Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а-9729/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2012 року 08:14 № 2а-9729/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс»

до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Балановський Ф.В. (директор ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс», протокол загальних зборів № 11 від 06.06.2011 р.);

Дмитренко Д.Ф. (довіреність № б/н від 10.07.2012 р.)

від відповідача: не прибув

від прокуратури: Піяк К.Л. (посвідчення № 48)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-9729/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25.09.2012 р. представником позивача були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких в судових дебатах представник позивача просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902.

Також, уточнені позовні вимоги були викладені позивачем в письмовій заяві від 27.09.2012 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 3 713 414,00 грн., який підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (р.25), а саме по періодах: грудень 2011 р. -3 713 414,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентами ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість; установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів; правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт; сплата коштів за договорами не заперечувалася контролюючим органом в Акті перевірки; можливість виконання такими контрагентами саме будівельних робіт підтверджується чинною будівельною ліцензією, а фактичне виконання таких робіт підтверджено матеріалами кримінальної справи № 54-3582 (в рамках якої було проведено дану перевірку), оскільки працівниками податкової міліції перевірялось фактичне проведення ремонтних робіт.

Крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентами позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»не було завдано шкоди Державному бюджету.

Жодних письмових заперечень на позовну заяву та доказів на підтвердження таких заперечень відповідачем до суду надано не було.

В судове засідання 25.09.2012 р. відповідач також не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Однак в минулих судових засіданнях представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 3 713 414,00 грн., який підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (р.25), а саме по періодах: грудень 2011 р. -3 713 414,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача послався на те, що перевіркою було встановлено порушення сторонами господарських правовідносин вимог ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, оскільки первинні документи ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»містять підписи гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно, які відношення до діяльності таких підприємств не мають, а отже такі правовідносини із позивачем не спричинили наслідків, обумовлених ними, та є нікчемними.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 17.05.2012 року по 23.05.2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва, на підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі від 11.05.2012 р. № 314-п була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТОВ «НВО Скад» (код ЄДРПОУ 14090691) та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»(код ЄДРПОУ 34790964) за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.

Перевірка здійснювалась головним Державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, інспектором податкової служби І рангу - Єфіменком Русланом Віталійовичем.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було складено Акт невиїзної позапланової податкової перевірки від 28 травня 2012 року № 2702/2240/24747554.

Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. у розмірі 3 713 414,00 грн., який підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду (р.25), а саме по періодах: грудень 2011 р. -3 713 414,00 грн.

За наслідками вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902, відповідно до якого позивачу донараховано 3 713 414,00 грн. податку на додану вартість за основним платежем, та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 928 353,50 грн.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва вказаним податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що зазначеною перевіркою було встановлено порушення сторонами господарських правовідносин вимог ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, оскільки первинні документи ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»містять підписи гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно, які відношення до діяльності таких підприємств не мають, а отже такі правовідносини із позивачем не спричинили наслідків, обумовлених ними, та є нікчемними.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з контрагентами ТОВ «НВО Скад»(договір поставки № 150 від 28.11.2011 р.) та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»(договір підряду № БКМ 0509-01 від 05.09.2011 р.), що стосувалися поставки товару (будівельних матеріалів), а також підрядних робіт на виконання ремонту нерухомих об'єктів позивача відповідно.

На виконання договірних відносин між сторонами (по правовідносинах позивача з ТОВ «НВО Скад») були виписані рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, та (по правовідносинах позивача з ТОВ «ВКФ «Будмедінвест») - акти прийняття виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»на момент здійснення правовідносин із позивачем, мав чинну ліцензію, що передбачала здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (відповідно до переліку робіт: нове, реконструкція, капітальний ремонт, демонтаж), строком дії з 23.09.2008 р. по 23.09.2013 р.

Повна та належна сплата коштів за такими правовідносинами позивача з контрагентами ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», - відповідачем ні в Акті перевірки ні в минулих судових засіданнях не заперечувалася.

