Постанова

від 27.09.2012 по справі 9711/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 вересня 2012 р. № 2-а- 9711/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Кіпенко Я.І.,

представника позивача - Пунтуса О.М.,

представника відповідача - Мотузенко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Торгово-Транспортної Приватної фірми "ПРОСТІР" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Торгово-Транспортна Приватна фірма "Простір" (далі - ТТ ПФ "Простір"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000822201 повністю; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000812201 повністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року, на підставі яких були прийняті спірні податкові - повідомлення рішення. При цьому, позивач посилається на те, що укладені ним договори з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», нікчемність яких встановлена податковим органом, виконані сторонами у повному обсязі та оформлені документами, у тому числі податковими накладними, які складені відповідно до норм чинного законодавства, а результати цих операцій використанні в господарській діяльності позивача. Позивач зазначив, що на момент укладання договорів ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» перебували на податковому обліку та були платниками усіх податків та зборів. Таким чином, позивач вважає, що зазначені правочини, нікчемність яких відповідачем не доведена, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є незаконними, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, та просив суд відмовити в їх задоволенні. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлені зокрема наступні порушення: угоди, що укладені ТТ ПФ " Простір" з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у періоді з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 205, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТТ ПФ «Простір», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; ст. 5 п. 5.1, п. 5.2 п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення у ТТ ПФ «Простір» витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Оріал» у сумі 10204 грн. у 1 кварталі 2011 року та заниження суми податку на прибуток за ставкою 25% у сумі 2551 грн. у 1 кварталі 2011 року; п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення у ТТ ПФ «Простір» витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у сумі 143474 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 125674 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 17800 грн., та заниження суми податку на прибуток за ставкою 23% у сумі 32999 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 28905 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 4094 грн.; ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність у ТТ ПФ «Простір» податкового кредиту по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг та запчастин у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у сумі 30734 грн., у т.ч. за березень 2011 року у сумі 2041 грн., за квітень 2011 року у сумі 13025 грн., за травень 2011 року у сумі 5867 грн., за червень 2011 року у сумі 6242 грн., за липень 2011 року у сумі 3560 грн., що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Таким чином, податковий орган вважає, що податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ТТ ПФ "Простір" зареєстровано 19.07.1993 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, є платником податку на додану вартість, код ЄДРПОУ 21213964, та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №672819, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №210538, що приєднані до матеріалів справи.

Видами діяльності ТТ ПФ "Простір", зокрема, є діяльність, що полягає у наданні послуг вантажного автомобільного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту до якої входить надання транспортно-експедиційних послуг, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №672819.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 12.06.2012 року №609 та направлення №598 від 13.06.2012 року фахівцем Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТТ ПФ "Простір", код ЄДРПОУ 21213964, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року (а.с. 14-29 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року встановлені наступні порушення позивачем: угоди, що укладені ТТ ПФ " Простір" з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у періоді з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року в порушення ч. 1 ст. 203, ст. 205, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТТ ПФ «Простір», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; ст. 5 п. 5.1, п. 5.2 п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення у ТТ ПФ «Простір» витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Оріал» у сумі 10204 грн. у 1 кварталі 2011 року та заниження суми податку на прибуток за ставкою 25% у сумі 2551 грн. у 1 кварталі 2011 року; п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення у ТТ ПФ «Простір» витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у сумі 143474 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 125674 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 17800 грн., та заниження суми податку на прибуток за ставкою 23% у сумі 32999 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 28905 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 4094 грн.; ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність у ТТ ПФ «Простір» податкового кредиту по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг та запчастин у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у сумі 30734 грн., у т.ч. за березень 2011 року у сумі 2041 грн., за квітень 2011 року у сумі 13025 грн., за травень 2011 року у сумі 5867 грн., за червень 2011 року у сумі 6242 грн., за липень 2011 року у сумі 3560 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки позивач надав до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби свої заперечення від 21.06.2012 року, на які отримав відповідь листом від 22.06.2012 року №5958/10/22-115, якою висновки акту визнано вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, що приєднаний до матеріалів справи.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 27.06.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000812201, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 35551,00 грн., у тому числі за основним платежем 35550,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.; №0000822201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31625,00 грн., у тому числі за основним платежем 30734,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 891,00 грн. (а.с. 11-12 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг та запчастин у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» у 1-3 кварталах 2011 року, а також формування позивачем у цих періодах податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», по яким встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту, та як наслідок вчинення правочинів, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлюється Податковим кодексом України.

