Рішення

від 25.09.2012 по справі 16/52/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 вересня 2012 р. Справа 16/52/2012/5003

за позовом : публічного акціонерного товариства "Городенківський сирзавод", м.Городенка Івано-Франківської області

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод", м.Липовець Вінницької області

про стягнення 256933,48 грн. заборгованості згідно договору поставки

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача - Максимчук К.Т. (довіреність №1 від 14.07.2012 року, паспорт серії СС408667);

відповідач не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Городенківський сирзавод" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" 256933,48 грн. заборгованості згідно договору поставки №1 від 21.02.2011 року.

Ухвалою суду від 02.08.2012 року порушено провадження у справі №16/52/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2012 року.

25.09.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом уповноваженої особи від 07.08.2012 року на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №22500 0208773 5 (а.с. 19).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.02.2011 року між публічним акціонерним товариством "Городенківський сирзавод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" було укладено договір поставки молочної сировини №1.

Згідно з п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю молочну сировину, яка піддана попередній фізичній обробці, фільтрації, пастеризації та охолодженню (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п.6.1. договору факт передачі товару від продавця покупцеві підтверджується шляхом підписання уповноваженими особами сторін товарної накладної за формою №1-ТН.

Покупець зобов'язаний розрахуватись за поставлений товар не пізніше 10 банківських днів з моменту отримання товару (п. 6.2. договору).

Усі розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця або у готівковій формі шляхом видачі грошових коштів з каси продавця. Обов'язки сторони по оплаті вважаються виконаними з моменту списання коштів з банківського рахунку, або отримання грошових коштів з каси покупця. Валюта платежу - українська гривня (п. 6.3. договору).

Відповідачем було отримано від позивача товар на суму 81408,60 грн. згідно видаткової накладної від 21.02.2012 року №Р1-РП-0001580, на суму 78891,76 грн. згідно видаткової накладної від 22.02.2012 року №Р1-РП-0001581, на суму 84486,16 грн. згідно видаткової накладної від 24.02.2012 року №Р1-РП-0001582, на суму 92146,96 грн. згідно видаткової накладної від 27.02.2012 року №Р1-РП-0001739. Всього відповідачем було отримано від позивача товар на суму 336933,48 грн.

Відповідач провів лише часткові розрахунки з позивачем в сумі 80000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 256933,48 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією №20/03/12) №169 від 20.03.2012 року повернути борг.

Відповідач залишив останню без відповіді та задоволення.

Разом з цим, 31.03.2012 року сторонами було обопільно підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2012 року на суму 256933,48 грн., який наявний в матеріалах справи (а.с. 13). Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 256933,48 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526,ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 256933,48 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький маслосир завод" (22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.В.Копитка, буд.59; код ЄДРПОУ 36522729) на користь публічного акціонерного товариства "Городенківський сирзавод" (78100, Івано-Франківська область, м.Городенка, вул.С.Височана, буд.2; код ЄДРПОУ 00445720) 256933,48 грн. боргу, 5138,67 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 01 жовтня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Городенківський сирзавод" (78100 Івано-Франківська обл., м.Городенка, вул.С.Височана, буд.2);

3 - відповідачу - ТОВ "Липовецький маслосир завод" (22500 Вінницька обл., м.Липовець, вул.Копитка, буд.59)