Рішення

від 04.11.2008 по справі 9274-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2008

Справа

№2-25/9274-2008

За

позовом ЗАТ «Санаторій «Київ», м. Алушта, площа Комсомольська, 20

До

відповідача Алуштинської міської ради, м. Алушта, площа Радянська, 1

Про  спонукання до виконання певних дій

Суддя   Копилова О.Ю.

Представники:

Від

позивача -   Печорін Ю.П., посвідчення №

625, заступник начальника Госп. Управління КМУ   

Від

відповідача -   Степанова Л.В., начальник

юридичного відділу, дов. № 021-35/1268 від 01.10.2008 року

Обставини

справи:

Позивач

-  ЗАТ «Санаторій «Київ» звернувся до

Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача -  Алуштинської міської ради, просить суд  визнати за ЗАТ «Санаторій  «Київ» право на надання земельної ділянки,

площею 2,0 га, для встановлення укріпних протизсувних заходів, будівництва

спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів, які прилягають до

земельної ділянки, площею 3,10799 га, наданій ЗАТ «Санаторій «Київ» у постійне

користування та розташованій на площі Комсомольській, 20, в м. Алушта, у оренду

строком на 49 років; визнати неправомірною бездіяльність Алуштинської міської

ради в частині неприйняття  рішення про

затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ЗАТ «Санаторій

«Київ», площею 2,00 га для встановлення укріпних протизсувних заходів,

будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів за

адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська, 20, та про надання ЗАТ «Санаторій «Київ»

вказаної земельної ділянки у оренду строком на 49 років; зобов'язати

Алуштинську міську Раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з

відведення земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ» площею 2,00 га для

встановлення укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та

розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська,

20 та про надання ЗАТ «Санаторій «Київ» вказаної земельної ділянки у оренду

строком на 49 років; зобов'язати Алуштинську міську Раду укласти з ЗАТ

«Санаторій «Київ» договір оренди земельної ділянки, площею 2,00 га для

встановлення укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та

розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська,

20, строком на 49 років.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Алуштинської міської ради від

26.07.2006 року ЗАТ «Санаторій «Київ» був розроблений проект землеустрою з

відведення земельної ділянки площею до 2,0 га для облаштування укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів, прилеглої до земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої ЗАТ

«Санаторій «Київ» в постійне користування та розташованої на площі Комсомольській,

20 в м. Алушта, в оренду строком на 49 років. Позивач зазначив, що проект

землеустрою був погоджений в усіх необхідних державних органах та службах

міста, однак в обумовлений статтею 123 Земельного кодексу України місячний

строк місцевою радою затверджений не був.

ЗАТ

«Санаторій «Київ» вважає бездіяльність відповідача протиправною, оскільки

товариством були вчинені всі необхідні дії для отримання в оренду запитуваної

земельної ділянки, а незатвердження землевпорядної документації порушує права

позивача на землю, гарантовані йому чинним законодавством України.

Крім

того, позивачем, при поданні позову, суду надана заява про вжиття заходів щодо

забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд  вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом

заборони Алуштинській міській раді приймати які - небудь рішення або

здійснювати будь - які дії у відношенні земельної ділянки, площею 2,00 га,  яка прилягає до земельної ділянки площею

3,10799 га, наданій ЗАТ «Санаторій «Київ» у постійне користування та

розташованій на площі Комсомольська, 20 в м. Алушта, на які Алуштинською

міською радою рішенням № 4/35 від 26.07.2006 року був наданий дозвіл ЗАТ

«Санаторій «Київ» на складення проекту відведення.

Ухвалою

Господарського суду АР Крим від 06.10.2008 року у справі № 2-25/9274-2008 заяву

ЗАТ «Санаторій «Київ» про забезпечення позову задоволено, заборонено

Алуштинській міській раді приймати які - небудь рішення або здійснювати будь -

які дії у відношенні земельної ділянки, площею 2,00 га,  яка прилягає до земельної ділянки площею

3,10799 га, наданій ЗАТ «Санаторій «Київ» у постійне користування та

розташованій на площі Комсомольська, 20 в м. Алушта, на які Алуштинською

міською радою рішенням № 4/35 від 26.07.2006 року був наданий дозвіл ЗАТ

«Санаторій «Київ» на складення проекту відведення.

Відповідач

надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд розглянути

позов  у відповідності до норм

чинного  законодавства України.

Розгляд

справи відкладався  в порядку ст.. 77

Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши

матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно

зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що

перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю

гарантується.

Це

право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою

виключно відповідно до закону.

Чинне

земельне законодавство передбачає два види користування землею: право

постійного користування та оренда (глава 15 Земельного кодексу України).

Право

оренди земельної ділянки -це засноване на договорі термінове платне володіння

та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення

підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1

Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно

до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою

землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим

Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими

відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно

до ст. 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі

як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими

законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в

письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому

законом порядку, не допускається.

Частинами

1, 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент

існування спірних правовідносин, передбачали, що особа, яка бажає отримати

земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає

до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за

місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви

(клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку,

встановленому Земельним кодексом України.

