Рішення

від 18.12.2008 по справі 9889-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9889-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2008Справа №2-15/9889-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», (01030 м.Київ, бул.  Т. Шевченко, 18) в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11; ідентифікаційний код 22236588)

До  відповідача Військової частини А 2320, (97578 АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, ідентифікаційний код 24980339)

Про стягнення 49042,21 грн.

                                                                                                  Суддя ГС АР  Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Герасіменко В.О., довіреність № 12752 від 23.07.2008 р., у справі

Від відповідача  - не з'явився .

         Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Військової частини А 2320 про стягнення 49042,21 грн., в тому числі 40880,73 грн. заборгованості, 1105,16 грн. пені, 958,96 грн. річних, 6097,36 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договорами № 1014 від 23.03.2007 р., № 25и-03 від 02.02.2007 р. на суму 40880,73 грн., що стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» з позовом до суду для стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, проценти за користування грошовими коштами у розмірі, а також пеню.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позивну заяву. Так відповідач посилається на відсутність обов'язку сплатити вартість отриманих послуг, оскільки рахунки про сплату вартості отриманих послуг відповідач не отримував та останні на його адресу не відправлялися.

У судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.

18.12.2008 р. до канцелярії суду надійшла зава від відповідача про розгляду справи у відсутності свого представника, про ти задоволення позову заперечує у повному обсязі по мотивам, викладеним у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

23.03.2007 р. між Кримською філією ВАТ «Укртелеком» (Підприємство зв'язку) (позивач) та Військовою частиною А 2320 (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 1014 про надання послуг електрозв'язку (а.с.10-14).

Згідно розділу 1 вказаного Договору Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку , зазначені у додатку 1, та безкоштовні послуги, зазначені у додатку 2.

Відповідно до п. 3.2.8 Договору, Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефоні розмови, передні у кредит телеграми та інші послуги, надані за телефоном.

Послуги, що надаються Підприємством зв'язку, оплачуються згідно тарифів, затверджених згідно з чинним законодавством. (пункт 4.1 Договору)

Відповідно до пункту 4.2 Договору Споживач оплачує послуги по узгодженій кредитної системі оплати.

Згідно з пунктом 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожен попередній місяць здійснюються Споживачем протягом десяти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Крім того, 02.02.2007 р. між ВАТ «Укртелеком» та Військовою частиною А 2320 (Споживач) був укладений договір № 25и-03 про надання у користування місця в телефонній каналізації ВАТ «Укртелеком» (а.с.16-18).

Відповідно до п. 1 Договору Укртелеком надає в користування Споживачеві місце в телефонній каналізації.

Плата за надання місця в телефонній каналізації Укртелекому вноситься Споживачем після отримання узгодженої проектної документації відповідно до узгодженого сторонами додатку № 2,3 до даного Договору згідно з рахунком Укртелекому відповідно до діючих тарифів. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість з ставкою, діючою на момент оплати (п. 3.1 Договору).

Плата за використання місяця в телефонній каналізації вноситься Споживачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за поточним, на підставі рахунку Укртелекому, виставленого о 5-го числа наступного місяця, відповідно до узгоджених сторонами додатків до даного Договору. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, діючою на момент оплати (п. 3.2 Договору).

Додатковою угодою від 18.02.2008 р. до договору № 25и-03 від 02.02.2007 р. сторони погодили продовжити строк дії договору до 02.02.2009 р. (а.с.20).

Згідно умов договорів, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від  09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.02.2007 р. по 01.09.2008 р. у розмірі 40880,73 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи зворотною відомостю (а.с. 21), довідкою про заборгованість (а.с. 22), рахунками за телекомунікаційні послуги за спірний період (а.с. 55-73), що стало підставою для звернення з позовом до суду й  нарахуванню штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача були надіслані рахунки вартості отриманих послуг за період з лютого 2007 р. по серпень 2008 р., яки були відправлені на адресу відповідача, вказану у зазначених договорів, та у строки, обумовлені договорами, про що свідчать реєстри про відправлення поштової кореспонденції (а.с. 74-81).

Суд не приймає заперечення відповідача щодо неотримання зазначених рахунків, оскільки відповідач знаходиться за іншою адресою.

Так, умовами договорів передбачено, що Споживач повинен у місячний строк повідомляти підприємство зв'язку про зміну постійного проживання або банківських реквізитів ( п. 3.2.15 Договору № 1014 від 23.03.2007 р.),  при змінах реквізитів сторін, установчих документів, а також організаційно – правової форми тощо, сторони зобов'язані протягом 15 днів повідомляти одна однак про зазначені зміни (п. 10.5 Договору № 25и-03 від 02.02.2007 р.).

Всупереч вимогами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не  представив суду доказів належного сповіщення позивача про зміну свого місця перебування.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 40880,73 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозв'язку № 1014  від  23.03.2007 р., за договором № 25и-03 від 02.02.2007 р., яка склалася за період з 01.02.2007 р. по 01.09.2008 р., через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40880,73 підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 6097,36 грн. та 958,96 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військової частини А 2320 інфляційних витрат у розмірі 6097,36 грн. за період з 01.08.2007 р. по 01.09.2008 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Військової частини А 2320 3% річних у розмірі 958,96 грн. за період з 21.07.2007 р. по 29.09.2008 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 1105,16 грн. за період з 21.10.2007 р. по 29.09.2008 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації», пунктом 5.8 Договору № 1014 від 23.03.2007 р., п. 4.1 Договору № 25и-03 від 02.02.2007 р. сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку облікової ставки  Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені за період з 21.10.2007 р. по 29.09.2008 р. у розмірі 1105,16 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Військової частини А 2320, (97578 АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, ідентифікаційний код 24980339) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», (95000 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Р. Люксембург, 11; ідентифікаційний код 22236588; р/р 260002257 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 40880,73 грн. заборгованості, 1105,16 грн. пені, 6097,36 грн. інфляційних втрат, 958,96 грн. річних, 490,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.