Ухвала

від 17.09.2012 по справі 02/148-2а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-43027/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (Луцької ОДПІ)

на постанову Господарського суду Волинської області від 02.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009

у справі № 02/148-2а

за позовом Фірми «Торговий дім «Каскад»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 02.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009, позов Фірми «ТД «Каскад»задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.09.2008 №0001712301/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 136463 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 68231 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №23/02880/2301/13357011 від 12.02.2008..

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.2.1 ст.2, пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2, п.5, п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.21997, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 за №233/2037 у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту у грудні 2005 року та лютому 2006 року ПДВ в розмірі 136463 грн. за податковими накладними виданими ТОВ «Лавандос», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого рішенням Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2007 визнано недійсними з моменту реєстрації.

На підставі акта перевірки, з врахуванням адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2008 №0001712301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 136463 грн. основного платежу та 68231 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) -чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 9.6 статті 9 Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку діє до дати його анулювання, яке відбувається у передбачених випадках.

Абзацом третім підпункту 25.2 пункту 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається також у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є повідомлення органу державної реєстрації.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що, за умови фактичного здійснення господарської операції, наявність у особи права складати податкові накладні пов'язане з фактом її реєстрації як платника податку на додану вартість. При цьому Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачена можливість анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його видачі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем придбано у ТОВ «Лавандос» у період з грудня 2005 року по березень 2006 року товарно матеріальні цінності (побутову хімію) на загальну суму 818781,15 грн., у т.ч. ПДВ -136463,53 грн., реальність господарських операцій документально підтверджено, формування податкового кредиту по деклараціях за грудень 2005 року та лютий 2006 року здійснено на підставі виданих продавцем податкових накладних, сплата позивачем в ціні товару податку на додану вартість в сумі 136463,53 грн. підтверджена та не заперечується податковим органом.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2007, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ «Лавандос»та скасовано реєстрацію платника податку на додану вартість, на яке посилався відповідач, прийняте після завершення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу.

Вказані обставини свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Лавандос»було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з викладеного правильними є висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів його контрагента, який видав податкові накладні за цими господарськими операціями, оскільки ухвалене судом рішення та пов'язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за такими господарськими операціями.

Крім того, рішення суду про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Лавандос», на яке посилався відповідач, скасоване ухвалою цього ж суду від 28.11.2007 за нововиявленими обставинами, з закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 02.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук