Рішення

від 11.12.2008 по справі 7/26-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/26-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 грудня 2008 р.                                                                                                      Справа 7/26-08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м.Суми   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Майстер", м.Вінниця  

про стягнення 70 565,94 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача:Мельник Л.О. - довіреність № б/н  від 30.07.2007 року.

          відповідача: Гончарук Л.І. - юрисконсульт, довіреність № б/н  від 03.03.2008 року.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Торг-Майстер" на користь ТОВ "Горобина"       70 565,94 грн., у т.р. 68 934,18 грн. заборгованості за  поставлену продукцію, 1 450,45 грн. пені, 181,31 грн. 3 % річних згідно контракту від 09.04.2008 року № 716.

В зв'язку з неявкою сторін в судові засідання, неподанням сторонами витребуваних ухвалами суду документів розгляд справи відкладався на 04.11.2008 року, на 18.11.2008 року та на 11.12.2008 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак з'явився в судове засідання 11.12.2008 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.04.2008 року між ТОВ "Горобина" (Постачальник) та ТОВ "Торг-Майстер" (Дилер) було укладено контракт № 716 постачання алкогольної продукції.

Відповідно до умов вказаного контракту позивач зобов'язувався поставляти відповідачу алкогольну продукцію компанії "Горобина", а відповідач прийняти і сплатити товар на умовах цього контракту (п.1.1).

Відповідно до п.3.1 контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 09.04.2008 року до контракту № 716 від 09.04.2008 року сторони погодили, що відповідач проводить оплату партії товару протягом 40 календарних днів з моменту прийняття його шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивачем протягом квітня 2008 року по липень 2008 року було передано відповідачу товар на загальну суму 126 819,00 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими товарно-транспортними накладними АААР № 564531 від 09.04.2008 року на суму 64 089,00 грн., АААР № 668413 від 18.06.2008 року на суму 21 474,00 грн., АААР          № 669029 від 07.07.2008 року на суму 41 256,00 грн..

Відповідачем було частково сплачено вартість товару, що підтверджується банківськими виписками від 12.06.2008 року на суму 39 076,30 грн., від 11.07.2008 року на суму 5 000,00 грн.. При цьому слід зазначити, що із банківських виписок вбачається. що відповідач при здійсненні перерахунку коштів позивачу зазначав "оплата за алкогольну продукцію згідно договору № 716 від 09.04.2008 року".

Крім того, згідно наданого позивачем акту від 11.04.2008 року було зафіксовано представниками сторін  бій товару на суму 12,69 грн.. Також відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на суму 13 795,85 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.07.2008 року № ТМ-0000142 та товарно-транспортною накладною серія 01 АААХ № 692185. При цьому сторонами, в зв'язку з відсутністю оригіналу вказаної вище товарно-транспортної накладної подано в судовому засіданні пояснення щодо відсутності заперечень в її дійсності вказаної вище товарно-транспортної накладної, в зв'язку з відсутністю її оригіналу.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 68 934,16 грн. ((64089,00 + 21471,00 + 41256,00) - (39076,30 + 5000,00 + 12,69 + 13795,85)), що на 0,02 грн. менше ніж заявлено в позовній заяві.

Із врахуванням виявленої судом помилки, суд вважає суму боргу в розмірі 68 934,16 грн. доведеною позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписом ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Відповідно до ст. 11  ЦК України цивільні права  та обов'язки виникають із дій осіб, що  передбачені  актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені  цими актами, але  за аналогією  породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із договорів та інших правочинів.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Слід зауважити, що позивач  заявив відповідачу вимогу у відповіді на яку останній підтвердив факт укладення контракту від 09.04.2008 року № 716, визнав суму боргу та просив надати відстрочку по сплаті заборгованості.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача в письмовій заяві визнала суму основного боргу в розмірі 68 934,16 грн. та просила суд винести рішення з розстрочкою платежу терміном до двох місяців.