Так, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Оріал" було укладено договір від 01.04.2011 року №11-256 на транспортно-експедиційне обслуговування, що приєднаний до матеріалів справи, відповідно до умов якого ТОВ "Оріал" надало позивачу транспортно-експедиційні послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №238 від 28.07.2011 року на загальну суму 7500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1250 грн.), №233 від 01.07.2011 року на загальну суму 6500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1083,33 грн.), №300 від 15.06.2011 року на загальну суму 21500 грн. (у т.ч. ПДВ - 3583,33 грн.), №460 від 31.05.2011 року на загальну суму 19900 грн. (у т.ч. ПДВ - 3316,67 грн.), №209 від 17.05.2011 року на загальну суму 9200 грн. (у т.ч. ПДВ - 1533,33 грн.), №384 від 29.04.2011 року на загальну суму 4700 грн. (у т.ч. ПДВ - 783,33 грн.), №191 від 21.04.2011 року на загальну суму 11500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1916,67 грн.), №85 від 12.04.2011 року на загальну суму 11560 грн. (у т.ч. ПДВ - 1926,67 грн.), що приєднані до матеріалів справи.

На виконання умов договору від 01.04.2011 року №11-256 ТОВ "Оріал" було виписано та надано позивачу рахунки - фактури №238 від 28.07.2011 року на загальну суму 7500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1250 грн.), №233 від 01.07.2011 року на загальну суму 6500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1083,33 грн.), №300 від 15.06.2011 року на загальну суму 21500 грн. (у т.ч. ПДВ - 3583,33 грн.), №460 від 31.05.2011 року на загальну суму 19900 грн. (у т.ч. ПДВ - 3316,67 грн.), №209 від 17.05.2011 року на загальну суму 9200 грн. (у т.ч. ПДВ - 1533,33 грн.), №384 від 29.04.2011 року на загальну суму 4700 грн. (у т.ч. ПДВ - 783,33 грн.), №191 від 21.04.2011 року на загальну суму 11500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1916,67 грн.), №85 від 12.04.2011 року на загальну суму 11560 грн. (у т.ч. ПДВ - 1926,67 грн.) та податкові накладні №238 від 28.07.2011 року на загальну суму 7500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1250 грн.), №233 від 01.07.2011 року на загальну суму 6500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1083,33 грн.), №300 від 15.06.2011 року на загальну суму 21500 грн. (у т.ч. ПДВ - 3583,33 грн.), №460 від 31.05.2011 року на загальну суму 19900 грн. (у т.ч. ПДВ - 3316,67 грн.), №209 від 17.05.2011 року на загальну суму 9200 грн. (у т.ч. ПДВ - 1533,33 грн.), №384 від 29.04.2011 року на загальну суму 4700 грн. (у т.ч. ПДВ - 783,33 грн.), №191 від 21.04.2011 року на загальну суму 11500 грн. (у т.ч. ПДВ - 1916,67 грн.), №85 від 12.04.2011 року на загальну суму 11560 грн. (у т.ч. ПДВ - 1926,67 грн.), що приєднані до матеріалів справи.

Вказані послуги надані згідно заявок контрагентів позивача, а саме заявок №11-2707 від 27.07.2011 року, №11-2607 від 26.07.2011 року, №11-2507 від 25.07.2011 року, №11-2206 від 22.06.2011 року, №11-2006 від 20.06.2011 року, №11-1406-1 від 14.06.2011 року, №11-1406 від 14.06.2011 року, №11-0706 від 07.06.2011 року, №11-0606-1 від 06.06.2011 року, №11-0606 від 06.06.2011 року, №11-0106 від 01.06.2011 року, №11-3105-2 від 31.05.2011 року, №11-3105-1 від 31.05.2011 року, №11-3105 від 31.05.2011 року, №11-3005 від 30.05.2011 року, №11-2705-1 від 26.05.2011 року, №11-2705 від 27.05.2011 року, №11-2605-1 від 26.05.2011 року, №11-2605 від 26.05.2011 року, №11-1805 від 18.05.2011 року, №11-1705 від 17.05.2011 року, №11-1605 від 16.05.2011 року, №11-256 від 12.05.2011 року, №11-1105 від 11.05.2011 року, №11-1005 від 10.05.2011 року, №11-2804 від 28.04.2011 року, №11-2204 від 22.04.2011 року, №11-2004/1 від 20.04.2011 року, №11-2004 від 20.04.2011 року, №11-1904 від 19.04.2011 року, №11-1804 від 18.04.2011 року, №11-1404 від 14.04.2011 року, №11-1204 від 12.04.2011 року, №11-1104/2 від 11.04.2011 року, №11-1104/1 від 11.04.2011 року, №11-1104 від 11.04.2011 року, №11-0504 від 05.04.2011 року, виконання яких підтверджується відповідними актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), договорами, рахунками - фактур товарно-транспортними накладними, та податковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, та у зв'язку з наданням яких ТТ ПФ "Простір" отримано прибуток по даним угодам.

