Рішення

від 25.09.2012 по справі 5011-5/10031-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/10031-2012 25.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана Фрукт"

про стягнення 1 109 140,77 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Вініковська О.Б. за довіреністю № 112 від 04.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана Фрукт" (далі -відповідач) про стягнення 1 109 140,77 грн., в тому числі 1 000 158, 64 грн. основного боргу, 40 355, 92 грн. пені та 68 626, 21 грн. 25% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/10031-2012, розгляд справи призначено на 11.09.2012 р.

10.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 25.09.2012 р.

25.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про повернення частини суми судового збору у розмірі 101, 13 грн., мотивоване тим, що сплаті при подачі позову, виходячи з розміру ціни позову -1 109 140, 77 грн., підлягала сума судового збору 22 182, 82 грн., проте як позивач помилково сплатив 22 283, 95 грн.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № 14-11/394, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в терміни і на умовах даного договору склотару з безкольорового скла, згідно з кресленнями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору товар поставляється партіями в обсягах згідно Специфікаціям до даного договору.

Розрахунки за товар і піддони здійснюються покупця на умовах, вказаних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

При цьому, відповідно до п. 4.3. Договору в ціну товару включена вартість упаковки та маркування, окрім вартості дерев'яного піддону, яка вказується у Специфікаціях до даного договору. Покупець сплачує постачальнику вартість піддонів у терміни, вказані у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.012.2012 р. Якщо не менш ніж за місяць до закінчення терміну даного договору жодна з сторін не заявить про бажання розірвати його, договір автоматично пролонгується до 31 грудня наступного року включно.

До Договору сторонами було підсипано Специфікацію № 1 від 02.04.2012 р. на суму 1 147 749, 76 грн., № 2 від 17.04.2012 р. на суму 686 542, 80 грн., № 3 від 24.04.2012 р. на суму 462 870, 72 грн., № 4 від 24.04.2012 р. на суму 43 517, 76 грн.

Умови оплати за товар та піддони: розрахунки за кожну партію здійснюються покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі видаткової накладної протягом 15 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 716 795, 60 грн. та піддони на суму 43 260, 00 грн. за наступними видатковими накладними: № М-00000800 від 11.04.2012 р., № М-00000801 від 11.04.2012 р., № М-00000820 від 12.04.2012 р., № М-00000821 від 12.04.2012 р., № М-00000828 від 12.04.2012 р., № М-00000833 від 13.04.2012 р., № М-00000842 від 17.04.2012 р, № М-00000848 від 17.04.2012 р., № М-00000849 від 17.04.2012 р., № М-00000834 від 18.04.2012 р., № М-00000851 від 18.04.2012 р., № М-00000859 від 18.04.2012 р., № М-00000863 від 19.04.2012 р., № М-00000864 від 19.04.2012 р., № М-00000873 від 20.04.2012 р., № М-00000876 від 20.04.2012 р., № М-00000886 від 23.04.2012 р., № М-00000888 від 23.04.2012 р., № М-00000899 від 24.04.2012 р., № М-00000903 від 24.04.2012 р., № М-00000911 від 25.04.2012 р., № М-00000914 від 25.04.2012 р., № М-00000915 від 25.04.2012 р., № М-00000924 від 25.04.2012 р., № М-00000927 від 26.04.2012 р., № М-00000928 від 26.04.2012 р., № М-00000933 від 26.04.2012 р., № М-00000934 від 26.04.2012 р.

Відповідачем було повернуто частину товару та піддонів на суму 709 896, 96 грн. згідно з накладними: № ВП-1 від 06.06.2012 р., № ВП-2 від 06.06.2012 р., № ВП-3 від 06.06.2012 р., № ВП-4 від 06.06.2012 р., № ВП-4 від 06.06.2012 р., № ВП-5 від 07.06.2012 р., № ВП-6 від 07.06.2012 р., № ВП-7 від 07.06.2012 р., № ВП-8 від 07.06.2012 р., № ВП-9 від 07.06.2012 р., № ВП-10 від 07.06.2012 р., № ВП-11 від 07.06.2012 р., № ВП-12 від 07.06.2012 р.

Також, 19.06.2012 р. відповідач перерахував позивачу 50 000, 00 грн. з призначенням платежу "Попередня оплата за скляні банки згідно Договору № 14-11/394".

Вказані кошти позивачем було зараховано в погашення вже існуючої заборгованості відповідача, у зв'язку з чим позивач направив йому листа від 02.07.2012 р., в якому повідомляв про зарахування зустрічних зобов'язань -з повернення помилково перерахованих з вказаним призначенням платежу коштів та зобов'язання з оплати поставленого товару та піддонів на суму 50 000, 00 грн.

Враховуючи зазначені обставини, як зазначає позивач, станом на момент його звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед ним складає 1 000 158, 64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до специфікацій, укладених до Договору, строк оплати товару та піддонів - протягом 15 календарних днів з дати поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 8.3. Договору сторони визначили, що в разі, якщо покупець не виконав умови оплати у встановлені терміни, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 8.4. Договору сторони прийшли згоди, що у разі порушення покупцем своїх обов'язків в частині своєчасної та/чи повної оплати поставленого товару/піддонів, покупець у відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 25 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу за період з 26.04.2012 р. по 18.07.2012 р. пеню у розмірі 40 355, 92 грн. та 68 626, 21 грн. 25% річних, розрахунок яких є невірним в силу арифметичних помилок.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував пеню та відсотки річних і встановив, що розмір пені має становити 40 698, 25 грн., розмір 25% річних 67 830, 48 грн.

При цьому, оскільки сума пені, розрахована судом, є більшою від заявленої до стягнення, враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня в розмірі, розрахованому позивачем в сумі 40 355, 92 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахування зазначеного.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, судом вирішено задовольнити клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що сплаті при подачі позову, виходячи з розміру ціни позову -1 109 140, 77 грн., підлягала сума судового збору у розмірі 22 182, 82 грн., проте як позивач помилково сплатив 22 283, 95 грн.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про повернення зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 101, 13 грн., про що виносить відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нана Фрукт" (03126, м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, будинок 40, код ЄДРПОУ 37416469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Леонівська, будинок 84-А, код ЄДРПОУ 32952061) 1 000 158 (один мільйон сто п'ятдесят вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 40 355 (сорок тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп. пені, 67 830 (шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 48 коп. 25 % річних та 22 166 (двадцять дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2012 р.

Суддя В.С. Ломака