Рішення

від 01.12.2008 по справі 53/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/34

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  53/34

01.12.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «МАКОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт»

про стягнення 35 890,81 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт»заборгованості за Договором поставки № 0128 від 17.07.2007р. в розмірі 35 890,81 грн., в тому числі, 7922,92 грн. –сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 320,49 грн. –3% річних, 27 676,40 грн. –збитки в розмірі вартості неповерненого товару з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2008р. порушено провадження у справі № 53/34, розгляд справи призначено на 10.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2008р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було відкладено на 01.12.2008р.

01.12.2008р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли письмові уточнення позовних вимог, з урахуванням яких позов заявлено про стягнення 7922,92 грн. –сума основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 310,62 грн. –3% річних, 27 676,40 грн. –збитки в розмірі вартості неповерненого товару з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову.

Крім того, 01.12.2008р. до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла телеграма від позивача в якій останній просить розгляд справи здійснити без участі представника позивача.

Відповідач своїх повноважних представників в жодне судове засідання не направив, вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень та заперечень по суті спору не надав, причини неявки представників відповідача в судові засідання невідомі.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.10.2008р. № 13-5418 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому суд вважає достатніми матеріали справи для розгляду справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.12.2008р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

17.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «МАКОН»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт»було укладено Договір поставки № 0128 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу, а останній –прийняти та оплатити Товар (крупа рисова, ГОСТ 6292-93) в кількості 20 тон за ціною 1750,00 грн. за 1 тону.

Відповідно до п. 1.4 Договору загальна сума Договору з ПДВ 35 000,00 грн.

Поставка проводиться в строк з 19 по 20 липня 2007 року (п. 2.1. Договору).

На виконання умов Договору 20.07.2007р. позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 35 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № МК –0000384 від 20.07.2007р. та довіреності Серії НАП № 269095 від 20.07.2007р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки відповідача з позивачем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох днів з моменту продажу  товару відповідачем.

В п. 4.1 Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язується повернути позивачеві нереалізований товар до 28.12.2007р.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії Акту звірки наявності товарно-матеріальних цінностей на складі відповідача за умовами Договору станом на 18.12.2007р., нереалізованим на складі відповідача знаходиться Товар на суму 14 661,50 грн., а саме, крупа рисова в кількості 8378 кг.

Отже, з поставленого на виконання умов Договору Товару відповідачем реалізовано Товар на суму 20 338,50 грн.

З виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідач частково в сумі 15 000,00 грн. з позивачем розрахувався (виписки з банківського рахунку позивача від 29.02.2008р., від 11.08.2008р. та від 02.09.2008р.).

За Товар на суму 5 338,50 грн. реалізований відповідачем за Договором останній з позивачем не розрахувався.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5 338,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 338,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 310,62 та збитків від інфляції в сумі 2 384,42 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що при визначенні розміру основного боргу, збільшеного на індекс інфляції ним допущено арифметичну помилку, оскільки якщо до суму основного боргу (5 338,50 грн.) додати суму інфляційних збитків (2 384,42 грн.), сума буде дорівнювати 7 722,92 грн., а не         7 922,92 грн., як зазначено і у позові, і у заяві про зміну розміру позовних вимог.

З огляду на зазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 7 722,92 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 200,00 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 27 647,40 грн., які складаються з вартості поставленого за умовами Договору, але нереалізованого товару з урахуванням ринкових цін на день пред'явлення позову слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою № 123юр від 28.08.2008р., в якій просив відповідача, крім погашення спірної заборгованості, в строк до 05.09.2008р. повернути позивачеві поставлений за умовами Договору, але нереалізований Товар в кількості 8378 тон, а у випадку його неповернення –відшкодувати збитки з урахуванням ринкових цін. На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 4396907 з відміткою відповідача про його отримання 01.09.2008р.

Відповідач на вказану вимогу не відповів, товар не повернув, кошти позивачеві не перерахував.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, в тому числі включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Відповідно до ч. 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи довідки Торгово –промислової палати Криму № 218п/08-17 від 23.09.2008р., середня ціна на крупу рисову другого сорту в АРК станом на 08.09.2008р. становила 3,30-4,00 грн. за кг.

Як слідує з розрахунку позивача збитки ним нараховані виходячи з ціни товару 3,30 грн. за кг.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 27 647,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакалеяопт»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21, ідентифікаційний код 31087893, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма «МАКОН»(95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Одеська, 9, к. 29, ідентифікаційний код 32177872) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 92 коп., 3 % річних в сумі 310 (триста десять) грн. 62 коп., збитки в сумі –27 647 (двадцять сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 81 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 31 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.

Повний текст рішення підписаний 04.12.2008р.