Також позивачем у ТОВ "Оріал" були придбані запасні частини згідно рахунку - фактури № 55 від 24.03.2011р., товарної накладної №55 від 24.03.2011р., податкової накладної №55 від 24.03.2011р. на загальну суму 12245,00 з ПДВ 20% - 2040,83 грн., що приєднані до матеріалів справи.

Запасні частини були придбані для власних транспортних засобів, які знаходяться на балансі позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 27.09.2012 року №12-2709-1 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (МАN 18.264 реєстраційний номер АХ2249ВС), що приєднані до матеріалів справи.

Доставка запасних частин відбувалась автомобільним транспортом за рахунок постачальника згідно товарно-транспортної накладної ОР №11-00055 від 24.03.2011 року.

Матеріальні цінності були отримані згідно доручення №240301 від 24.03.2011р. через Прилуцького О.Б. за довіреністю, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 27.09.2012 року №12-2709/1 та витягом з реєстру виданих довіреностей за березень 2011 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Розрахунок підтверджується платіжним дорученням №81 від 24.03.2011р. на суму 12245,00 грн.

Всі запасні частини були встановленні на власні транспортні засоби, що підтверджується актами установки (заміни) запасних частин, використання матеріалів для відновлення працездатності транспортних засобів від 28.03.2011 року, укладеними між директором та водіями транспортних засобів, необхідність установки (заміни) яких підтверджується відповідними службовими записками Пунтус Н.А., відповідальної за експлуатацію та технічний стан транспортних засобів згідно з наказом №02-П від 04.01.2011 року, що приєднані до матеріалів справи.

Розрахунки за отримані товари та послуги здійснено позивачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Оріал", що підтверджується виписками з банківського рахунку за 29.07.2011 року, 01.07.2011 року, 17.06.2011 року, 06.06.2011 року, 31.05.2011 року, 17.05.2011 року, 21.04.2011 року, 13.04.2011 року, 24.03.2011 року, платіжними дорученнями №227 від 29.07.2011 року, №192 від 01.07.2011 року, №173 від 17.06.2011 року, №152 від 06.06.2011 року, №148 від 31.05.2011 року, №134 від 17.05.2011 року, №104 від 21.04.2011 року, №95 від 13.04.2011 року, №81 від 24.03.2011 року, що приєднані до матеріалів справи. Використані регістри бухгалтерського обліку по розрахунковому рахунку (рахунок 311), розрахунки з вітчизняними постачальниками (рахунок 631) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Вартість отриманих послуг та запчастин віднесена позивачем до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2011 року у сумі 87170,84 грн. та податкового кредиту в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за відповідні періоди у сумі 17434,16 грн., що приєднані до матеріалів справи.

Також між позивачем та ПП «Інтенція» відбувались взаємовідносини у період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, а саме позивач придбав у ТОВ «Інтенція» запасні частини для транспортних засобів, які знаходяться на балансі позивача.

Придбання запасних частин підтверджується наступними рахунками-фактур: №322 від 12.07.2011 року на загальну суму 7360 грн. (у т.ч. ПДВ - 1226,67 грн.), №337 від 17.06.2011 року на загальну суму 7793,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 1298,90 грн.), №331 від 03.06.2011 року на загальну суму 8160 грн. (у т.ч. ПДВ - 1360 грн.), №275 від 14.05.2011 року на загальну суму 6104 грн. (у т.ч. ПДВ - 1017,33 грн.), №247 від 20.04.2011 року на загальну суму 29907,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 4984,66 грн.), №167 від 15.04.2011 року на загальну суму 20484 грн. (у т.ч. ПДВ - 3414 грн.), видатковими накладними: №322 від 12.07.2011 року на загальну суму 7360 грн. (у т.ч. ПДВ - 1226,67 грн.), №337 від 17.06.2011 року на загальну суму 7793,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 1298,90 грн.), №331 від 03.06.2011 року на загальну суму 8160 грн. (у т.ч. ПДВ - 1360 грн.), №275 від 14.05.2011 року на загальну суму 6104 грн. (у т.ч. ПДВ - 1017,33 грн.), №247 від 20.04.2011 року на загальну суму 29907,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 4984,66 грн.), №167 від 15.04.2011 року на загальну суму 20484 грн. (у т.ч. ПДВ - 3414 грн.), та податковими накладними: №322 від 12.07.2011 року на загальну суму 7360 грн. (у т.ч. ПДВ - 1226,67 грн.), №337 від 17.06.2011 року на загальну суму 7793,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 1298,90 грн.), №331 від 03.06.2011 року на загальну суму 8160 грн. (у т.ч. ПДВ - 1360 грн.), №275 від 14.05.2011 року на загальну суму 6104 грн. (у т.ч. ПДВ - 1017,33 грн.), №247 від 20.04.2011 року на загальну суму 29907,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 4984,66 грн.), №167 від 15.04.2011 року на загальну суму 20484 грн. (у т.ч. ПДВ - 3414 грн.), що приєднані до матеріалів справи.

