Рішення

від 27.09.2012 по справі 5015/3728/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.12 Справа № 5015/3728/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства «ЖИДАЧІВАВТОТРАНС», Львівська область, м. Жидачів

про: стягнення 3 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором, 459 грн. 40 коп. 20 % річних, 243 грн. 64 коп. пені, 3 грн. 13 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Обманюк С.С. -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Глушій С.В. - директор (Наказ від 06.07.2006 року №15-К);.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО»до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства «ЖИДАЧІВАВТОТРАНС»про стягнення 3 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором, 459 грн. 40 коп. 20 % річних, 243 грн. 64 коп. пені, 3 грн. 13 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.09.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -13.09.2012 року рекомендованою поштою №03134 0421952 7, відповідач -13.09.2012 року рекомендованою поштою №81700 0377859 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 27.09.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 21.09.2012 року подав відзив по справі (вх. №21162/12), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

27.09.2012 року представником відповідача подано доповнення до відзиву (вх. №21655/12), в якому відповідач повідомляє суд про направлення позивачу Претензії від 05.03.2012 року №30.

Вказане доповнення до відзиву судом не береться до уваги з підстав того, що відповідачем до вказаного доповнення не долучено належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження факту надсилання вказаної Претензії на адресу позивача.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36702953, знаходиться за адресою: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд 36, що підтверджується Довідкою Головного Управління статистики у м. Києві серії АА №273823 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №250968 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне підприємство «ЖИДАЧІВАВТОТРАНС»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31206561, знаходиться за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Д.Галицького, буд. 74 (докази в матеріалах справи).

15.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО»(надалі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-технічного підприємства «ЖИДАЧІВАВТОТРАНС»(надалі -відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №15/06/11-1 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язувався протягом дії договору поставляти покупцю товар (масло М-10ДМ 200 л. дизельне) окремими партіями за цінами в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати його на встановлених договором умовах.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 15.06.2011 року №15/06/11-1 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 1.2. договору загальний обсяг товару, що поставляється за договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими, відповідно до умов договору, окремими партіями товару.

Розділом 2 договору встановлено строк його дії, розділом 4 -ціну товару.

Так, відповідно до пункту 2.1. договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін.

Пунктом 2.2. зазначено, що договір діє до 31 грудня поточного року включно. Строк дії договору щорічно продовжується відповідно до пункту 2.3.

Згідно пункту 2.3. у разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої з сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня включно.

Пунктом 4.1. вказано, що ціни на товар визначаються сторонами відповідно до накладних на момент поставки партії товару.

Розділом 5 сторони погодили умови оплати, розділом 6 -умови поставки товару.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї партії за накладною.

Згідно пункту 6.1. договору постачальник зобов'язаний поставляти покупцю товар окремими партіями в строк, в кількості та асортименті, остаточно узгоджених сторонами в накладних.

Розділом 7 договору встановлено якість товару, розділом 8 -порядок приймання товару.

Відповідно до пункту 7.1. якість товару повинна повністю відповідати діючим в Україні державним стандартам і підтверджуватись документами, передбаченими діючим законодавством.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється покупцем відповідно до Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від. 15.06.65 р. та Інструкції П-7, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.66 року. При виявленні невідповідності продукції по кількості або якості умовам договору, покупець зобов'язаний призупинити приймання. Подальше приймання здійснюється з представником постачальника, якщо постачальник не дасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання покупцем.

Згідно пункту 8.2. договору при виявленні покупцем протягом встановленого гарантійного строку недоліків товару, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні товару, покупець вправі заявити рекламацію постачальнику. Обов'язковою умовою задоволення такої рекламації є експертний висновок, який видається зазначеною постачальником установою. Висновок експертизи має визначити причини поломки товару, із зазначенням обставин відсутності вини покупця.

Розділом 10 договору встановлено відповідальність сторін.

Так, згідно пункту 10.1. договору, за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 10.2. договору у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.

Пунктом 10.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця 20% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав масло М-10ДМ 200 л. дизельне на суму 3 200 грн. 00 коп., що підтверджується Накладною від 06 грудня 2011 року №ТQ-Н1340-002 та Довіреністю на отримання товарно-грошових цінностей від 06.12.2011 року №6 (належним чином завірені копії накладної від 06 грудня 2011 року №ТQ-Н1340-002 та довіреності від 06.12.2011 року №6 долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 200 грн. 00 коп.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару становить 3 200 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з Претензією від 31.01.2010 року №5-31/01 про сплату заборгованості в сумі 3 346 грн. 28 коп., яку відповідачем залишено без реагування та відповіді (належним чином завірену копію вказаної претензії долучено до матеріалів справи).

Відповідач у своєму відзиві визнає факт поставки товару за договором, але позовні вимоги позивача заперечує повністю, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що, на думку відповідача, позивачем поставлено неякісний товар, внаслідок чого пошкоджено два двигуни.

Судом встановлено що рекламація щодо якості поставленого товару, передбачена пунктом 8.2. договору, відповідачем позивачу не надсилалась.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про поставку товару від 15.06.2011 року №15/06/11-1, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 243 грн. 64 коп., яка нарахована у відповідності до пункту 10.2. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).

Судом перераховано розмір пені, яку слід тягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

за період з 16.12.2011 року по 22.03.2012 року:

3 200, 00 х 7,75% х 98 / 365 = 133 грн. 17 коп.

за період з 23.03.2012 року по 15.06.2012 року:

3 200, 00 х 7,5% х 85 / 365 = 111 грн. 78 коп.

Загальна сума пені становить: 133, 17 + 111, 78 = 244 грн. 95 коп.

За таких обставин суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 243 грн. 64 коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 459 грн. 40 коп. двадцяти відсотків річних за період з 16.12.2011 року по 03.09.2012 року та 3 грн. 13 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2011 року по липень 2012 року включно (розрахунок суми двадцяти відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 10.3. договору сторони погодили, що при простроченні платежу більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця 20 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п'ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця -інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

В судовому засіданні перераховано суму двадцяти відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до приписів частини другої статті 625 ЦК України та пункту 10.3 договору, і вони становлять:

двадцять відсотків річних:

3 200, 00 х 20 % х 263 / 365 = 461 грн. 15 коп.

інфляційні втрати:

(3 200, 00 х 100, 2% х 100, 2% х 100, 3% х 100, 0 % х 99, 7 % х 99, 7 % х 99, 8 %) -3 200, 00 = - 3 грн. 26 коп.

Таким чином суд прийшов до висновку про те, що сума двадцяти відсотків річних, які належить стягнути з відповідача на користь позивача становить 459 грн. 40 коп. Інфляційні втрати від прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання відсутні.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне підприємство «ЖИДАЧІВАВТОТРАНС»(81700, Львівська область, м.Жидачів, вул. Д. Галицького, буд. 74; код ЄДРПОУ 31206561) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л. АВТО»(03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд 36; код ЄДРПОУ 36702953) 3 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором, 459 грн. 40 коп. 20 відсотків річних, 243 грн. 64 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

27.09.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.