Згідно

з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  до розмежування земель державної та комунальної

власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів,

крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські,

селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи

виконавчої влади.

Ст.

116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи

набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель

державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим

Кодексом.

Органами

місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та

міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів

по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність або

надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу

України.

Згідно

з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок,

що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі

рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ч. 5

ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що надання у користування земельної

ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після

вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Передання в оренду

невідведеної земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Вказане

положення кореспондується з приписами ст. 125 Земельного кодексу України,

відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення

її меж у натурі (на місцевості) забороняється.

Крім

того, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що пунктом 1 Розділу

X Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в

користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті

відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу,

підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

У

разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування

об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної

ділянки до 1 січня 2008 року передача в  

оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної

власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), редакція з

14.10.2008 року. 

У

відповідності до листа вих.. № 332 від 13.06.2006 року позивач звернувся до

Алуштинської міської ради з проханням розглянути питання про виділення

додаткової земельної ділянки площею 2,0 га, яка межує з Санаторієм, з метою

будівництва  двох ярусів підпірних стін з

розбивкою між ними паркової зони; розміщення спортивних майданчиків;

будівництва спортивних споруд; виносу котельні; обладнання теренкурів, зон

відпочинку.

Рішенням

Алуштинської міської ради №4/38 від 26.07.2006 року ЗАТ «Санаторій «Київ» був

наданий дозвіл на складання впродовж півтора років проекту землеустрою з

відведення додаткової земельної ділянки площею до 2,0 га для за рахунок земель

Алуштинської міської ради для облаштування укріпних протизсувних заходів,

будівництва спортивних споруд, розбивки паркової зони та теренкурів, прилеглої

до земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої замовнику в постійне

користування, (державний акт реєстраційний № 146 від 01.11.1999 року),  розташованої на площі Комсомольській, 20 в м.

Алушті.

Відповідно

до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних

ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004

р. N 677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі:

рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або

Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить

надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених

договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту

відведення земельної ділянки; судового рішення.

Розробником

проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має

ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (п. 4

Порядку).

На

підставі зазначеного за замовленням позивача Алуштинським земельно-кадастровим

бюро був розроблений проект землеустрою з відведення запитуваної земельної

ділянки в оренду строком на 49 років.

Ч. 6

ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект відведення земельної

ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах,

природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та

охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної

експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної

адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у

місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають

рішення про надання земельної ділянки.

Згідно

з пунктом 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних

ділянок проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із

землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів,

природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом

містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Позивачем

були отримані позитивні висновки щодо відведення земельної ділянки

Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 347 від 17.07.2007 року

(а. с. 33), Управління архітектури та містобудування № 454 (а. с. 32),

Алуштинської міської санепідемстанції № 536 від 06.09.2006 року (а. с.

29-зворотня сторона), Алуштинської екологічної інспекції № 464 від 11.10.2006

р. (а. с. 28), Державного агентства земельних ресурсів України № 1166-07 від

20.12.2007 року, Республіканського комітету з охорони культурної спадщини №

10899 від 24.10.2006 року, висновок ДП «Кримське Республіканське протизсувне

управління» № 243-А від 20.07.2007 року.

Пунктом

10 Порядку передбачено, що погоджений проект відведення земельної ділянки

підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів

відповідно до законодавства.

Крім

того, статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної

документації» передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають,

зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У

висновку державної експертизи землевпорядної документації №1166-07 від

20.12.2007 р. (а. с. 18) Державним агентством земельних ресурсів України були

викладені певні зауваження щодо проекту відведення запитуваної позивачем

земельної ділянки, які були враховані та усунені, що підтверджується

відповідним записом на висновку.

Відповідно

до пункту 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних

ділянок після одержання позитивного висновку державної експертизи проект

відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою,

районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією,

затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до

повноважень яких належить надання у користування або передача у власність

земельних ділянок.

Листом

№ 185 від 31.03.2008 року позивач направив проект землеустрою до Алуштинської

міської ради для вирішення питання щодо його затвердження. Звернення було

отримано відповідачем, що підтверджується відповідним написом (а. с. 9).

Згідно

з приписами ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України поданий позивачем проект

землеустрою мав бути розглянутий Алуштинською міською радою в місячний термін.

Проте,

лише листом №1108/021-19-1012 від 27.08.2008 року відповідач повідомив, що

клопотання Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ» про відведення

земельної ділянки було передано посадовим особам міської ради на розгляд

постійній комісії з питань будівництва, архітектури та землекористування;

комісії з питань законності та правопорядку, після чого було внесено на розгляд

міської ради, однак вирішено не було через обмаль голосів.

З

цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 4

Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення

місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип

законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8

Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють

державний принцип верховенства права. Крім того, як вже було вказано раніше,

ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють

на підставі діючого законодавства та у межах 

повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та

нормативно-правовими актами.