Доставка запасних частин відбувалася автомобільним транспортом за рахунок постачальника згідно товарно-транспортних накладних №11201207-322 від 12.07.2011 року, №11201706-337 від 17.06.2011 року, №11200306-331 від 03.06.2011 року, №11201405-275 від 14.05.2011 року, №11202004-247 від 20.04.2011 року, №11201504-167 від 15.04.2011 року, що приєднані до матеріалів справи.

Матеріальні цінності були отримані згідно довіреностей уповноваженими на те особами, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 27.09.2012 року №12-2709/1 та витягом з реєстру виданих довіреностей за квітень-липень 2011 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Всі запасні частини були встановленні на власні транспортні засоби, що підтверджується актами установки (заміни) запасних частин, використання матеріалів для відновлення працездатності транспортних засобів від 18.04.2011 року, 23.04.2011 року, 25.04.2011 року, 16.05.2011 року, 05.06.2011 року, 18.06.2011 року, 18.07.2011 року, укладеними між директором та водіями транспортних засобів, необхідність установки (заміни) яких підтверджується відповідними службовими записками Пунтус Н.А., відповідальної за експлуатацію та технічний стан транспортних засобів згідно з наказом №02-П від 04.01.2011 року, що приєднані до матеріалів справи.

Запасні частини були придбані для власних транспортних засобів, які знаходяться на балансі позивача, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 27.09.2012 року №12-2709-1 та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (МАN 18.264 реєстраційний номер АХ2249ВС, МАN 18.224 реєстраційний номер АХ6269АК, МАN 19.343 реєстраційний номер АХ8953ВН), що приєднані до матеріалів справи.

Розрахунки за отримані товари здійснено позивачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтенція", що підтверджується виписками з банківського рахунку за 05.07.2011 року, 05.08.2011 року, 14.06.2011 року, 19.05.2011 року, 13.05.2011 року, 10.05.2011 року, 28.04.2011 року, 21.04.2011 року, платіжними дорученнями №234 від 05.08.2011 року, №200, №199 від 05.07.2011 року, №163 від 14.06.2011 року, №138 від 19.05.2011 року, №131 від 13.05.2011 року, №124, №122 від 10.05.2011 року, №113 від 28.04.2011 року, №105 від 21.04.2011 року, що приєднані до матеріалів справи. Використані регістри бухгалтерського обліку по розрахунковому рахунку (рахунок 311), розрахунки з вітчизняними постачальниками (рахунок 631) за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Вартість отриманих запчастин віднесена позивачем до складу валових витрат у 2-3 кварталах 2011 року у сумі 66507,82 грн. та податкового кредиту в реєстрі отриманих податкових накладних та декларації з ПДВ за відповідні періоди у сумі 13301,56 грн., що приєднані до матеріалів справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання вищезазначених первинних документів за спірними правочинами відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару (послуг) у спірних правовідносинах, невикористання товару (послуг) у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів (послуг), оплаті вартості придбаного товару (послуг) не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення вищевказаних фінансово-господарських операцій, ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» були зареєстрованими як платники податку в податковому органі та яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару (послуг), які було використано у господарській діяльності позивача, внаслідок чого відбулись зміни у власному капіталі та фактичний рух активів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки позивача №1035/221/21213964 від 15.06.2012 року, є виключно висновки податкових органів, викладені в актах перевірок контрагентів, по яким встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», по ланцюгу до «вигодонабувача», що не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», було отримано товар (послуги) та використано їх у господарській діяльності позивача. Відтак, це виключає визнання таких правочинів недійсними як таких, які не спрямований на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивні.

При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», а висновки відповідача про нереальність вищезазначених господарських операцій ґрунтуються лише на висновках актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція».

Окрім цього, в акті перевірки позивачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність факту реального виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (послуг) у своїй господарській діяльності, про відсутність фактичного руху активів та змін у власному капіталі підприємства, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем витрат по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг та запчастин у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» та відсутність податкового кредиту по цим операціям.

Відтак, донарахування відповідачем позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Торгово-Транспортної Приватної фірми "ПРОСТІР" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000822201 повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27 червня 2012 року №0000812201 повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.10.2012 року.

Суддя Піскун В.О.