Постанова

від 10.12.2008 по справі 14/262-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/262-пд-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2008 р.                                                                                    № 14/262-пд-07  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.,

касаційну скаргу  ВАТ "ПРОТОРУС"

на  постановувід 29.07.2008 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 14/262-ПД-07

за  позовом ВАТ "ПРОТОРУС"(надалі –Товариство)

доМКП "ЛУЧ"(надалі –Підприємство)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

Херсонська товарна біржа "Алмаз"(надалі –Біржа)

провизнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача-  Сервуля М.А.

від відповідача-  Долбилов О.О., Гладка А.О.

третя особа-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

          В червні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємства про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.12.2001 р.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.04.2008 р. (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р. (судді: Антонік С.Г., Хуторний В.М., Яценко О.М.) рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.12.2001 р. між Товариством та Підприємством укладено договір купівлі-продажу частини будівлі заводу (надалі –Договір), розташованого за адресою м. Херсон, вул. Філатова, 27.

Відповідно до п. 1 Договору станом на день укладення договору, спірна будівля належала Товариству, що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 16.03.1998 р. № 653.

Відповідно до положень п. 7.2.2. та п. 7.8. Статуту Товариства обрання Голови Правління віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів.

Відповідно до п. 7.11. Статуту Товариства укладання господарських договорів та розпорядження засобами товариства, від імені останнього, відноситься до компетенції Голови Правління.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Місцевим господарським судом встановлено, що зі сторони позивача вказаний договір купівлі-продажу підписаний в.о. голови правління Товариства Степанченко І.П. який зборами акціонерів на вказану посаду не обирався і, як наслідок, не мав відповідних повноважень на відчуження майна товариства - позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірний договір купівлі-продажу укладений з порушенням ст. 225 ЦК УРСР, оскільки підписаний особою не уповноваженою власником майна на вчинення таких дій, а також про те, що майно передане за Договором не було оплачено.

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства.

Крім того, приймаючи постанову апеляційний господарський суд виходив з неправомірності та необґрунтованості позовних вимог, а також із того, що строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову.

Проте у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК УРСР (ст. 267 ЦК України) ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Апеляційний суд зазначеного не врахував, що призвело до порушення норм матеріального права.

З огляду на викладене, в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "ПРОТОРУС" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2008 р. у справі № 14/262-ПД-07 скасувати.

          Рішення господарського суду Херсонської області від 09.04.2008 р. у дані справі залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                             Н. Губенко

С у д д і                                                                                  Т. Барицька

                                                                                                          О. Подоляк