Постанова

від 18.09.2012 по справі 8237/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. справа № 2а-8237/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представників позивача - Макаренко О.А., Сінаюк О.Ю.,

представник відповідача - Тютюнник В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012302 від 10.01.2012 року. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав усних заперечень, які заявив у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" (код ЄДРПОУ 32438184) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.04.2003 року.

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" знаходиться на обліку у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 02.06.2003 року за № 1423.

З 20.12.2011 року по 26.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Фірма "Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №4010/23-212/32438184 від 26.12.2011 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п.п.198.3, п.п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 29573,25 грн. у тому числі за лютий 2011 року в сумі 29573,25 грн.

Сутність порушень ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що при дослідженні проведених операцій з надання послуг ТОВ фірмою «Ліон»та враховуючи матеріали допиту ОСОБА_5, встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, що підписані від імені директора ТОВ фірма «Ліон»ОСОБА_5, які підтверджують виконання правочинів по наданню маркетингових послуг у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог п. 48.7 ст. 48 ПК України та не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Вищенаведене, на думку ДПІ, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, та як наслідок недійсності правочину на підставі ч.5. ст. 203, ст. ст. 215, 216 ЦК України, що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період в порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000012302 від 10.01.2012 року, яким підприємству було донараховано 29573,25 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну скаргу до ДПА у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 06.04.2012 року №1601/10/10-212 ДПС У Харківській області у задоволенні скарги ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" було відмовлено, з яким позивач не погодився та подав відповідну скаргу до ДПС України, про результати розгляду повторної скарги від 01.06.2012 року №9360/6/10-2115 ДПС України у задоволенні скарги позивача було відмовлено.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки №4010/23-212/32438184 від 26.12.2011 року та підтверджується матеріалами справи ТОВ «Нью Імідж Маркетінг Груп" мав взаємовідносини з ТОВ фірмою «Ліон», на підставі договорів №11-01/02 від 11.01.2011 року, №05/01-02 від 05.01.2011 року, №20-01/1 від 20.01.2011 року, №05/01-01 від 05.01.2011 року, №03-02/01 від 03.02.2011 року, з яких вбачається, що ТОВ фірма "Ліон" виконувала роботи у сфері маркетингових послуг.

За вищезазначеними договорами було складено акти здачі-прийому виконаних робіт та податкові накладні (акти здачі-прийому виконаних робіт та податкові накладні приєднані до матеріалів справи).

Відповідно до матеріалів справи до договору №11-01/02 від 11.01.2011 року згідно акту здачі прийому-передачі виконаних робіт від 25.02.2011 року та податкової накладної №413 від 25.02.2011 року було надано маркетингові послуги на суму 34314,00 грн.;

до договору №05/01-02 від 05.01.2011 року згідно акту здачі-прийому виконаних робіт від 18.02.2011 року та податкової накладної №310 від 18.02.2011 року було надано маркетингові послуги на суму 19251,00 грн.;

до договору №20-01/01 від 20.01.2011 року згідно акту здачі-прийому виконаних робіт від 08.02.2011 року та податкової накладної №183 від 08.02.2011 року було надано маркетингові послуги на суму 74614,00 грн.;

до договору №05/01-01 від 05.01.2011 року згідно акту здачі-прийому виконаних робіт від 01.02.2011 року та податкової накладної №57 від 01.02.2011 року було надано маркетингові послуги на суму 18540,00 грн.;

до договору №03-02/01 від 03.02.2011 року згідно акту здачі-прийому виконаних робіт від 25.02.2011 року та податкової накладної №414 від 01.02.2011 року було надано маркетингові послуги на суму 30720,00 грн.;

Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеної між ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" та ТОВ фірма "Ліон" угод.

Відповідно до п.198.1 ст.198. ПК України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ТОВ фірма "Ліон" разом із підписанням актів здач-прийому виконаних робіт за договорами №11-01/02 від 11.01.2011 року, №05/01-02 від 05.01.2011 року, №20-01/01 від 20.01.2011 року, №05/01-01 від 05.01.2011 року, №03-02/01 від 03.02.2011 року було надано ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" відповідні податкові накладні №5 від 17.02.2011 року, №4 від 11.02.2011 року, №3 від 09.02.2011 року, №1 від 01.02.2011 року, №2 від 02.02.2011 року, №6 від 28.02.2011 року, які знаходяться в матеріалах справи.

При дослідженні наданих податкових накладних суд зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам наведеної вище норми, а саме мають всі необхідні реквізити та є в наявності.

Як свідчать матеріали справи, податкову накладну відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, яким визначено що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку надодану вартість, а тому і включена до складу податкового кредиту зазначених сум ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ у Фрунзенському районі в акті перевірки не відповідає дійсності.

Щодо твердження про недійсність угод, укладених ТОВ фірма "Ліон" із контрагентами, зокрема ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між ТОВ фірма "Ліон" із контрагентами, зокрема ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним в акті перевірки відносно недійсності або нікчемності укладених правочинів ТОВ фірма "Ліон" та ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп", оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів адміністративної справи, ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ фірма "Ліон" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи приймаються судом до уваги, оскільки скріплені печаткою підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" було правомірно нараховано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ фірма "Ліон".

Стосовно висновків ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені між ТОВ фірма "Ліон" та ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.3 розділу II Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. З викладеного виходить, що лише за відсутності первинних документів, перевіряючі можуть посилатися на інші докази порушення.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які було укладено між ТОВ фірмою"Ліон" та ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп", визнані судом недійсними.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між ТОВ фірмою "Ліон" та ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп", а також податкові накладні, виписані по вказаним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000012302 від 10.01.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Нью Імідж Маркетінг Груп" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова №0000012302 від 10.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Імідж Маркетінг Груп" судовий збір у розмірі 295.74 грн. (двісті дев'яносто п'ять гривень сімдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 вересня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.