Крім того, фактичне виконання таких будівельно-ремонтних робіт та поставки товару (будівельних матеріалів, що були необхідні для здійснення відповідних будівельно-ремонтних робіт) підтверджується матеріалами кримінальної справи № 54-3582, в рамках якої було проведено зазначену перевірку позивача, оскільки, як також не було заперечено відповідачем, працівниками податкової міліції перевірялось саме фактичне проведення будівельно-ремонтних робіт (що передбачали застосування відповідних будівельних матеріалів).

Таким чином, висновок відповідача щодо безтоварності зазначених правовідносин з поставки товару (будівельних матеріалів) за договором поставки № 150 від 28.11.2011 р. з ТОВ «НВО Скад», та виконання будівельно-ремонтних робіт за договором підряду № БКМ 0509-01 від 05.09.2011 р. з ТОВ «ВКФ «Будмедінвест (який передбачав використання відповідних будівельних матеріалів), є необґрунтованим, безпідставним, та таким, що спростовується наявними матеріалами справи.

Позивачем до матеріалів справи також були надані докази щодо повного та належного визначення його контрагентами ТОВ «НВО Скад» та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі правовідносин із позивачем, для їх сплати до Державного бюджету.

Натомість відповідачем, на вимогу суду (що наголошувалось в ухвалі про відкриття провадженні у справі від 18.07.2012 р. та в судовому засіданні 07.08.2012 р.), не було надано до матеріалів справи жодних доказів щодо визначення або невизначення зазначеними контрагентами позивача податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем за перевіряємий період, а саме:

- копій декларацій з податку на додану вартість контрагентів позивача ТОВ «НВО Скад» та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»за перевіряємий період з додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань);

- відомостей з бази ДПА України щодо наявності чи відсутності розбіжностей між податковими зобов'язаннями ТОВ «НВО Скад», ТОВ «ВКФ «Будмедінвест» та податковим кредитом позивача за перевіряємий період;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагентів ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем за перевіряємий період.

Таким чином, відповідачем не було виконано вимог ухвали суду та не було допустимими у справі доказами підтверджено його нормативно-правову позицію щодо завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест» .

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 (що підписували первинні документи від імені ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»відповідно) не мають відношення до діяльності таких підприємств, оскільки в матеріалах справи наявні накази по особовому складу зазначених товариств, протоколи загальних зборів учасників таких товариств, довідки про взяття на облік платників податків, а також витяги з ЄДРПОУ, відповідно до яких саме вказані особи гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 мали право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»відповідно.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись із висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, щодо нікчемності таких правовідносин позивача з контрагентами ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що діяльність ТОВ «НВО Скад»та ТОВ ВКФ «Будмедінвест»була направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів, проте навпаки матеріалами справи підтверджується те, що під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, та їх діяльність була постійною і спрямованою на одержання прибутку.

Згідно вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 3 713 414,00 грн. по правовідносинах із ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», що був зазначений в податковій декларації за грудень 2011 р. (р.25 декларації), був сплачений таким контрагентам у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, що у встановленому порядку були зареєстровані платниками ПДВ.

Крім того, позивачем була доведена товарність зазначених операцій за наслідками правовідносин із ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», докази чого містяться в матеріалах справи, та вказаного не було допустимими доказами заперечено відповідачем.

Також, відповідачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували відсутність у контрагентів позивача ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»матеріальних чи трудових ресурсів, що необхідні для здійснення такого виду діяльності.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «НВО Скад», ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «НВО Скад», ТОВ «ВКФ «Будмедінвест»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідач не посилався на розбіжності між сумою податкових зобов'язань ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест», та сумою податкового кредиту ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс», та відповідачем не було надано до матеріалів справи жодних доказів щодо завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест».

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «НВО Скад»та ТОВ «ВКФ «Будмедінвест».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 19.06.2012 р. № 0001442240/5902.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.10.2012 р.