Постанова

від 25.09.2012 по справі 0870/8390/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Справа № 0870/8390/12

12 год. 45 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Лазько Д.В.

за участю представника позивача Рей А.І.

представника відповідача Голояд Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Куйбишевського району електричних мереж

до: Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області

про: зобов'язання відшкодувати витрати

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Куйбишевського РЕМ звернулось з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з наданням пільг за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 в розмірі 32520 грн. 48 коп. посилаючись на те, що відповідачем у зазначений період не здійснюється відшкодування витрат позивача, які пов'язані з постачанням електричної електроенергії споживачам з урахуванням 50 % пільги без обмеження норм постачання електроенергії по пільговій категорії осіб «міліціонер на пенсії», що є порушенням Закону України «Про міліції»

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представник позивача пояснив, що відповідачем у період з 01.01.2012 по 30.06.2012 взагалі не здійснюється відшкодування витрат позивача, пов'язаних з постачанням електроенергії для пільгової категорії споживачів, які мають статус «міліціонер на пенсії», електроенергія яким постачалась з 50% знижкою від її вартості на загальний розмір постачання. Представник позивача зазначив, що Куйбишевським РЕМ щомісячно подавались до відповідача відповідні розрахунки та акти звіряння,відшкодування по яким не проведено. Також представник позивача зазначив, що нормами статті 22 Закону України «Про міліцію» не передбачено обмежень щодо норм споживання електроенергії, в межах яких надається пільга 50 % від її вартості, у зв'язку з чим вважає, що відповідач безпідставно не відшкодовує витрати позивача з постачання електроенергії з наданням 50 % знижки на загальний обсяг постачання.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що нормативи, в межах яких надаються пільги щодо оплати електричної енергії визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати», у зв'язку з чим Управлінням праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області не здійснювало відшкодування витрат позивача, оскільки розрахунки по пільговим категоріям осіб «міліціонер на пенсії» які подавались до відповідача для відшкодування витрат були складені без врахування норм споживача, що згідно з пунктом 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.203 № 117 є підставою для не проведення розрахунків. Також представник відповідача зазначила, що відшкодування здійснює лише в межах фінансування.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ВАТ «Запоріжжяобленерго» Куйбишевський РЕМ за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 подані до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою №2-пільга:

за січень 2012 року відносно 41 особи на суму 8970 грн. 89 коп.;

за лютий 2012 року відносно 43 осіб на суму 8584 грн. 70 коп.;

за березень 2012 року відносно 40 осіб на суму 5841 грн.20 коп.;

за квітень 2012 року відносно 41 осіб на суму 4673 грн. 81 коп.;

за травень 2012 року відносно 29 осіб на суму 2148 грн. 65 коп.;

за червень 2012 року відносно 41 осіб на суму 2301 грн. 23 коп.

Отримання зазначених розрахунків відповідачем не заперечується його представником.

За вказаний період позивачем також подавались Акти звіряння рахунків нарахованих сум та субсидій населення за енергопостачання за періоди січень-червень 2012 року, які залишились не підписаними відповідачем (а.с 11-22). Відомості у зазначених актах відповідають відомостям щодо вартості наданих пільг, зазначених у розрахунках за формою №2-пільга.

Загальна сума понесених позивачем за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 витрат, пов'язаних з наданням пільг 43 особам, які мають статус «міліціонер на пенсії» та відповідно пільгу у розмірі 50%, становить 32520 грн. 48 коп. (а.с 23-25).

Між сторонами відсутній спір з приводу кількості спожитої електроенергії, переліку та кількості осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» позивач має право на покриття витрат, пов'язаних із наданням пільг та субсидій (дотацій), які виникають при постачанні електроенергії цим категоріям споживачів у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно частиною 4 статті 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на додаткову соціальну пільгу, визначену Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 22 Закону України «Про міліцію»).

Зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якою частину четверту доповнено словами «в межах норм, встановлених законодавством» - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно Рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008 «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)».

Таким чином, зазначена норма з 22.05.20008 існує в такій редакції: «Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива».

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. До їх числа, серед іншого, належать нормативи користування житлово-комунальними послугами щодо яких держава надає пільги.

Положенням статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги, зокрема, щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з статтею 21 вказаного Закону, окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення. Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Згідно з пунктом третім «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 відповідач є Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Пунктом 10 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, встановлено, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».

Норми, в межах яких надаються пільги на оплату за житлово-комунальні послуги, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96 №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати».

Згідно з вимогами абзацу другого підпункту «а» пункту 1 вищезазначеної постанови, громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, зазначені пільги надаються в межах таких норм - - у розмірі 75 кВт. год на сім'ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім'ї мають право на знижку, і додатково 15 кВт. год на кожного іншого члена сім'ї, а також осіб, які не належать до членів сім'ї пільговика, але зареєстровані і проживають у зазначеному житловому приміщенні (будинку) і мають право на знижку плати, але не більш як 150 кВт. год на місяць.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 у справі №20-рп/2011 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення «Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік») одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України наданого Конституційним Судом України в Рішенні від 25.01.2012 у справі № 3-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України, однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом третім Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що у 2012 році норми і положення статті 22 Закону України «Про міліцію» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати», визначено, що громадяни, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг зазначені пільги надаються в межах норм визначених даною постановою.

Таким чином, існує законодавчо визначений Порядок надання пільг, та норм, в межах яких вони надаються, що відповідає принципам використання бюджетних коштів, та спростовує посилання позивача про обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області здійснювати на його користь відшкодування витрат, пов'язаних з наданням споживачам пільг з оплати за електроенергію без обмеження норм споживання.

Посилання позивача про те, що положення Закону України «Про міліцію» не містять обмежень щодо норм, в межах яких надаються пільги, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані норми, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 як нормативно-правового акту який має нижчу юридичну силу, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012, повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати» видана в межах його компетенції, на основі і на виконання законів України, є чинною, тому застосування визначених у ній норм, в межах яких надаються пільги на оплату за житлово-комунальні послуги, повністю узгоджується з приписами пункту третього Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», яким установлені обмеження щодо застосування у 2012 норм і положень статті 22 Закону України «Про міліцію».

Крім того, відповідно до цього ж пункту Прикінцевих положень, визначення порядку і розміру застосування положень статті 22 Закону України «Про міліцію» у 2012 році віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, яким буд-які зміни до Постанови від 01.08.1996 року №879 стосовно норм, в межах яких надаються пільги, не вносились.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з постачання електроенергії пільговим категоріям осіб понад норм, встановлених зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення витрат, пов'язаних з постачанням електроенергії, в межах норм, то суд приходить до висновку, що в цій частини позов також не підлягає задоволенню з наступних підстав .

Як встановлено судом, за період з 01.01.2012 з 30.06.2012 відповідачем відшкодування взагалі не проводилось, у тому числі щодо вартості послуг, які надані в межах норм постачання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 11 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Враховуючи, що у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою №2-пільга, які подавались ВАТ «Запоріжжяобленерго» Куйбишевський РЕМ відповідачу за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 інформація щодо розміру наданих пільг була зазначена без врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянам, які мають пільги щодо їх оплати», суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно не проведено відшкодування витрат до усунення розбіжностей.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами, у зв'язку з чим приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 19, 52, 71,72 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша

Постанову виготовлено у повному обсязі 01.10.2012.