Позивач заперечує проти надання розстрочки вказуючи на порушення своїх інтересів, а також на те, що у відповідача було достатньо часу для погашення заборгованості.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки платежу при винесенні рішення суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарському суду надаються повноваження при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення. Нормою, яка регламентує порядок застосування такого процесуального інституту є ст.121 ГПК України. Відповідно до ч.1 названої статті господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Вказане допускається при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні вказаного клопотання суд враховував вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України". Зокрема в п.2 цього роз'яснення зазначається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Всупереч викладеному відповідач не навів обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відхиляючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суд звертає увагу на те, що процесуальне законодавство не містить заборони повторно звертатись із подібною заявою.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1450,45 грн. та 3% річних у розмірі 181,31 грн..

В процесі розгляду справи судом з'ясовано, що позивач допустив помилку при розрахунку суми боргу оскільки відповідно до видаткової накладної № ТМ - 142 від 30.07.2008 року позивачу було повернуто товар на суму 13 795,85 грн. а не як було вказано на 13795,83 грн.. Крім того, позивач невірно визначив період за який проводив нарахування вказаних вище сум проводячи його з 16.08.2008 року. З огляду на п.3.1 контракту (відстрочка платежу на 40 календарних днів з моменту прийняття товару) та те, що остання поставка продукції відповідачу відбулась 07.07.2008 року вірним буде обрахунок з 17.08.2008 року.

В судовому засіданні 11.12.2008 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої він просив суд стягнути з відповідача 70 514,82 грн. з яких 68 934,16 грн. боргу, 1 405,12 грн. пені, 175,64 грн. 3 % річних.

Суд вказану заяву, яка за своєю правовою природою фактично є заявою про зменшення позовних вимог,  прийняв до розгляду як таку, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України. В зв'язку з тим, що позивач при подачі позовної заяви допустив помилку в обрахунку суми основного боргу, пені та 3 % річних в позові в цій частині слід відмовити.

Заявлені відповідно до заяви про уточнення позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, крім іншого, неустойкою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. У п.8.2 Контракту сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату відповідачем партії товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості партії товару за кожен день прострочення. Таким чином заявлена до стягнення сума  пені є обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору. Перевіркою розрахунку суми пені в розмірі              1 405,12 грн. встановлено правильність її нарахування, а тому суд дійшов висновку про стягнення зазначеної суми пені з відповідача.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевірка заявленої до стягнення суми    3 % річних встановлено правильність їх нарахування, а тому суд задовольняє вказану вимогу.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 70 514,92 грн.  доведені позивачем, визнаються відповідачем, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 707 грн. 70 коп. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 969 від 10.09.2008 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 70 565 грн. 94 коп..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до підпункту мав би становити 705 грн. 66 коп..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

Беручи до уваги викладене, керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, ч.1, 2 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 550, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47 ч.ч.1,2,5 ст. 49, ст.ст. 78, 82, 84, 85, 115, 116, ч.1 ст.121  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ "Торг - Майстер", 4-ий провулок Комарова, 2, м.Вінниця, 21008 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 31325209, р/р № 26000599 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО - 302623) на користь ТОВ "Горобина", вул. Петропавловська, 121, м. Суми, 40021 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 31162928, р/р № 2600300425 в СФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО - 337342) - 68 934 грн. 16 коп. боргу, 1 405 грн. 12 коп. - пені, 175 грн. 64 коп. - 3 % річних, 705 грн. 15 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 91 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 00 грн. 02 коп. - боргу, 45 грн. 33 коп. - пені, 5 грн. 67 коп. -    3 % річних відмовити.   

5. Зобов'язати управління державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 02 грн. 04 коп.  ТОВ "Горобина", вул. Петропавловська, 121, м. Суми, 40021 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ 31162928, р/р № 2600300425 в СФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО - 337342)

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  16 грудня 2008 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", вул. Петропавловська, 121, м. Суми, 40021.

3 - відповідачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Майстер", 4-ий пров.Комарова, 2, м.Вінниця, 21008.