Рішення

від 11.12.2008 по справі 9717-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9717-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2008Справа №2-2/9717-2008

за позовом - ТОВ "Чіо-Вольф Україна" (02068, м.Київ, пр-т. Бажана, 1м, офіс 22)

до відповідача - ТОВ "Дистриб'юторська фірма "Руслана" (98108, АР Крим, м. Феодосія,               вул. Горького, 25)

про стягнення 1 430,56 грн.  

                                                                                                         Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Болдирєв М.О. - представник, довіреність у справі.

Від відповідача : не з'явився

Суть спору:  Позивач  звернувся  до Господарського суду АР Крим  із позовом до відповідача про  стягнення основного боргу у сумі 791грн.73коп, суми пені – 69грн.58коп., 18 % річних – 142грн.51коп., втрат від інфляційних процесів – 189грн.22коп., 30 % штрафу - 237грн.52коп., всього – 1 430грн.56коп.  

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами був укладений договір поставки  №26-07 від 16.4.2007 р., відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність  відповідача продукти харчування, а відповідач – прийняти товар  і своєчасно оплатити його. Проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, повністю не розрахувався за поставлений товар, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду  доповнення №88 від 05.12.2008р до позову, відповідно до якого  відмовився від стягнення річних у розмірі 142грн51ко, та надав новий розрахунок пені, якій здійснено за період з 03.10.2007р по 31.3.2008р, та яка складає 70грн35коп.

Крім того, представник позивача пояснив суду, що просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 791грн.73коп за поставлений по накладною №205-1831 від 29.8.2007р товар, а також  уточнив період нарахування пені та зазначив, що просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 03.10.2007р по 25.3.2008р, ця дата визначена також у позовній заяві, у сумі 67грн76коп.

Представник  відповідача  у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за  договором   поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.    

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Між ТОВ "Чіо-Вольф Україна", як поставщиком, та ТОВ "Дистриб'юторська фірма "Руслана", як покупцем, було укладено   договір поставки №26-07 від 16.4.2007р, відповідно до п.1.1, 1.2 якого, поставщик зобов'язується  передати у власність покупця продукти харчування у подальшому «товар», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та своєчасно оплатити відповідно до умов договору. Передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у специфікаціях, прайс - листах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1, 5.3 договору,  підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, товарно – транспортна накладна, рахунок фактура. Покупець зобов'язаний  здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати  вказаної у видатковій накладній.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 2520,00грн (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №205-1831 від 29.8.2007р, підписаною сторонами, яка знаходяться у матеріалах справи.

Відповідачем у порушення умов договору, повна оплата отриманого товару проведена не була,  зобов'язання  з оплати продукції були виконані  частково.

Сума боргу у розмірі 791грн73коп за поставлений товар на момент звернення позивача з позовом до суду, ТОВ "Дистриб'юторська фірма "Руслана"  погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 791грн73коп боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості  у розмірі 791грн73коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи  та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, річних, втрат від інфляційних процесів  та штрафу.

Доповненням №88 від 05.12.2008р до позову, наданим позивачем у судовому засіданні, ТОВ "Чіо-Вольф Україна" відмовився від своєї вимоги у частині стягнення річних у розмірі 142грн51коп та відмова прийнята судом, у зв'язку із чим у частині стягнення річних провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.    

У частині стягнення 189грн.22коп – інфляційних за період  з жовтня 2007р по червень 2008р, позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому що у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як  позивач не довів суду  пред'явлення відповідачу  до звернення позивача з позовом до суду  вимоги про сплату інфляційних.

   Відповідно до ст.ст. 547, 549 ЦК України правочи по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більш ніж 1 календарний місяць штраф у розмірі 30% вартості неоплаченого вчасно товару.

Тому, суд вважає, що розрахунок штрафу позивачем здійснений правильно та позов у частині стягнення 237грн52коп. штрафу обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доповненням №88 від 05.12.2008р до позову, наданим позивачем у судовому засіданні, ТОВ "Чіо-Вольф Україна" збільшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 70грн35коп  за період з 03.10.2007р по 31.3.2008р.

У судовому засіданні уточнив період нарахування пені та зазначив, що просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 03.10.2007р по 25.3.2008р, ця дата визначена також у позовній заяві, у сумі 67грн76коп.

У частині  стягнення 67грн76коп пені позов також обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки у цій частині пеня розрахована правильно, відповідно до підпункту 8.3 Договору поставки №26-07 від 16.4.2007р., не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

У частині стягнення 2грн59коп пені відмовити у зв'язку з необґрунтованістю нарахування.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене та підписане 15.12.2008р.

Керуючись ст.ст. 49, 75,п.4ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти доповнення позивача №88 від 05.12.2008р до позову.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з  ТОВ "Дистриб'юторська фірма "Руслана" (98108, АР Крим, м. Феодосія, вул.Горького, 25, р/р 26001032760800 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 31817693, св-во №00439078, ІПН 31817690111) на користь  ТОВ "Чіо-Вольф Україна" (02068, м.Київ, пр-т. Бажана, 1м, офіс 22, р/р 26008000317000 в АТ «Каліон Банк Україна», МФО 300379 у м.Києві, ЄДРПОУ 30107943, св-во №38806231, ІПН 301079426511) 791грн.73коп боргу, 237грн52коп. штрафу, 67грн76коп пені, 78грн.18коп державного мита, 90грн.44коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення річних у розмірі 142грн51коп припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.

5.          У частині стягнення 189грн.22коп інфляційних  та 2грн59коп пені  відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.