Постанова

від 25.09.2012 по справі 11/54/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 11/54/10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Поліщук Л.В.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 706 від 24.09.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Л.В. Поліщук)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Махнова О.В. (довіреність б/н від 10.01.2012 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа „Вісон"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „22" листопада 2011 року

по справі № 11/54/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг", м.Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа „Вісон", м.Миколаїв

про стягнення 395 074,21 грн.

В С Т А Н О В И В :

19.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Укртранспродгрупа „Вісон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості і штрафних санкцій у загальному розмірі 98 770,20 грн., з яких основний борг у розмірі 87 489 грн., пеня у розмірі 6 977,58 грн., збитки від інфляції в розмірі 3 282,09 грн. та 3 % річних в розмірі 1 021,11 грн. за порушення і неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 078/10 від 10.04.2007 року та Додаткової угоду № 1В від 01.07.2009 року до цього Договору.

19.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Укртранспродгрупа „Вісон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості і штрафних санкцій у загальному розмірі 65 141,61 грн., з яких основний борг у розмірі 57 701,63 грн., пеня у розмірі 4 601,90 грн., збитки від інфляції в розмірі 2 164,63 грн. та 3 % річних в розмірі 673,45 грн. за порушення і неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 078/13 від 10.04.2007 року та Додаткової угоду № 1В від 01.07.2009 року до цього Договору.

19.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Укртранспродгрупа „Вісон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості і штрафних санкцій у загальному розмірі 99 517,30 грн., з яких основний борг у розмірі 88 151,19 грн., пеня у розмірі 7 030,36 грн., збитки від інфляції в розмірі 3 306,92 грн. та 3 % річних в розмірі 1 028,83 грн. за порушення і неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 078/05 від 10.04.2007 року та Додаткової угоду № 1В від 01.07.2009 року до цього Договору.

29.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Укртранспродгрупа „Вісон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості і штрафних санкцій у загальному розмірі 65 822,55 грн., з яких основний борг у розмірі 58 304,80 грн., пеня у розмірі 4 650,01 грн., збитки від інфляції в розмірі 2 187,25 грн. та 3 % річних в розмірі 680,49 грн. за порушення і неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 078/24 від 10.04.2007 року та Додаткової угоду № 1В від 01.07.2009 року до цього Договору.

29.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Лізинг" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Укртранспродгрупа „Вісон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення заборгованості і штрафних санкцій у загальному розмірі 65 822,55 грн., з яких основний борг у розмірі 58 304,80 грн., пеня у розмірі 4 650,01 грн., збитки від інфляції в розмірі 2 187,25 грн. та 3 % річних в розмірі 680,49 грн. за порушення і неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 078/23 від 10.04.2007 року та Додаткової угоду № 1В від 01.07.2009 року до цього Договору.

Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 25.03.2010 року та від 30.03.2010 року було порушено провадження у справах №№ 11/38/10, 11/39/10, 11/40/10, 11/53/10 та 11/54/10.

Враховуючи, що позовні вимоги у справах №№11/38/10, 11/39/10, 11/40/10, 11/53/10 та 11/54/10 є однорідними (являють собою однаковий спосіб захисту та мають однорідні підстави виникнення) та пред'явлені одним позивачем до того самого відповідача, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.2011 року об'єднано справу № 11/38/10 за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" про стягнення 65 141,61 грн., справу №11/39/10 за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" про стягнення 99 517,3 грн., справу № 11/40/10 за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" про стягнення 98 770,2 грн., справу № 11/53/10 за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" про стягнення 65 822,55 грн. в одне провадження із справою № 11/54/10 за позовом ТОВ „Техноторг-Лізинг" до ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" про стягнення 65 822,55 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.11.2011 року по справі № 11/54/10 (суддя Василяка К.Л.) замінено відповідача -Закрите акціонерне товариство „Укртранспродгрупа „Вісон" на його правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа „Вісон". Позовні вимоги ТОВ „Техноторг-Лізинг" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг 349 951,84 грн. основного боргу, 27 909,86 грн. пені, 13 128,14 грн. збитків від інфляції, 4 084,37 грн. -3 % річних, 3 950,75 грн. держмита та 1180,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладених між сторонами договорів фінансового лізингу свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив і по даний час, а тому повинен сплатити позивачу суму основного боргу та відповідні штрафні санкції.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке повністю не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно Додатку № 1 до договорів фінансового лізингу, лізингові платежі складаються із платежів на компенсацію вартості предмету лізингу і лізингових відсотків, а пункт 7.4 договорів передбачає, що предмет лізингу переходить у власність відповідача після сплати всіх платежів. Тобто дані договори є змішаними договорами, містять елементи купівлі-продажу.

