Рішення

від 24.09.2012 по справі 5004/962/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р. Справа № 5004/962/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до приватного підприємства «Волинська рекламна компанія»

про стягнення 18 527,00 грн.

Суддя Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 01.08.2012р.), ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Волинська рекламна компанія" 18 527 грн., з них: 7 241 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги, 162 грн. 69 коп. пені за не виконання своєчасно зобов'язань по оплаті за надані послуги, 10 685 грн. 55 коп. не отриманого прибутку, 438 грн. 05 коп. пені за прострочення оплати наданих послуг, зобов'язання по сплаті якого виникло після розірвання договору.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 16.11.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 18 089,00 грн., з них: 7 241 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги, 162 грн. 69 коп. пені, 10 685 грн. 55 коп. не отриманого прибутку, в частині стягнення 438 грн. 05 коп. пені за прострочення оплати наданих послуг, зобов'язання по сплаті якого виникло після розірвання договору відмовляється.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заявлені вимоги позивач підтверджує договором № 011 від 10.06.2011р., специфікацією № 1, актом № ОУ-000023 від 06.07.2011р., довідкою № 240 від 13.07.2012р., довідкою № 201 від 12.07.2012р., довідкою від 10.07.2012р., листом від 13.02.2012р., претензією № 1 від 13.03.2012р. та доказами про її вручення.

Позивач та його представник в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, вимог ухвал суду від 20.08.12 р., від 10.09.12 р. не виконав, в судове засідання не прибув, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Розглянувши наявні матеріали по справі, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

10 червня 2011 року приватне підприємство "Волинська рекламна компанія" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали договір №011 про надання рекламних послуг.

Згідно з умовами договору позивач зобов'язувався забезпечити виготовлення та розміщення реклами відповідача на зовнішніх поверхнях громадського транспорту у повній відповідності з контрольним макетом рекламного сюжету, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до п.2.2. розділу II договору сторонами було передбачено , що термін дії надання послуг становив 12 місяців, який встановлювався з 20 червня 2011 року по 19 червня 2012 року, загальна вартість послуг становила 30 732 грн.

Оплата наданих послуг відповідно до пп.4.2.1. та пп.4.2.2. п.4.2. розділу IV Договору мала проводитись в 11 етапів, перший з яких - авансовий платіж - у сумі 5 122грн. здійснювався протягом п'яти днів з моменту підписання Договору, а решта етапів в сумі по 2 561 грн. кожен в період з 01 по 05 число кожного місяця починаючи із серпня 2011 року.

На виконання вимог договору позивач встановив та розмістив рекламу на транспорті 06.07.2011р., що підтверджується актом №ОУ-000023 від 06.07.2011р. (а.с.15)

Між тим, відповідач оплату в порушення умов договору виконав частково в сумі 12805грн., а саме: на виконання п. 4.2.1. здійснив авансовий платіж в сумі 5122грн. та здійснив щомісячний обов'язковий платіж за період з липня по листопад 2011р. в сумі 7683грн.

У зв'язку з відсутністю оплати послуг з реклами в грудні 201р. та січні 2012р., 13.02.12р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення -попередження, про розірвання договору, який залишений відповідачем без реагування.

Відповідно до змісту ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається із змісту договору про надання послуг п. 6.6. сторони погодили про те, що договір може бути розірвано достроково в односторонньому порядку у випадку порушення умов цього Договору іншою Стороною, якщо це призведе до неможливості або недоцільності виконання цього Договору, за умови письмового попередження іншої Сторони за 5 робочих днів.

Відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результат її розгляду. У разі якщо сторони не досягни згоди щодо зміни чи розірвання договору , заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріалами справи, а саме листом від 17.02.2012р. з повідомленням про вручення (а.с.19-20) та п.6.6. договору №011 підтверджено про те, що позивачем було виконано вимогу Господарського кодексу України та умови договору щодо порядку його дострокового розірвання, а отже договір припинив свою дію з 24.02.2012р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з викладеного, позовна вимога в частині стягнення основного боргу за період дії договору з грудня 2011р. по лютий 2012р. в сумі 721,45грн. підставна та підлягає до задоволення судом в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.2. розділу V Договору визначено, що у випадку порушення замовником строку оплати послуг, останній зобов'язаний сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, за період, за який стягується пеня, від вартості послуг.

Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 162,69грн., за період 6.12.2011р. -24.02.2012р. також підставна та підлягає до задоволення.

Розірвання позивачем в односторонньому порядку договору №011 від 10.06.2011р. свідчить про припинення між сторонами цивільних правовідносин, але згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у ув'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

В силу ст.ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтями 225 ГК України, 623 ЦК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Враховуючи наведене, розмір збитків завданих відповідачем позивачу у зв'язку з достроковим розірванням договору у вигляді неодержаного прибутку, має встановлюватися як з врахуванням умов договору (ціни договору), так із застосуванням норм чинного законодавства про збитки.

Як встановлено судом, сума збитків позивачем обчислена на підставі 4.2.2. п.4.2. розділу IV договору, а саме виходячи із неодержаного прибутку за період з 24.02.2012р. (дата розірвання договору) по 19.06.2012р., яка становить 10 244грн. (2 561 х 4 = 10 244). За лютий місяць суми упущеної вигоди становить 441,55грн. (2 561 2 119, 45 = 441, 55).

Всього сума упущеної вигоди складає 10 685,55 грн. (10 244 + 441, 55 = 10 685, 55).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі в сумі 18 089,00 грн., з них: 7 241 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги, 162 грн. 69 коп. пені, 10 685 грн. 55 коп. не отриманого прибутку

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1609,50грн., відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на нього.

Керуючись викладеним та ст. ст. 11, 22, 546, 548, 623, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Волинська рекламна компанія»(43020, м.Луцьк, вул. Лермонтова, 17/2, ідентифікаційний номер 32748133) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18 089,00 грн., з них: 7 241 грн. 45 коп. заборгованості за надані послуги, 162 грн. 69 коп. пені, 10 685 грн. 55 коп. не отриманого прибутку та 1609,50грн. судового збору.

Повний текст рішення

складено та підписано

01.10.12р.

Суддя В. М. Дем`як