Рішення

від 24.09.2012 по справі 5011-27/6249-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/6249-2012 24.09.12 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Данилко Юрій Анатолійович

про стягнення 275 428,21 грн.

Представники:

від позивача: Бенедюк С.С. -представник за довіреністю № 215/10 від 08.11.2010 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ПроКредит банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" про стягнення заборгованості за рамковою угодою № 2549 від 13.09.2005 року в розмірі 275 428,21 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.09.2005 року між публічним акціонерним товариством «ПроКредит банк»(кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Даніко»(клієнт за договором) укладено рамкову угоду № 2549, відповідно до умов якої позивач зобов'язався здійснювати кредитування товариства з обмеженою відповідальністю «Даніко»у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 200 000,00 дол. США, ліміт строку 60 місяців.

Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення їх умов здійснювались шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, які є невід'ємною частиною рамкової угоди та не мають самостійного значення.

На підставі та в межах рамкової угоди між кредитором та клієнтом укладено договір про надання траншу N° 1.40550/2549 від 29.08 2008 року, відповідно до умов якого клієнту надано кредит на таких умовах: сума кредиту 230 000,00 грн., процентна ставка 25 % річних, строк 24 місяців. Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним ордером № 3511_162 від 29.08.2008 року.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України товариство з обмеженою відповідальністю "Даніко" не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за кредитом договором.

Відповідно п. 8.2.1. рамкової угоди, у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 банківських днів, кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

20.12.2011 року, керуючись положеннями договору, позивач надіслав товариству з обмеженою відповідальністю "Даніко" вимогу про повне дострокове погашення кредиту 12.12.2011 року вих. № 3345, проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення

Згідно п. 8.4 рамкової угоди встановлено, що позичальник зобов'язаний дострокове погасити кредит та інші нарахування за ним протягом п'яти банківських днів з дня відправлення кредитором письмової вимоги про дострокове погашення.

Положеннями п. 10.2.1. рамкової угоди передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього пункту договору, буде меншою 15 гривень, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 гривень за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" заборгованості за договором про надання траншу N° 1.40550/2549 від 29.08 2008 року по кредиту в розмірі 32 042,85 грн., заборгованості по процентам в розмірі 29 309,07 грн. та 214 076,29 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Дідиченко М.А.) від 16.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-27/6249-2012 та призначено до розгляду на 05.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 19.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням останнім вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 10.07.2012 року, а також залучено до участі у справі Данилко Юрія Анатолійовича, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва № 04-1/616 від 09.07.2012 року, у зв'язку з обранням судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Мудрий С.М.) від 10.07.2012 року, справу № 5011-27/6249-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2012 року виправлено допущену описку в ухвалі від 10.07.2012 року та призначено розгляд справи на 10.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.09.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 24.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2011 року залишено без задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" та Данилка Юрія Анатолійовича про відвід судді Мудрого С.М.

В судове засідання 24.09.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" заборгованості за договором про надання траншу N° 1.40550/2549 від 29.08 2008 року по кредиту в розмірі 32 042,85 грн., заборгованості по процентам в розмірі 29 309,07 грн., 214 076,29 грн. пені, а також 5 508,56 грн. судового збору.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, проте через відділ діловодства господарського суду відповідач подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України. Суд відмовив в задоволенні вищезазначених клопотань, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

13.09.2005 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк»(кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Даніко»(позичальник за договором) укладено рамкову угоду № 2549.

07.11.2007 року між закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк»та товариством з обмеженою відповідальністю «Даніко»укладено договір про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, відповідно до умов якої сторони вирішили змінити рамкову угоду № 2549 від 13.09.2005 року виклавши її у новій редакції.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», затвердженого позачерговими зборами акціонерів (протокол від 05.08.2010 року), публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»є повним правонаступником прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк», що внаслідок зміни найменування є повним правонаступником закритого акціонерного товариства «Мікрофінансовий Банк», створеного відповідно до рішення установчих зборів від 21.12.2000 року як універсальний банк згідно з установчим договором про заснування та діяльність закритого акціонерного товариства «Мікрофінансовий Банк»від 02.10.2000 року, зареєстрованого Національним банком України 28.12.2000 року, реєстраційний № 275, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 2.1. рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Відповідно до п. 2.2. рамкової угоди, на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування еквівалентно 200 000,00 доларів США, ліміт строку кредитування -60 календарних днів, максимальний розмір процентів -40 % річних.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. рамкової угоди, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Якщо інше не передбачено кредитним договором проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту на кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту

Положеннями п. 7.1. рамкової угоди, погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку та розмірі, що встановлені умовами угоди та кредитних договорів, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок у встановленій угодою черговості.

На підставі та в межах рамкової угоди між кредитором та позичальником укладено договір про надання траншу № 1.40550/2549 від 29.08 2008 року, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Відповідно до умов п. 2 договору, кредит надається в розмірі 230 000,00 грн. під 25 % річних строком користування на 24 місяці від дати видачі кредиту.

Згідно п. 4. договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою.

На виконання умов рамкової угоди № 2549 від 13.09.2005 року та договору про надання траншу № 1.40550/2549 від 29.08 2008 року, кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 230 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 3511_162 від 29.08.2008 року. Проте в порушення умов рамкової угоди, договору про надання траншу та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненні кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 32 042,85 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 29 309,07 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 8.4 рамкової угоди встановлено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та інші нарахування за ним протягом п'яти банківських днів з дня відправлення кредитором письмової вимоги про дострокове погашення.

12.12.2011 року банк звернувся до позичальника з вимогою № 3345 про повне погашення кредиту, проте зазначена вимога позичальником залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про надання траншу № 1.40550/2549 від 29.08 2008 року по кредиту в розмірі 32 042,85 грн. та заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 29 309,07 грн. позичальника перед кредитором належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк нарахував позичальнику пеню в розмірі 214 076,29 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п 10.2.1. рамкової угоди передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5 відсотка, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього пункту договору, буде меншою 15 гривень, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 гривень за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

10.07.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на те що, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені за договором 14.05.2012 року, що підтверджується штампом на позовній заяві, а нарахування пені здійснено за період з 02.03.2009 року по 31.10.2011 року, тому суд наводить власний розрахунок пені із застосуванням строку позовної давності та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань":

Сума боргу (грн.) Кількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22 548,87 16 0,0425% 153.21 23 669,24 31 0,0425% 311.59 24 069,60 12 0,0425% 122.66 25 537,70 48 0,0425% 520.55 26 344,12 29 0,0425% 324.43 27 195,13 34 0,0425% 392.65 29 309,07 95 0,0425% 1 182.40 Всього: 3 007,49 З огляду на вищевикладене та з урахуванням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 007,49 грн.

Таким чином, оскільки відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахованої пені, тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 211 068,80 грн. визнаються судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Даніко" (03151, м. Київ, вул. Аеродромна, 14, ідентифікаційний код 33492298) на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 107-А, ідентифікаційний код 21677333) заборгованість по кредиту в розмірі 32 042 (тридцять дві тисячі сорок дві) грн. 85 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 29 309 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'ять) грн. 07 коп., пеню в розмірі 3 007 (три тисячі сім) грн. 49 коп. та 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 19 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.10.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий