Постанова

від 21.09.2012 по справі 2а/2370/3218/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Справа № 2а/2370/3218/2012

11 год. 00 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Гараня С.М.,

при секретарі -Лисенко С.С.,

за участю представника позивача державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби Власенко В.В. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Герас-98»про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулася державна податкова інспекція у місті Черкасах, в якому просить стягнути з приватного підприємства «Герас-98»податковий борг в загальній сумі 21 359 грн. 84 коп.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ПП «Герас-98»зареєстроване як платник податків в державній податковій інспекції у м. Черкасах та має заборгованість по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток в загальному розмірі 21 359 грн. 84 коп. Податкові зобов'язання відповідачем у добровільному порядку не погашені, а тому підлягають до стягнення в судовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в засідання не з'явився, про причину неприбуття не повідомив, заперечення на позов чи клопотання про відкладення розгляду справи не надав, а тому суд вирішив розглянути справу у його відсутність за наявними у справі доказами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Герас-98»згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 05.03.2001 р., ідентифікаційний код 31333403, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків і зборів.

Відповідач не виконав свій обов'язок та не погасив у встановлені законом терміни податкову заборгованість ,чим порушив вимоги чинного законодавства.

Так, з урахуванням 34 грн. 49 коп. переплати непогашений борг ПП «Герас-98»по податку на додану вартість складає 1742 грн. 51 коп. згідно наступних документів:

- декларацією з податку на додану вартість від 20.12.2011 р. № 9012773837 відповідачем нараховано зобов'язання в сумі 50,00 грн. з терміном сплати 30.12.2011 р.;

- декларацією з податку на додану вартість від 20.01.2012 р. № 9014265935 самостійно нараховано зобов'язання в сумі 61,00 грн. з терміном сплати 30.01.2012 р.;

- декларацією з податку на додану вартість від 20.03.2012 р. № 9013460381 самостійно нараховано зобов'язання в сумі 1666,00 грн. з терміном сплати 30.03.2012 р.

Також відповідачем не сплачено з урахуванням часткового погашення 19 617 грн. 33 коп. визначеного податковою інспекцією грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також самостійно нарахованого податку згідно поданої звітності з податку на прибуток. Вказана сума боргу визначена наступними документами:

- податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2011 р. № 0030421501 згідно акту перевірки № 6019/1501 від 28.09.2011 р. боржнику нараховано 20 633 грн. грошового зобов'язання по податку на прибуток. Вказане рішення 19.12.2011 р. повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

- декларацією з податку на прибуток від 09.02.2012 р. № 9015765171 самостійно нараховано зобов'язання в сумі 6,00 грн. з терміном сплати 19.02.2012 р.

Податки та збори нараховуються і сплачуються відповідно до положень Податкового кодексу України (далі -Кодекс).

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків, які є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Податок на додану вартість -це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа -управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 185.1 статті 185 Кодексу визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 -37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 -37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків або 0 відсотків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 203.1 статті 203 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 Кодексу встановлений обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У свою чергу, згідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Кодексу податок на прибуток підприємств також належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Кодексу визначено, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 151.1 статті 151 Кодексу визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Згідно п. 152.1 ст. 152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Пунктом 46.1 статті 46 Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 49 Кодексу визначається порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Відповідно до пункту 49.1 цієї статті податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2 статті 49 Кодексу).

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пункт 49.18 статті 49 Кодексу).

В силу пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Кодексу).

Оскільки у добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив, йому була направлена податкова вимога за № 33 від 06.01.2012 р., яка була вручена уповноваженій особі боржника 16.02.2012 р.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На основі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача податкової заборгованості в сумі 21 359 грн. 84 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Герас-98», ідентифікаційний код 31333403, на користь бюджету через державну податкову інспекцію у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби з рахунків у банках, обслуговуючих платника, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1742 (одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 51 коп. та податку на прибуток у розмірі 19 617 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 33 коп., а всього на загальну суму 21 359 (двадцять одну тисячу триста п'ятдесят дев'ять) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 26 вересня 2012 року.

Суддя С.М. Гарань