За твердженням скаржника, внаслідок розірвання договорів фінансового лізингу, згідно з ч.2 ст.653 ЦК України, припинилось зобов'язання з продажу предмету лізингу, що обумовило припинення зустрічного (в розумінні ст.538 ЦК України) зобов'язання по оплаті відповідачем його вартості у складі лізингових платежів, а тому сума компенсації вартості предмету лізингу, заборгованість за якою існувала на дату розірвання договорів, з моменту їх розірвання не підлягає сплаті у зв'язку з припиненням відповідних зустрічних зобов'язань.

На думку скаржника, Додатковими угодами від 01.07.2009 року сума 349 951,84 грн. визначена як заборгованість відповідача за договорами фінансового лізингу та у цих угодах не йдеться про зміну (новацію) зобов'язання, а тому вказана сума має дорівнювати дійсній сумі зобов'язань, що виникли з договорів і підлягали виконанню після їх розірвання. Зазначення в додаткових угодах суми боргу є лише свідченням того, що відповідач визнавав свої зобов'язання у такій сумі.

Скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутній узгоджений сторонами розрахунок даної суми боргу, а позивач не надав суду ні розрахунку цієї суми, ні пояснень відносно правової природи цієї суми. Вартість предметів лізингу (активів), котра увійшла у вказану в додаткових угодах заборгованість складає 211 774,43 грн., а тому крім невідповідності розміру заборгованості не відповідають і нараховані розміри штрафних санкцій.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон", в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2012 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 30.08.2012 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 10.04.2007 року між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 078/13 (т.2 а.с.8-12), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у договорі строк за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу самоскидний напівпричіп „Тонар" вартістю 257 000,0 грн.

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору № 078/13 від 10.04.2007 року сторони передбачили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до договору. Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Додатком № 1 до договору № 078/13 від 10.04.2007 року сторони погодили щомісячний лізинговий платіж у сумі 5 220,89 грн. (т.2 а.с.12об.).

Предмет лізингу було передано лізингоодержувачу 18.05.2007 року, що підтверджується актом № 078/13-1від 18.05.2007 року (т.2 а.с.13).

01.07.2009 року згідно з умовами додаткової угоди № 1В, укладений договір фінансового лізингу № 078/13 від 10.04.2007 року було розірвано, об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі № 078/13В1 від 01.07.2009 року (т.2 а.с.14-15).

Умовами вказаної додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу складає 57 701,63 грн. та має бути сплачена останнім до 25.08.2009 року (п.п.4, 6 додаткової угоди).

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення умов договору № 078/13 від 10.04.2007 року та додаткової угоди № 1В від 01.07.2009 року до вказаного договору вказану суму заборгованості (57 701,63 грн.) не сплатило.

10.04.2007 року між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 078/05 (т.3 а.с.8-16), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у договорі строк за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу вантажний сідловий тягач Маз-643008-060-020 вартістю 374 800,0 грн.

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору № 078/05 від 10.04.2007 року сторони передбачили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до договору. Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 078/05 від 10.04.2007 року сторони погодили щомісячний лізинговий платіж у сумі 7 613,97 грн. (т.3 а.с.17).

Предмет лізингу було передано лізингоодержувачу 18.07.2007 року, що підтверджується актом № 078/05-1від 18.07.2007 року (т.3 а.с.18).

01.07.2009 року згідно з умовами додаткової угоди №1В, укладений договір фінансового лізингу № 078/05 від 10.04.2007 року було розірвано, об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі № 078/05В1 від 01.07.2009 року (т.3 а.с.19-20).

Умовами вказаної додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № 078/05 від 10.04.2007 року складає 88 151,19 грн. та має бути сплачена останнім до 25.08.2009 року (п.п.4, 6 додаткової угоди).

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення умов договору № 078/05 від 10.04.2007 року та додаткової угоди № 1В від 01.07.2009 року до вказаного договору вказану суму заборгованості (88 151,19 грн.) не сплатило.

