Рішення

від 25.09.2012 по справі 5011-5/9048-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/9048-2012 25.09.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Шоп Україна"

про стягнення 64 357,52 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Шоп Україна" (далі -відповідач) про стягнення 64 346,08 грн., в тому числі 43 433, 00 грн. основного боргу, 824, 22 грн. пені та 20 088, 86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/9048-2012, розгляд справи призначено на 25.07.2012 р.

25.07.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зменшення позовних вимог, якою він просить суд стягнути з відповідача 42 433, 00 грн. основного боргу, 824, 22 грн. пені та 20 088, 86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, припинити провадження в частині стягнення 1 000, 00 грн. основного боргу та стягнути з відповідача 1 653, 00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції заяви, поданої до суду 27.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 06.09.2012 р.

У судовому засіданні 06.09.2012 р. суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-5/9048-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді М.О. Любченко, Н.І. Ягічева.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. вказаною колегією суддів прийнято вказану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.09.2012 р.

18.09.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути на його користь 42 433, 00 грн. основного боргу, 1 835, 66 грн. пені та 20 088, 86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 000, 00 грн. та стягнути судовий збір у розмірі 1 609, 50 грн., а також заява про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 43, 50 грн.

Представники сторін в судове засідання 25.09.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а також вирішено задовольнити клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору.

При цьому, суд не знайшов підстав для припинення провадження у справі, як про те просить позивач, в частині позовних вимог в розмірі 1 000, 00 грн., сума боргу по яким була погашена відповідачем після порушення провадження у даній справі, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Так, відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши їх розмір, позовні вимоги в частині 1 000, 00 грн. основного боргу більше не є предметом судового розгляду , а відповідно припиняти провадження в цій частині процесуально немає потреби.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № ТГ-656, відповідно до п. 1.1. якого покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховані в рахунках-фактурах (рахунках-специфікаціях або специфікаціях), які являються невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1. Договору продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк і умови поставки кожної партії товару вказані у рахунку-специфікації.

Відповідно до п. 5.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 3 календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк не вказаний у рахунку-фактурі (рахунку-специфікації або специфікації). Продавець має право змінити строк оплати товару виставивши вимогу про негайну сплату товару, якщо курс продажу євро по відношенню до гривні за даними Міжбанківської валютної біржі з дати поставки товару зросте більше ніж на 1 %.

Згідно з п. 11.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та незадоволені законні вимоги, дія Договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань. Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін договору не менш, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить про його припинення.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48 433, 00 грн. згідно з наступними видатковими накладними: № 2670 від 11.05.2012 р. на суму 28 000, 00 грн., № 2750 від 18.05.2012 р. на суму 3 333, 00 грн., № 2885 від 21.05.2012 р. на суму 17 100, 00 грн. (довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 701 від 11..05.2012 р., № 728 від 16.05.2012 р., № 744 від 21.05.2012 р.), та які у відповідності до п. 5.2. Договору мали бути оплачені протягом 3 календарних днів, тобто до 14.05.2012 р., 21.05.2012 р. та 24.05.2012 р. включно.

Для оплати поставленого товару позивач також виставив відповідачу рахунки-фактури № 2670 від 10.05.2012 р . на суму 28 000, 00 грн., № 2750 від 15.05.2012 р. на суму 3 333, 00 грн., № 2885 від 18.05.2012 р. на суму 17 100, 00 грн.

У свою чергу, як стверджує позивач та чого не спростовано відповідачем, останній не здійснив повного розрахунку за отриманий товар, сплативши 29.05.2012 р. 5 000, 00 грн., з огляду на що на момент звернення позивача до суду з даним позовом борг відповідача складав 43 433, 00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у даній справі (09.07.2012 р.) відповідач частково погасив суму основного боргу перед позивачем 10.07.2012 р. в розмірі 500, 00 грн. та 12.07.2012 р. в розмірі 500, 00 грн., з огляду на що станом на момент розгляду справи по суті основний борг відповідача складає 42 433, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 3 календарних днів з дня передачі товару, якщо інший строк не вказаний у рахунку-фактурі (рахунку-специфікації або специфікації).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг у сумі 42 433, 00 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Сторони передбачили п. 10.2. Договору, що у разі порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 15.05.2012 р. по 29.08.2012 р. у розмірі 1 835, 66 грн., розрахунок якої є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами , належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 5.5. Договору сторони визначили, що у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу за період з 15.05.2012 р. по 02.07.2012 р. 20 088, 86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахунок яких судом перевірено та також встановлено, що він є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609, 50 грн. (1, 5 розміру мінімальної заробітної плати, визначеної станом на 1 січня 2012 р.) покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано роз'яснення, викладені в п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Що стосується надмірно сплаченого позивачем судового збору у розмірі 43, 50 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч. 2 ст. 7 Закону).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 43, 50 грн., про що виносить відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Шоп Україна" (01054, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Воровського, будинок 34, літера Г, код ЄДРПОУ 33694856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (03028, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 8 літера А, офіс 291, код ЄДРПОУ 35137937) 42 433 (сорок дві тисячі чотириста тридцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 1 835 (одну тисячу вісімсот тридцять п'ять) грн. 66 коп. пені, 20 088 (двадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 86 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2012 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

Н.І. Ягічева