Постанова

від 01.10.2012 по справі 1570/4043/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4043/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ "Маренеро" до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Маренеро" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0002832301 прийняте ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 7682/23-1/37477668 від 28.12.2011 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності відображення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись ст.ст. 198, 201 ПК України, вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, з позовом не погодився, у задоволенні просив відмовити.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ТОВ "Маренеро" має статус юридичної особи та зареєстроване у Виконавчому комітеті Одеської міської ради 03.02.2011 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 27.12.2011 року за № 2237 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності відображення ТОВ "Маренеро" різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2011 року.

28.12.2011 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 7682/23-1/37477668, за висновками якого було встановлено порушення позивачем п. п. 185, 187, 188, ПК України, та встановлено завищення ТОВ "Маренеро" від'ємного значення у різниці поточного звітного періоду у розмірі -533 грн. 644 коп.

Відповідач на підставі на акту № 7682/23-1/37477668 від 28.12.2011 року прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0002832301, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі - 533 грн. 644 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що відповідач при складанні Акту перевірки детально не вивчив суть здійснених позивачем операцій та помилково зазначив про здіснення ТОВ "Центр Механіка" на адресу ТОВ "Маренеро" ремонтних та монтажних po6iт, хоча насправді ТОВ "Маренеро" був придбаний у ТОВ "Центр Механіка" готовий об'єкт нерухомості, ремонтні та монтажні роботи позивачем у ТОВ "Центр Механіка" не були придбані, що свідчить про те, що позивач не має відношення до операцій, які здійснювались по ланцюгу між ТОВ "СК Пальміра", ТОВ "ДП Ocipic-монтажспецбуд", ТОВ "Арктан".

У зв'язку чим позивач вважав висновок податкового органу абсолютно надуманим, безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, у зв'язку з чим просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати, оскільки у пepioдi, що перевірявся - серпень 2011 року ТОВ "Маренеро" отримало податкові накладні № 1 від 17.06.2011 року, № 2 від 22.06.2011 року, № 3 від 23.06.2011 року, № 4 від 10.08.2011 року, № 5 від 11.08.2011 року, № 6 від 17.08.2011 року, № 7 від 19.08.2011 року, № 8 від 22.08.2011 року, № 9 від 23.08.2011 року на суму ПДВ 1196009,37 грн., в той час як, Акти перевірок стосовно нікчемності та безтоварність здійснених ТОВ "СК Пальміра" до ТОВ "ДП Ocipic-монтажспецбуд" операцій були складені лише 17.11.2011 року та 23.12.2011 року, тобто після здійснення операцій з придбання позивачем об'єкту нерухомості.

Однак на думку позивача відповідач не навів жодних доказів того, що операції між ТОВ "СК Пальміра" до ТОВ "ДП Ocipic-монтажспецбуд" взагалі мають відношення до операцій між позивачем та ТОВ "Центр Механіка" про придбанню нерухомості, а тому доводи відповідача з посиланням на Акти перевірки ДПІ у Суворовському районі від 23.12.2011 року № 7561/23-1 та ДПІ у Малиновському райош м. Одеси від 07.11.2011 року № 323/23-214/22457680 неможливо вважати достатнім доказом нікчемності правочину про придбанню позивачем нерухомості.

Крім того позивач також звернув увагу на те, що посилання податкового органу в Акті перевірки на нікчемність угод також є неправомірними, оскільки у акті перевірки зазначено, що такі правочини є нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав i свобод людини i громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Однак, відповідач не прийняв до уваги те, що протягом 2011 року ст. 228 ЦК України була зменшена та доповнена частиною 3, яка вимагає визнавати правочини, що порушують публічний порядок недійсними в судовому порядку, а не самостійно податковою в акті перевірки. При цьому такий висновок підтверджується Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року N742/11/13-11.

А тому на думку представника позивача відповідач перевищив свої повноваження та не звернувся до суду в порядку, визначеному законодавством для визнання угод недійсними.

У свою чергу представник відповідача зазначив, що з позовними вимогами вони не згодні, оскільки діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення;

- первинна бухгалтерська документація;

- розрахунок податку на додану вартість;

- платіжне доручення;

- витяг про державну реєстрацію прав;

- договір купівлі-продажу;

- витяг з Державного реєстру правочинів;

- договір про повний розрахунок;

- податкові накладні;

- акт приймання-передавання майна;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Таким чином, відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в розмірі - 533 грн. 644 коп. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за серпень 2011 рік ґрунтується на тому, що угоди між позивачем та його контрагентом були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності, оскільки не відповідають сутності господарської операції.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також й іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі - 533 грн. 644 коп. та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник позивача довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі -2146 грн. 00 коп.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ "Маренеро" до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсягу.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 28.12.2011 року № 0002832301.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь ТОВ "Маренеро" судовий збір у розмірі - 2146 грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

01 жовтня 2012 року

Суддя: Гусев О.Г.

.

.

.

.