10.04.2007 року між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 078/10 (т.1 а.с.8-12), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у договорі строк за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу вантажний сідловий тягач Маз-643008-060-020 вартістю 374 800,0 грн.

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору № 078/10 від 10.04.2007 року сторони передбачили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до договору. Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 078/10 від 10.04.2007 року сторони погодили щомісячний лізинговий платіж у сумі 7 613,97 грн. (т.1 а.с.12об)

Предмет лізингу було передано лізингоодержувачу 27.09.2007 року, що підтверджується актом № 078/10-1 від 27.09.2007 року (т.1 а.с.13).

01.07.2009 року згідно з умовами додаткової угоди №1В, укладений договір фінансового лізингу № 078/10 від 10.04.2007 року було розірвано, об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі № 078/10В1 від 01.07.2009 року (т.1 а.с.14-15).

Умовами вказаної додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу складає 87 489,42 грн. та має бути сплачена останнім до 25.08.2009 року (п.п.4,6 додаткової угоди).

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення умов договору № 078/10 від 10.04.2007 року та додаткової угоди №1В від 01.07.2009 року до вказаного договору вказану суму заборгованості (87 489,42 грн.) не сплатило.

10.04.2007 року між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 078/24 (т.4 а.с.8-12), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у договорі строк за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу самоскидний напівпричіп „Тонар" вартістю 263 900,0 грн.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу сторони погодили щомісячний лізинговий платіж у сумі 5 361,06 грн. (т.4 а.с.12об.).

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору № 078/24 від 10.04.2007 року сторони передбачили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до договору. Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Предмет лізингу було передано лізингоодержувачу 27.09.2007 року, що підтверджується актом №078/24-1від 27.09.2007 року (т.4 а.с.13).

01.07.2009 року згідно з умовами додаткової угоди №1В, укладений договір фінансового лізингу № 078/24 від 10.04.2007 року було розірвано, об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі № 078/24В1 від 01.07.2009 року (т.4 а.с.14-15).

Умовами вказаної додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу складає 58 304,8 грн. та має бути сплачена останнім до 25.08.2009 року (п.п.4, 6 додаткової угоди).

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення умов договору № 078/24 від 10.04.2007 року та додаткової угоди № 1В від 01.07.2009 року до вказаного договору вказану суму заборгованості (58 304,8 грн.) не сплатило.

10.04.2007 року між ТОВ „Техноторг-Лізинг" (Лізингодавець) та ЗАТ „Укртранспродгрупа „Вісон" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 078/23 (т.5 а.с.8-12), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у договорі строк за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу самоскидний напівпричіп „Тонар" вартістю 263 900,0 грн.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу № 078/23 від 10.04.2007 року сторони погодили щомісячний лізинговий платіж у сумі 5 361,06 грн. (т.5 а.с.12об.).

Умовами п.п.2.2, 2.3 договору сторони передбачили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до договору. Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Предмет лізингу було передано лізингоодержувачу 27.09.2007 року, що підтверджується актом № 078/23-1 від 27.09.2007 року (т.5 а.с.13).

01.07.2009 року згідно з умовами додаткової угоди №1В, укладений договір фінансового лізингу № 078/23 від 10.04.2007 року було розірвано, об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю, що підтверджується актом прийому-передачі № 078/23В1 від 01.07.2009 року (т.5 а.с.14-15).

Умовами вказаної додаткової угоди сторони погодили, що заборгованість лізингоодержувача за договором фінансового лізингу складає 58 304,8 грн. та має бути сплачена останнім до 25.08.2009 року (п.п.4, 6 додаткової угоди).

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення умов договору № 078/23 від 10.04.2007 року та додаткової угоди № 1В від 01.07.2009 року до вказаного договору вказану суму заборгованості (58 304,8 грн.) не сплатило.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" перед ТОВ „Техноторг-Лізинг" за договорами фінансового лізингу №078/10 від 10.04.2007 року, № 078/24 від 10.04.2007 року, № 078/05 від 10.04.2007 року, №078/13 від 10.04.2007 року, № 078/23 від 10.04.2007 року та додатковими угодами № 1В від 01.07.2009 року до цих договорів склала 349 951,84 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Техноторг-Лізинг" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.2 Закону України „Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 названого Закону, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами -ТОВ „Техноторг-Лізинг", як Лізингодавцем, та ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон", як Лізингоодержувачем, склалися правовідносини пов'язані з договором лізингу, про що 10.04.2007 року сторонами були укладені відповідні договори № 078/10, № 078/24, № 078/05, №078/13, № 078/23 та в подальшому додаткові угоди № 1В від 01.07.2009 року до цих договорів.