Суд

звертає увагу на те, що статтею 13 Конституції України передбачено, що земля,

її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в

межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної

(морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади

та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності

народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна

використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав

усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість

економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже,

органи місцевого самоврядування не є власниками земель, а лише здійснюють права

власника від імені Українського народу. Таким чином, при виконанні зазначених

функцій органи місцевого самоврядування повинні діяти лише в межах та у спосіб,

що передбачені Конституцією України та Законами України (ст. 19 Конституції

України), а отже, дотримуватися порядку, закріпленого Земельним кодексом

України, та не допускати зловживання наданим їм правом.

В

свою чергу, частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що

юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у

системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які

передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав

юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи

можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом

засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи

(зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в

залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень

про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий

захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид

державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на

себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції

України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного

поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості

обмежує це право.

Згідно

зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що

перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю

гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними

особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно

до ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та

юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею

74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи

та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою

діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними

особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб

місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими

законами.

Відповідно

до ч. 2 ст. 77 цього Закону спори про поновлення порушених прав юридичних і

фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів

або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно

ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються

судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи

бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом

засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно

до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно

зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа

має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам

цивільного законодавства.

          Серед способів захисту права, передбачених

статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу

України, встановлені й такі, як визнання права; визнання незаконними рішення,

дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно

до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для

доведення такого роду фактів.

У той

же час, всупереч вимогам ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України, Алуштинська міська рада не надала

суду доказів прийняття нею відповідного рішення (як акта владного

волевиявлення) по результату розгляду клопотання позивача, як і не надала

доказів існування будь-яких перешкод для затвердження проекту землеустрою та

надання в оренду Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»

запитуваної земельної ділянки.

Крім

того, суд вважає за необхідне зауважити те, що в матеріалах справи, а.с. 17,

наявне рішення Постійної комісії з питань законності та правопорядку, охорони

прав, свобод та законних інтересів громадян Алуштинської міської ради від

19.08.2008 року, яким рекомендовано: вважати таким, що не відповідає положенням

Земельного кодексу України винесення питання про відмову у передачі  в оренду земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ»,

площею 2,0га,   для обладнання укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів за адресою: м. Алушта, площа Комсомольська, 20; передати ЗАТ

«Санаторій «Київ» у оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 2,0 га.

Однак,

під час розгляду даної справи, у розумінні ст.. 32, 33 Господарського

процесуального кодексу України, відповідач не надав суду належних доказів того,

що ним були вжиті заходи реагування щодо вищезгаданого рішення Постійної

комісії з питань законності та правопорядку, охорони прав, свобод та законних

інтересів громадян Алуштинської міської ради від 19.08.2008 року.

Таким

чином, суд вважає, що відповідачем було порушене право на отримання земельної

ділянки, відповідно до умов чинного законодавства України, внаслідок бездіяльності

відповідача щодо розгляду та затвердження проекту землеустрою та надання в

оренду Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» запитуваної

земельної ділянки.

Отже,

виходячи зі змісту вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню у 

повному обсязі. 

Судові

витрати у вигляді сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача у порядку статті 49

Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи

те, що рішенням у цій справі Алуштинську міську раду зобов'язано вчинити певні

дії щодо спірної земельної ділянки, заходи до забезпечення позову, які були

вжиті ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.10.2008 року, підлягають

скасуванню.

У

відповідності до ст.. 68 Господарського процесуального кодексу України    Питання 

про  скасування  забезпечення 

позову    вирішується

господарським  судом, що розглядає

справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

У

судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно

статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний

текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України 10.11.2008 року.

З

огляду на викладене, керуючись, 82-84 Господарського процесуального Кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за ЗАТ «Санаторій  «Київ» право на надання земельної ділянки,

площею 2,0 га, для встановлення укріпних протизсувних заходів, будівництва

спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів, які прилягають до

земельної ділянки, площею 3,10799 га, наданій ЗАТ «Санаторій «Київ» у постійне

користування та розташованій на площі Комсомольській, 20, в м. Алушта, у оренду

строком на 49 років.

3.          Визнати неправомірною бездіяльність

Алуштинської міської ради в частині неприйняття 

рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної

ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ», площею 2,00 га для встановлення укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів за адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська, 20, та про надання ЗАТ

«Санаторій «Київ» вказаної земельної ділянки у оренду строком на 49 років.

4.          Зобов'язати Алуштинську міську Раду

прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної

ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ» площею 2,00 га для встановлення укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів за адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська, 20 та про надання ЗАТ

«Санаторій «Київ» вказаної земельної ділянки у оренду строком на 49 років.

5.          Зобов'язати Алуштинську міську Раду

укласти з ЗАТ «Санаторій «Київ» договір оренди земельної ділянки, площею 2,00

га для встановлення укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних

споруд та розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м. Алушта, пл. Комсомольська,

20, строком на 49 років.

6.          Стягнути з Алуштинської міської ради

(98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1) на користь Закритого акціонерного

товариства “Санаторій “Київ”(98500, м. Алушта, пл. Комсомольська, 20,

ідентифікаційний код 03365133) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Скасувати заходи до забезпечення

позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим

від 06.10.2008 року.

8.          Видати накази після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                       

Копилова О.Ю.