністрацій можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або до суду.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що оспорювані розпорядження суперечать ст. 118 Конституції України та ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», порушують права та інтереси позивача, а тому просить їх визнати протиправними та скасувати, оскільки у голови райдержадміністрації відсутні повноваження скасовувати розпорядження, які прийняті попереднім головою райдержадміністрації на своєму рівні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 10.07.2012р. надав до канцелярії суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за відсутності представника Новомосковської райдержадміністрації згідно до вимог ст.ст. 49, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, заперечень на вимогу суду та будь-яких письмових пояснень з приводу позову відповідач не надав(а.с.21).

Згідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням наданих відповідачем документів.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.09.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, який брав участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для задоволення позову частково в частині визнання протиправним та скасування розпорядження № 453-р-11 від 11.08.2011р. що стосується прав і інтересів позивачки, а в частині визнання протиправним розпорядження № 451-р-11 від 11.08.2011р. слід провадження у справі закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно розділу Х Перехідних положень п. 12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що 19.05.2009р. розпорядженням голови районної державної адміністрації № 702-р-09 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам згідно зі списком, що додається за рахунок земель запасу на території Піщанської сільської ради. Згідно Додатку до зазначеного розпорядження було визначено список громадян, яким передається земельна ділянка у власність, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_14 (а.с. 31).

Надалі, 16.10.2009р. розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації №1285-р-09 були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки громадянам за рахунок земель запасу на території Піщанської сільської ради, згідно з додатком. За Додатком до вказаного розпорядження визначено список громадян, яким передаються земельні ділянки у власність, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с.30).

Позивач на підставі вищевказаного розпорядження від 16.10.2009р. № 1285-р-09 отримала державний акт на право власності серії АИ № 081083 від 18.02.2010р. на земельну ділянку у розмірі 2.0000 га, Кадастровий номер 1223285500:01:601:0012, розташовану на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства, що посвідчує факт права власності позивача на зазначену земельну ділянку (а.с.45).

В подальшому, за протестом Новомосковського міжрайонного прокурора від 05.08.2011р., голова райдержадміністрації своїми розпорядженнями від 11.08.2011р. № 451-р-11 та № 453-р-11 скасував розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації від 16.10.2009р. № 1285-р-09 «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Піщанської сільської ради» та розпорядження №702-р-09 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.22-29).

10.07.2012р. за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/5239/12 за позовом гр. ОСОБА_13 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи - ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, позов було задоволено повністю та скасовано розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації Дніпропетровської області № 451-р-11 від 11.08.2011р. Зазначене рішення набрало законної сили 30.07.2012р.(а.с.36-37).

Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду даної справи, зокрема, щодо позовних вимог про скасування розпорядження № 451-р-11 від 11.08.2011р. є рішення суду, яке набрало законної сили з того самого предмету спору та з тих же підстав, що підтверджується змістом відповідного рішення суду (а.с.36-37).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала

суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування розпорядження № 451-р-11 від 11.08.2011р. провадження у справі слід закрити у зв'язку з наявністю рішення суду з того самого спору, яке набрало законної сили на підставі п.4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір щодо протиправності оспорюваного позивачем розпорядження від 11.08.2011р. № 453-р-11, суд виходить із того, що відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням норми ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що оспорюване розпорядження прийнято відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та з порушенням законів України.

Так, статтею 118 Конституції України визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актом законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади надано головам обласних державних адміністрацій ( ч.3 ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Наведеним вище нормам Конституції відповідає і ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» згідно до якої акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Отже, з системного аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства, можна дійти висновку про те, що вищевказаними нормами Конституції України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації» не передбачено скасування свого розпорядження навіть на підставі протесту прокурора. Відповідні повноваження щодо скасування актів голів районних державних адміністрацій вказаними Законами надані головам місцевих державних адміністрацій вищого рівня або підлягають оскарженню до суду.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що Закон України «Про прокуратуру» прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним в частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акту (частина перша, третя, четверта ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»). Як зазначає Конституційний Суд України, за змістом ч.2 ст. 144 Конституції України, ч. 10 ст. 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому, Конституційний Суд України вказує, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному ( ч.3 ст. 8, ч. 2 ст. 55). Також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. ЦК є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість в тому, що існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп. Також Конституційний Суд України вказав на те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р., яке наявне у матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження № 453-р-11 від 11.08.2011р. в частині прав і інтересів гр. ОСОБА_4 вийшов за межі наданих йому повноважень, що суперечить нормам ст. 118 Конституції України, ст.ст. 33, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також Рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, оскільки скасування розпоряджень голови Новомосковської райдержадміністрації № 702-р-09 від 19.05.2009р. та № 1285-р-11 від 16.10.2009р. про передачу земельних ділянок у власність громадянам відповідно до додатків до зазначених розпоряджень за якими позивачкою - ОСОБА_4 отримано державний акт на землю може бути здійснено лише на підставі судового рішення, про що зазначено у вказаному вище рішенні Конституційним Судом України.

Відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, щодо скасування розпоряджень голови Новомосковської райдержадміністрації у порядку встановленому Конституцією України, законами України на момент розгляду цієї справи відповідачем суду не надано.

В той же час, слід зазначити, що судом під час розгляду справи встановлено, що оспорюване розпорядження № 453-р-11 від 11.08.2011р. стосується не лише прав і інтересів позивачки - ОСОБА_4, а й інших громадян, які наведені у додатках до розпоряджень № 702-р-09 від 19.05.2009р., № 1285-р-09 від 16.10.2009р. та враховуючи, що вказані у них громадяни не є позивачами за даним позовом, а гр. ОСОБА_4 не надані повноваження щодо захисту прав і інтересів вказаних осіб, з метою не допущення порушення прав і інтересів вказаних вище громадян, оскільки оспорюване розпорядження стосується і їх інтересів, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження № 453-р-11 від 11.08.2011р. лише в частині прав і інтересів, що стосується гр. ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, наданими суду документами не довів правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження та не надав суду відповідних доказів на спростування вищенаведених доказів.

Згідно ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,

передбачені Конституцією.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності прийнятого розпорядження № 453-р-11 від 11.08.2011р. в частині що стосується її прав і інтересів, а тому її позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване розпорядження скасуванню, оскільки, воно прийняте з порушенням норм Конституції України та законів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за квитанцією № 23 від 10.05.2012р. сплачено судовий збір у розмірі 32 грн. 19 коп.(а.с.2), то підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72,86,94, 122, 128, 157, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву гр. ОСОБА_4 до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень № 451-р-11 від 11.08.2012р., № 453-р-11 від 11.08.2011р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 453-р-11 від 11.08.2011р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації» в частині прав та інтересів, що стосуються гр. ОСОБА_4.

В частині позовних вимог щодо скасування розпорядження № 451-р-11 від 11.08.2011р. «Про скасування розпоряджень голови райдержадміністрації» - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь гр. ОСОБА_4 - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп. ( шістнадцять грн. 09 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.09.2012р.

Суддя С.О. Конєва