Між тим, як встановлено матеріалами справи, ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" в порушення зазначених вище норм чинного законодавства та умов договорів фінансового лізингу №078/10 від 10.04.2007 року, № 078/24 від 10.04.2007 року, № 078/05 від 10.04.2007 року, № 078/13 від 10.04.2007 року, №078/23 від 10.04.2007 року та додаткових угод № 1В від 01.07.2009 року до цих договорів свої зобов'язання щодо перерахування на користь ТОВ „Техноторг-Лізинг" заборгованості в загальному розмірі 349 951,84 грн. (57 701,63 грн. + 88 151,19 грн. + 87 489,42 грн. + 58 304,8 грн. + 58 304,8 грн.) не виконало.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції провадження у справі було зупинено до розгляду та набрання законної сили рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 6/130/10 за позовом ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" до ТОВ „Техноторг-Лізинг" про визнання частково недійсними 24 додаткових угод № 1В від 01.07.2009 року до договорів фінансового лізингу № 078/1 -№ 078/24 від 10.04.2007 року та додаткової угоди № 1В від 24.11.2009 року до договору фінансового лізингу № 078Н1 від 01.07.2009 року в частині визначення суми боргу зі сплати лізингових платежів за вказаними договорами.

Рішенням суду від 25.11.2010 року у справі № 6/130/10 позовні вимоги ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" були задоволені в повному обсязі. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року рішення суду першої інстанції від 25.11.2010 року у справі № 6/130/10 було змінено. Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 року рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року у справі № 6/130/10 було скасовано, у задоволенні позову ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" - відмовлено.

Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції провадження у справі було зупинено до вирішення справи № 5016/2657/2011(8/108) у господарському суді Миколаївської області за позовом ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" до ТОВ „Техноторг-Лізинг" про зменшення ціни договору на розмір платежу, що відшкодовує вартість активу, що входить до суми заборгованості, вказаної в п.4 додаткових угод № 1В від 01.07.2009 року до договорів фінансового лізингу з № 078/01 по № 078/24, окрім номеру 078/02 та в додатковій угоді № 1В від 24.11.2009 року до договору фінансового лізингу № 078Н1, укладених між ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" та ТОВ „Техноторг-Лізинг".

16.07.2012 року господарським судом Миколаївської області було винесено рішення по справі № 5016/2657/2011(8/108), яким відмолено ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, додаткові угоди № 1В від 01.07.2009 року до договорів фінансового лізингу № 078/10 від 10.04.2007 року, № 078/24 від 10.04.2007 року, №078/05 від 10.04.2007 року, № 078/13 від 10.04.2007 року, № 078/23 від 10.04.2007 року є дійсними, а визначені сторонами у п.4 угод суми заборгованості зі сплати лізингових платежів залишились незмінними та складають у сукупності 349 951,84 грн., що і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Так, згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України, Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з позовними вимогами ТОВ „Техноторг-Лізинг" та висновком місцевого господарського суду про нарахування і стягнення з ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" на користь позивача пені у розмірі 27 909,86 коп. за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року, 3 % річних в розмірі 4 084,37 грн. за період з 26.08.2009 року по 15.01.2010 року та збитків від інфляції в розмірі 13 128,14 грн. за період з вересня 2009 року по грудень 2009 року за порушення та неналежне виконання відповідачем умов договорів фінансового лізингу №078/10 від 10.04.2007 року, № 078/24 від 10.04.2007 року, №078/05 від 10.04.2007 року, № 078/13 від 10.04.2007 року, №078/23 від 10.04.2007 року та додаткових угод № 1В від 01.07.2009 року до цих договорів.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон", викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволеннях позовних вимог ТОВ „Техноторг-Лізинг".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 22.11.2011 року по справі № 11/54/10 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Укртранспродгрупа „Вісон" -без задоволення.

Керуючись статтями, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртранспродгрупа „Вісон" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „22" листопада 2011 року по справі № 11/54/10 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „28" вересня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Л.В. Поліщук